114. Історична зміна пріоритетів діяльності міжнародних фінансових організацій упродовж останніх 60 років. Назвіть та окресліть їх історичні межі.

1944 -1971 – відбудова країн після 2 світової війни, надання кредитів країнам,що розвиваються.

1972 – 1989 – МФО концентрують увагу на країнах, які на той момент накопичили значні обсяги боргів. МФО допомагають цим країнам врівноважити платіжний баланс, забезпечити повернення попередньо наданних кредитів,найбіднішим країнам надаються нові довгострокові пільгові кредити з метою розбудови в них інфраструктури,подолання бідності. Також в цей час значно зростає роль МВФ в зв’язку з переходом до плаваючих валютних курсів.

1989 - починається перехід пост-соціалістичних країн до ринковох економіки. МФО надають кредити урядам країн, фінансують програми системної перебудови, надають консультації щодо грошово-кредитної політики. Також продовжується боротьба з бідністю в найбідніших країнах, створюються нові програми по зменшеню боргового навантаження. На сучасному етапі одними з головних напрямів діяльності є боротьба з хворобами,глобальним потеплінням та забезпечення екологічної безпеки.

115. Розвиток міжнародних фінансових організацій: проблеми та перспективи.

116. Сучасна політика України щодо взаємовідносин з міжнародними фінансовими організаціями.

З приєднанням України у 1992 р. до найвпливовіших міжнародних фінансових інституцій - МВФ і Світового банку та провідної регіональної фінансової установи - ЄБРР розпочато інтеграцію у світову фінансову систему.

З метою підвищення ефективності співпраці з міжнародними фінансовими інституціями необхідно вирішити такі завдання:

1. Кабінету Міністрів України має провести аналіз ефективності та цільового використання фінансових ресурсів, залучених від міжнародних фінансових інституцій;

 розробити стратегію і тактику боргової політики держави, удосконалення механізмів управління державним боргом, оптимізації його строкової структури, збільшення питомої ваги середньо- і довгострокових кредитів та мінімізації вартості обслуговування боргу;

 суттєво поліпшити кадрове забезпечення сфери міжнародних валютно-кредитних відносин;

 сприяти законодавчому формуванню відокремленого бюджету розвитку та утворенню Українського банку реконструкції і розвитку як фінансового інструменту реалізації політики економічного зростання на основі конкурсного кредитування інвестиційних проектів.

2. Кабінету Міністрів і Національному банку України у рамках співробітництва з СБ та ЄБРР забезпечити пріоритетність спрямування зовнішніх коштів у реальний сектор економіки з метою реалізації інноваційної моделі розвитку, впровадження високих технологій, нарощування інвестиційного потенціалу, підвищення конкурентоспроможності національного виробництва.

3. Кабінету Міністрів у співпраці з Верховною Радою України розробити комплекс заходів, спрямованих на нормативно-правове забезпечення співробітництва України з міжнародними фінансовими інституціями, зокрема:

 прискорити приведення вітчизняного законодавства у відповідність з принципами та нормами міжнародного права, забезпечити укладання необхідних міжнародних угод і конвенцій з проблем валютно-фінансових відносин;

 вжити заходів для прискорення прийняття Закону "Про державний борг" та правового забезпечення державної політики у сфері управління державним боргом, валютного регулювання та валютного контролю;

 запровадити ефективні механізми та інструменти радикального поліпшення інвестиційного клімату в Україні на основі стабілізації законодавства та його адаптації до норм права ЄС, вимог ГАТТ/СОТ, ЮНКТАД, ЮНІДО та ін.

4. Утворити Координаційну раду з питань співробітництва з міжнародними фінансовими інституціями та зовнішнього боргу.

5. Утворити державну установу з правами Національного координатора міжнародної технічної допомоги. Створити при Національному координаторі МТД Раду з питань науково-технічного розвитку, яка визначатиме пріоритетні напрями залучення та використання міжнародної технічної допомоги та забезпечуватиме громадський контроль у цій сфері.