5.4.3 Перехрестя шляхів у регіоні – можливості для України

Пріоритетним завданням регіональної політики України є реалізація потенційних

можливостей, що зумовлені її географічним розташуванням. Передусім національним

інтересам України відповідає розвиток транспортних маршрутів, що пролягають че-

рез територію України, її морський та повітряний простір, зростання вантажних

потоків. У цьому контексті важливим завданням залишається розвиток транспортної

інфраструктури за напрямами основних міжнародних транспортних коридорів, які про-

ходять українською територією.

2007 рік дав нові приклади врахування транзитних можливостей України з боку

Євросоюзу. Так, Брюсселем попередньо схвалено проект воднотранспортного кори-

дору «Херсон – Рига», ініційованого Латвією. Продовжується робота над створенням

радіального транспортного коридору навколо Чорного моря, проект якого втілюється в

межах співробітництва країн – членів Організації чорноморської економічної співпраці

(ОЧЕС).

Особливе значення з точки зору енергетичної безпеки України, її європейської

перспективи має утвердження України як важливого і надійного партнера ЄС у сфері

транспортування енергоносіїв. Таким чином енергетична безпека України вписувати-

меться у європейський і євроатлантичний контекст.

У зв'язку з цим перспективним є проект створення Чорноморського енергоконекто-

ру на основі мультимодального енергоресурсного коридору Каспій – Південний Кавказ –

Україна – Європейський Союз. Цей проект є стратегічно важливим для України та її цен-

траль ноєвропейських сусідів (Польщі, Словаччини, Чехії, Угорщини), так само, як і для

Азербайджану та Казахстану. У розгортанні Чорноморського енергоконектору та пере-

творенні його на Балто – Чорноморсько – Каспійський зацікавлені також і країни Балтії.

Важливими кроками у практичній реалізації проекту стали енергосаміти у Кракові

та Вільнюсі, що відбулися у 2007 році. В результаті цих самітів розробляється проект

створення транскаспійського газопроводу, який має перетворитися на складову проекту

Nabucco, призначеного постачати азійський газ до ЄС.

Завдяки рішенням енергетичних самітів створено повноцінну правову базу

реалізації проекту Одеса – Броди – Полоцьк – Гданськ, прийнято рішення щодо розроб-

ки концепції формування спільного Балто – Чорноморсько – Каспійського енерготран-

зитного простору. Дуже важливим результатом стало підтвердження Азербайджаном

готовності забезпечити заповнення зазначеного нафтопроводу необхідними обсягами

нафти до 2009 року.

Проте для досягнення цілей диверсифікації джерел енергопостачання і створен-

ня надійної системи енергетичної безпеки важливо знайти можливості партнерства з

Україна у сучасному світі 199

країнами Центральноазійського регіону, які володіють значними запасами вуглеводневої

сировини і потребують надійних шляхів їх доставки на світові ринки.

5.5. Україна– росія: формування нового характеру взаємин

Стратегічний характер українсько-російських відносин ґрунтується на принципі

обопільного визнання та поваги до суверенного права кожної з держав на здійснення

зовнішньої та внутрішньої політики на основі власних національних інтересів та цілей

державного розвитку, відповідно до принципів рівноправності та взаємної вигоди, що

зафіксовано Договором про дружбу, співробітництво і партнерство від 31.05.1997 року.

Важливість українсько-російських відносин з точки зору національних інтересів

України зумовлена наступними факторами.

• Зростає роль Росії як одного з провідних гравців світової політики. РФ відіграє

важливу роль у вирішенні низки складних регіональних питань, зокрема, ядерної про-

грами Ірану, стабілізації на Близькому Сході, формуванні нової політико-економічної

рівноваги у Східній Азії.

• Російська Федерація є важливим учасником у вирішенні багатьох глобальних

проблем і усуненні реальних загроз для світової безпеки і стабільності. Партнерські

відносини з Росією є фундаментальним чинником стабільності на всьому європейському

просторі, у їх взаємовигідному розвитку зацікавлені європейські країни, США, Євросоюз

і НАТО.

• Російська Федерація є великою континентальною державою, яка володіє

стратегічними вуглеводневими ресурсами і за нинішніх умов фактично контролює

шляхи їх постачання в Україну.

• Стрімке економічне зростання після кризи 90-х років дало можливість Росії ство-

рити одну з найбільших світових економік, а її зростаючий внутрішній ринок приваблює

багатьох експортерів, які конкурують між собою за вихід на нього. Українсько-російське

економічне співробітництво є однією зі стратегічних складових зовнішньоекономічної

політики України, враховуючи друге, після ЄС, місце РФ у зовнішньоторговельному

обороті нашої держави.

• Характер відносин України з Росією є одним з принципових елементів міжнародних

відносин на європейському континенті, який значною мірою впливає на геополітичну

конфігурацію та баланс сил між європейським (ЄС, НАТО) та євразійським (Росія –

домінант) центрами тяжіння.

З урахуванням зазначених чинників українсько-російські відносини є принци-

пово важливими для нашої держави як з точки зору реалізації стратегічного кур-

су України на європейську та євроатлантичну інтеграцію, так і в контексті її

економічних інтересів.

При цьому слід окремо наголосити на хибності та необґрунтованості протистав-

лення європейського курсу України розвитку відносин з РФ. Стабільне співробітництво

з Росією є необхідною передумовою реалізації європейської та євроатлантичної

стратегії України, що передбачає органічне поєднання процесу імплементації євро-

пейських принципів та норм з розвитком взаємовигідного українсько-російського

співробітництва.

Розділ 5 200

Крім досягнення цілей двостороннього характеру, таке співробітництво передбачає

сприяння зміцненню загальноєвропейської безпеки, створенню умов для широкомас-

штабного регіонального і трансрегіонального політичного та торгово-економічного

співробітництва.

У 2007 році новий погляд Росії на зовнішню політику і безпеку був сформульований

її президентом на Мюнхенській конференції з питань політики безпеки. Передумовою

побудови рівноправних партнерських стосунків РФ вважає відмову європейських

партнерів і США від «стримування» Росії, згоду на здійснення нею особливої ролі

на пострадянському просторі, визнання особливості російської політичної системи і

відмову від заохочення її розвитку в напрямі європейських принципів демократії.

Виходячи з такого бачення порядку денного зовнішньої політики, РФ піддає

критиці діяльність європейських та євроатлантичних структур безпеки, передусім

ОБСЄ і НАТО.

Розходження з країнами Європи і США у безпекових питаннях у 2007 році мало

наслідком уведення Росією мораторію на участь у Договорі про звичайні збройні сили у

Європі (ДЗЗСЄ) та відновлення польотів стратегічної авіації, призупинених у 1992 році.

Призупинення Росією участі у ДЗЗСЄ, позбавило Україну можливості отримання

інформації та проведення інспекцій у військових частинах, які російська сторона може

розміщувати у безпосередній близькості до українських кордонів.

Найбільш актуальним питанням українсько-російських відносин є збереження

темпів зростання двостороннього економічного співробітництва та налагодження ефек-

тивного політичного діалогу задля кращого розуміння реальних інтересів та намірів

сторін, вирішення практичних питань поточної співпраці, недопущення надмірного

загострення низки проблем, розв’язання яких є довгостроковою перспективою та

запобігання появі чи розвитку нових, зокрема у гуманітарній сфері, які за своїм мас-

штабом могли б негативно позначатися на всьому комплексі українсько-російських

відносин.

Важливим у цьому зв’язку є підписання Плану дій Україна-Росія, вдосконален-

ня інституційного механізму міждержавної співпраці, досягнення прогресу в питан-

нях пов’язаних з тимчасовим перебуванням Чорноморського Флоту РФ на території

України, початком роботи над демаркацією сухопутної ділянки кордону та продовжен-

ням делімітації морської.

Врегулювання проблем делімітації та демаркації українсько-російського кордону

має важливе значення не лише з точки зору двосторонніх стосунків, а й з точки зору

реалізації європейських прагнень України. Завершення цього процесу дозволить забез-

печити надійний захист від проникнення на територію держави нелегальних мігрантів

та підвищить рівень взаємодовіри у двосторонніх відносинах.

У 2006 – 2007 роках намітився певний прогрес у вирішенні консульських питань.

Проте актуальним для України залишається необхідність розробки та впроваджен-

ня заходів, спрямованих на нейтралізацію можливих негативних наслідків реалізації

Російською Федерацією програм з заохочення добровільної міграції. Окрім того, вве-

дення Росією в січні 2008 року нових правил імміграційного обліку може суттєво

ускладнити умови перебування українських громадян на території РФ.

Відзначимо динаміку показників торгівельно-економічного співробітництва.

Очікується, що за підсумками 2007 року обсяг торгівлі між Україною і РФ пере-

вищить $30 млрд (тільки за 9 місяців 2007 року товарообіг між Україною та Росією

Україна у сучасному світі 201

збільшився на 31,4 % порівняно з 2006 р.), що є найвищим показником за весь період

наших торговельно-економічних відносин. На $1,5 млрд вдалося скоротити негативне

для України торговельно-економічне сальдо.

У червні 2007 року закріплено механізм урегулювання проблемних питань

українсько-російських торговельно-економічних взаємовідносин, з урахуванням

інтересів як української, так і російської сторони. Зокрема, вдалося знайти взаємно

прийнятне рішення та зберегти російський ринок для українського холоднокатаного

прокату шляхом підписання відповідної Угоди, дія якої продовжується до середини

2010 року. Підписана також аналогічна довгострокова Угода, що врегульовує питання

постачання арматури без обмежувального мита до 2011 року.

Надзвичайно важливим фактором у побудові взаємовідносин не лише з Російською

Федерацію, але також з країнами ЄС залишаються питання розвитку співпраці у

паливно-енергетичній сфері. Україна поки що зберігає статус основного для РФ поста-

чальника послуг з транзиту енергоносіїв. Але у 2007 році РФ активно просувала про-

екти з розбудови альтернативних шляхів постачання енергоносіїв у європейські країни

(північно-європейський газопровід, «Блакитний потік», «Південний потік»). У зв’язку

з цим для України дуже важливо бути привабливою для РФ країною– транзитером, впи-

сувати свої транспорті можливості у європейський контекст.

РФ пропонує принцип виведення питань постачань енергоносіїв зі сфери

міждержавних стосунків виключно до компетенції господарюючих суб’єктів. При цьо-

му російська сторона в особі «Газпрому» виявляє зацікавленість в участі в управлінні

українською газотранспортною системою.

Відповіддю України має стати створення на основі міжнародного, передусім

європейського досвіду, прозорої і передбачуваної системи державно-комерційних

стосунків у сфері постачання, транзиту та дистрибуції газу. Це дозволить гаран-

тувати забезпечення національних інтересів в умовах постійного зростання цін на

енергоносії й активної боротьби за доступ до них.

У 2007 році продовжився розвиток українсько-російських відносин у гумані-

тарній сфері, проте їх асиметрія продовжує зберігатися.

Росія здійснює такі фундаментальні програми, як Програму роботи із

співвітчизниками за кордоном на 2006 – 2008 рр., Федеральну цільову програ-

му «Російська мова (2006 – 2010 рр.)» і Державну програму сприяння переселенню

в Російську Федерацію співвітчизників, що проживають за кордоном. У 2007 році у

цілях популяризації російської мови, а також підтримки програм з її вивчення за кор-

доном, президент РФ підписав Указ про створення фонду «Русский мир». Ці програ-

ми спрямовані на формування в інших країнах суспільних груп, лояльних до Росії.

Російська мова і культура, передусім російська оцінка історичних подій і осіб мають

стати базою для консолідації і збільшення впливу таких груп.

Поруч з цим, задоволення національно-культурних, освітніх і інформаційних по-

треб української громади в Росії залишається на низькому рівні. Навіть діяльність єдиної

в РФ Бібліотеки української літератури, що знаходиться у Москві, супроводжується не-

гативними явищами і конфліктами.

Можна констатувати, що на розвиток двосторонніх відносин у цілому негативно

впливають такі чинники, як:

• спроби надати пріоритет розвитку багатостороннього співробітництва на постра-

дянському просторі за рахунок підпорядкування українсько-російської співпраці

таким форматам, як СНД, ЄЕП тощо;

Розділ 5 202

• постійна загроза «торгових воєн», викликаних намаганнями обмежити доступ

української продукції на ринки РФ, що непереконливо приховуються економічною

чи санітарно-безпековою аргументацією;

• намагання окремих російських політичних сил впливати на внутрішньополітичну

ситуацію в Україні за активного використання російських ЗМІ на території України

з особливим акцентуванням на так званому «мовному питанні», «розколі України

на Захід та Схід» тощо.

Наведені чинники не дозволяють реалізувати повною мірою прагнення України до

лібералізації двосторонньої торгівлі, гарантування вільного руху капіталів та послуг,

уникнення ідеологізації відносин двох країн, забезпечення їхнього розвитку на засадах,

визначених у рамковому Договорі про дружбу, співробітництво і партнерство.

Максимальне використання наявного потенціалу взаємовигідного співробітництва

України та Російської Федерації можливе лише за умови побудови взаємин на основі

паритетного визнання цінності суверенітетів, поваги до власних шляхів розвитку, обра-

них українським і російським народами, досягненні спільних стратегічних цілей у тих

сферах міжнародних відносин, де обидві країни можуть мати спільні інтереси.