Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Білети 2ОП!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!....doc
Скачиваний:
9
Добавлен:
17.04.2019
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

2. Які вимоги до міцності вантажопідйомних канатів, при яких дефектах бракується.

Відповідальною частиною вантажопіднімальних машин стосовно техніки безпеки є стальні канати, які використовуються у ролі вантажних стрілових, вантових, несучих, тягових і чалочних тросів.

Стальні канати мають відповідати державним стандартам і мати заводський сертифікат відповідно до ГОСТу “ Канати стальні. Технічні вимоги.”

Стальні канати для виконання такелажних робіт перевіряють на міцність наступним розрахунком:

де, К – коефіцієнт запасу міцності канату (3-9);

R – розривне зусилля каната, кН;

S – дійсне максимальне зусилля на канат (на одну його нитку без врахування динамічного навантаження).

Коефіцієнт запасу міцності вибирають залежно від умов роботи канату згідно рекомендацій Держнаглядохоронпраці.

Завод-виготовлювач для кожної бухти канату видає сертифікат, який підтверджує його відповідність стандарту та вказує дійсне розривне зусилля. Якщо сертифікату немає, вимірюють діаметр канату штангенциркулем, діаметр дроту мікрометром і за конструкцією канату визначають його стандарт. Розривне зусилля при цьому береться найменше.

Для безпечної експлуатації дуже важливо слідкувати за станом канатів і відбраковувати їх при наявності крупних дефектів.

Бракування канатів, що знаходяться у роботі здійснюють за числом обірваних дротинок на повному кроці скручування і порівнюють їх з нормою. Крім обриву дротиків враховується також корозія, і поверхневий знос каната. У випадку зменшення діаметра дротин через корозію і поверхневий знос, зменшують число допустимої кількості обриву дротин.

Канат вибраковують тоді, коли поверхневий знос і корозія досягли 40% від початкового діаметра дротинок.

Своєчасне і оптимальне змащування стальних дротових канатів значною мірою подовжує термін їх служби.

3. Які організаційні заходи проводяться до безпечної експлуатації електроустаткування.

Робота щодо забезпечення безпечної експлуатації електроустановок здійснюється згідно з обов'язковими, для всіх споживачів електроенергії, незалежно від їх відомчої приналежності, правилами технічної експлуатації електроустановок споживачів та правилами техніки безпеки при експлуатації електроустановок споживачів. Роботи в діючих електроустановках з врахуванням заходів безпеки поділяються на виконувані: зі зняттям напруги, без зняття напруги на струмоведучих частинах і поблизу них, без зняття напруги на віддалі від струмоведучих частин, котрі знаходяться під напругою. Роботою без зняття напруги на віддалі від струмоведучих частин, що знаходяться під напругою, вважається робота, при котрій виключається випадкове наближення працюючих людей та використовуваного ними ремонтного обладнання і інструменту до струмоведучих частин на віддаль менше встановленої і не вимагається вжиття технічних або організаційних заходів (безперервного нагляду) для запобігання такому наближенню. При виконанні робіт зі зняттям напруги та без зняття напруги на струмоведучих частинах та поблизу них повинні виконуватись організаційні та технічні заходи.

До роботи на електроустановках допускаються особи не молодші 18 років, які пройшли інструктаж та навчання з безпечних методів праці, перевірку знань правил безпеки та інструкцій відповідно до займаної посади та кваліфікаційної групи з електробезпеки, і які не мають проти показів, визначених Міністерством охорони здоров’я України.

До організаційних заходів відноситься:

— призначення осіб, які відповідають за організацію та проведення робіт;

— оформлення роботи по наряду-допуску, розпорядженню або за

переліком робіт, виконуваних в порядку поточної експлуатації;

— допуск до роботи;

— нагляд під час роботи;

— оформлення перерви під час роботи;

— переводи на інше робоче місце.

До технічних заходів, що забезпечують безпеку робіт, виконуваних зі зняттям напруги, відносяться:

— необхідні вимкнення та вжиття заходів, котрі запобігають подачі

напруги до місця роботи внаслідок помилкового або довільного

ввімкнення комутаційної апаратури;

— накладання заземлення;

— вивішування попереджувальних та приписувальних плакатів,

огородження, при необхідності, робочих місць та струмоведучих частин,

які залишились під напругою.