Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
groshi_ta_kredit.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
18.04.2019
Размер:
871 Кб
Скачать
☆

41. Грошово-кредитна та фіскально-бюджетна політика в системі держ. Регулювання грош. Обороту. Дискусії щодо переваг та недоліків.

Фіскальна політика зводиться до ек. регулювання через механізми оподаткування, інших вилучень до централізованих фондів фін. ресурсів, фін-ня витрат держави, пов’язаних з виконанням нею своїх сусп. функцій. Ця політика забезпечує можливість безпосередньо впливати як на сук. попит, так і на сук. пропозицію. Якщо рівень фіскальних вилучень доходів ек. суб’єктів зростає, це зменшує їхні можливості і послаблює стимули до нарощування інвестицій, розширення вир-ва, що пригнічує сукупну пропозицію та ек. активність. Якщо ж зростають витрати на фін-ня держ. споживання, то це веде до збільшення номін. нац. доходу та сук. попиту на ринках, що активізує їх кон’юнктуру і сприяє розвитку вир-ва.

Заходи фіскальної політики базуються на прямих, безеквівалентних вилученнях фін. коштів у ек. суб’єктів чи таких же безеквівалентних вливаннях їм фін. коштів.

Грошово-кредитна політика зводиться до ек. регулювання через механізми зміни пропозиції (маси) грошей та їх ціни (%) на грош. ринку. Збільшення пропозиції грошей, за інших рівних умов, зумовлює зниження процента та зростання інвестицій, а також зростання платоспроможного попиту на ринках. Усе це на коротких часових інтервалах пожвавлює кон’юнктуру ринків і посилює стимули до розширення вир-ва.

Дискусії. Фіскальні та монетарні заходи як складові кон’юнктурної політики мають свої переваги та недоліки. Протиставлення їх стало причиною розходження між кейнсіанцями та монетаристами.

Кейнс і його послідовники віддавали перевагу заходам фіскальної політики. Вони сформулювали такі пер-ваги їх перед заходами мон. політики:

• вони чинять більш відчутний вплив на активність ек. суб’єктів;

• реакція ринкової кон’юнктури на заходи фіскальної політики більш передбачувана, ніж на заходи монетарної політики;

• вплив фіскальних заходів на ринкову кон’юнктуру виявляється швидше, ніж вплив монетарних заходів.

Монетаристи довели, що діям цих заходів властивий такий самий часовий лаг, як і заходам монетарної політики. Особливо це відчутно виявляється на стадії прийняття рішень про проведення фіскальних заходів. Оскільки зміна податків чи бюджетних витрат зачіпає інтереси багатьох ек. суб’єктів і викликає значний соц. резонанс, виникають гострі політичні суперечки, які затягують прийняття рішень. А в самому процесі розроблення і прийняття рішень щодо фіскальних заходів беруть участь багато владних структур, кожна з яких має свої інтереси і завдання, які теж затягують прийняття рішень.

Нині намітилося явне зближення позицій кейнсіанців і монетаристів щодо оцінки ролі фіскальної та монетарної політики в системі держ. регулювання економіки. Зараз вони розглядаються не як альтернативні, а як взаємодоповн., зі своїми цілями і механізмами впливу на сук. попит.

42. Суть, цілі та інструменти грошово-кредитної політики.

Більш повно і точно виражає сутність монетарної політики визначен-ня її як комплексу взаємозв’язаних, скоординованих на досягнення заздалегідь визначених сусп. цілей, захо-дів щодо регул-ня грош. обороту, які здійснює держава через центр. банк. об’єкти: пропозиція грошей, ставка процента, валютний курс, швидкість обігу грошей. субект нац банк.

Цілі поділяються на 3 групи:

1) Стратегічними є цілі, що визна-чені як ключові в загальноек. політиці держави. Ними можуть бути зрос-тання вир-ва, зростання зайнятості, стабілізація цін, збалансування платіжного балансу.

2) Проміжні цілі полягають у таких змінах певних ек. процесів, які сприятимуть досягненню стратегічних цілей. Оскільки в ринкових умовах ек. зростання, зайнятість, динаміка цін, стан платіжного балансу та інші мак-роек. показники визначаються передусім станом ринкової кон’юнктури, проміжними цілями монетарної полі-тики є зміна останнього в напрямі, який визначається стратегічн. ціллю.

3) Тактичні цілі – це оперативні завдання банківської системи щодо регулювання ключових ек. змінних, передусім грошової маси, процентної ставки та валютного курсу, для досягнення проміжних цілей. Стосовно кожного з цих показників може ставитися одне з трьох завдань: зростання, стабілі­зація, зниження.

Усі інструменти можна поділити на 2 групи:

– інструменти опосередкованого впливу на грош. ринок і ек. процеси;

– інструменти прямого впливу.

До 1 групи належать: операції на відкритому ринку, регулювання нор-ми обов’язкових резервів, процентна політика, рефін-ня комерційних бан-ків, регулювання курсу нац. валюти.

До 2 групи відносять: установлення прямих обмежень на здійснення емісійно-касових операцій; уведення прямих обмежень на кредитування центр. банком комерційних банків; установлення обмежень чи заборони на пряме кредитування центр. банком потреб бюджету; прямий розподіл кредитних ресурсів, що надаються комерційним банкам у порядку рефінансування, між пріоритетними галузями, вир-вами, регіонами тощо.

Опосередкований вплив інструмен-тів 1 групи полягає у створенні таких умов, за яких посилюються чи послаблюються стимули ек. суб’єктів до певної поведінки, наприклад до накопичення чи до зменшення запа-сів грошей у своєму розпорядженні і відповідно до зменшення чи до збіль-шення їх попиту на товарних чи фін. ринках. Тому регулювання з допомо-гою таких інструментів належить до ек. методів державного управління, воно має істотні переваги перед зас-тосуванням інструментів прямої дії, вплив яких має переважно директив-ний характер. Тому в міру визрівання в країні ринкових відносин застосу-вання інструментів опосередкованої дії неухильно розширюється, а інст-рументів прямої дії –скорочується.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]