Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ОКР МАГ кр.doc
Скачиваний:
6
Добавлен:
18.04.2019
Размер:
233 Кб
Скачать
☆

Невикористаний потенціал близькосхідного регіону

Останнім часом спостерігаються ознаки підвищеного інтересу до України з боку близькосхідних країн, зокрема країн Перської затоки. В цілому слід відзначити, що протягом останніх років Україна не використовувала потенціал співробітництва з ними. Цей регіон продовжує незаслужено перебувати на периферії зовнішньоекономічних інтересів України.

Інтерес до України з боку країн Перської затоки знаходиться в руслі загальної стратегії Ради співробітництва арабських держав Перської затоки (РСАДПЗ) по розширенню співпраці з державами Центральної та Східної Європи. РСАДПЗ об'єднує 6 країн регіону - Саудівську Аравію, Кувейт, ОАЕ, Катар, Бахрейн та Оман. Така еволюція зумовлена низкою чинників, найважливіші з яких:

- небажання головних економічних партнерів країн РСАДПЗ - США, ЄС та Японії - розвивати та диверсифікувати економіку регіону, намагання зберегти сировинний характер (нафто-, газовидобуток) господарського комплексу при його високій технологічній залежності від західних компаній;

- поступовий відхід країн РСАДПЗ від односторонньої орієнтації на Захід та наміри диверсифікувати і розширити зв'язки з метою пошуку нових ринків збуту енергоносіїв та джерел передових технологій, зокрема в Центральній та Східній Європі;

- низька привабливість регіонального ринку для західних країн з огляду на його незначні розміри (населення 6 країн РСАДПЗ налічує всього 25,52 млн чол.);

- прийняття планів індустріалізації та розвитку нових галузей промисловості, які не зв'язані з видобутком та переробкою нафти.

Таким чином, для України з'являється певна ніша, яку вона може заповнити з метою завоювання позицій на цьому перспективному для країн ЦСЄ ринку. Слід зазначити, що Російська Федерація теж активізує свої зусилля на цьому напрямку. Так, у травні 1996 р. мали місце консультації Генерального Секретаря РСАДПЗ Д. Худжейлана з російськими представниками щодо визначення шляхів співробітництва РФ з країнами регіону. Майже половина всіх візитів російських урядовців останніми роками до країн Близького Сходу припадає саме на країни Перської затоки.

Співробітництво з країнами РСАДПЗ є важливим для України і дає ряд істотних переваг:

- реальну можливість диверсифікувати джерела нафтопостачання, оскільки три країни регіону - Саудівська Аравія, Кувейт та ОАЕ - є найбільшими світовими нафтоекспортерами;

- перспективу надходження інвестицій, загальний обсяг яких оцінюється у 342 млрд дол.;

- відкриває ринок збуту окремих видів промислової (метал, цемент), сільськогосподарської (зерно, олія, цукор) та військової продукції;

- можливість реалізувати ряд спільних проектів у деяких галузях промисловості та надавати передові технології (трубопровідна мережа, металургія, меліорація, суднобудування).

Крім цього, розвиток співробітництва України з країнами РСАДПЗ не викличе протидії США, оскільки традиційно всі вони є американськими союзниками. До того ж Україна створила певні передумови для розвитку співробітництва в регіоні, відкривши посольство в таких впливових країнах РСАДПЗ, як ОАЕ та Саудівська Аравія. В Україні працює посольство Кувейту.

У той же час слід враховувати конкуренцію інтересів РФ і України у зазначеному регіоні. Росія як монопольний постачальник нафти та продуктів нафтопереробки в Україну болісно реагуватиме на будь-які спроби держави залучити альтернативні джерела нафтозабезпечення. Значна частина видів промислової продукції, з якою обидві країни можуть вийти на відповідні ринки збуту, є тотожною.

В Україні наявна ісламська меншина суннітського спрямування (кримські татари), що є вагомим чинником стимулювання інтересу до України. Арабський бізнес традиційно базується на постулатах Корану і надає перевагу у співробітництві з немусульманським світом тим країнам, де мешкають ісламські меншини, використовуючи їх як необхідну комунікаційну ланку.

Проте в деяких ісламських країнах збереглося уявлення про Україну як про країну-продовжувача політики царської Росії щодо мусульман. Та й сама вона за інерцією часто ідентифікується з РФ. Подолання подібних стереотипів є однією з важливих передумов налагодження ефективного співробітництва з країнами РСАДПЗ, де правлять найконсервативніші в ісламському світі режими.

Слід звернути увагу на можливість залучення Кувейту до участі в процесі приватизації нафтопереробки в Україні, оскільки він практикує придбання акцій нафтопереробних підприємств під виключне право власних нафтових поставок на ці підприємства (уповноважені компанії "Кувейт петролеум інвестмент Ко" та "Кувейт інвестмент оффіс"). Це певною мірою сприяло б вирішенню проблеми диверсифікації нафтових поставок. Кувейт виявляє зацікавленість на світових фондових ринках до цінних паперів металургійних та хімічних підприємств, що слід враховувати Україні як державі, яка має потужні металургійну та хімічну галузі. Важливо встановити контакти з "Інвестиційною корпорацією Затоки" (ІКЗ), керівником якої є міністр фінансів та промисловості ОАЕ, а штаб-квартира знаходиться в Кувейті. ІКЗ розробляє інвестиційну стратегію РСАДПЗ і здійснює пошук відповідних проектів в усіх галузях економіки в цілому світі. На сьогодні ІКЗ бере участь у фінансуванні 18 крупних промислових проектів.

Інтерес для України становлять також великі промислові проекти, що здійснюються Саудівською Аравією з метою створення диверсифікованої економіки, розрахованої на післянафтову еру. В містах Янбо та Джубайль будуються підприємства чорної та кольорової металургії, нафтохімії, мінеральних добрив тощо. Розширюється інфраструктура. Отже, Україна могла б запропонувати свої послуги в реконструкції існуючих та будівництві нових залізниць і нафто-, газопроводів. Попри всі відмінності, зумовлені різноцивілізаційною належністю України та країн Затоки, до цього регіону слід підходити більш уважно.

http://www.niss.gov.ua/book/otch/roz12.htm

Додаткова література

  1. Абрамова С.Ю. Африка: четыре столетия работорговли. – М., 1992.

  2. Арабский мир: три десятилетия независимого развития. – М., 1990.

  3. Агаев С.Л. Иран между прошлым и будущим. – М., 1987.

  4. Арашидзе Л.Г. Международные отношения в Восточной Азии. Угрозы и надежды. – М.: Международные отношения, 2007. – 295 с.

  5. Африка: взаимодействие культур. – М., 1989.

  6. Африка: энциклопедический справочник. Т.1. А-К. / Гл. ред. А.Громыко. – М., 1986; Т.2. К-Я. / Гл. ред. А.Громыко. – М., 1987.

  7. Балканские страны. – М., 1948.

  8. Безуглий В., Кузинець С. Регіональна економіка і соціальна географія світу. – К., 2007.

  9. Белозоров С.Т. Африка (фізико-географічний нарис). – К., 1951.

  10. Бергер Я. Китай. Экономико-географический очерк. – М., 1959.

  11. Бирма. Справочник. – М., 1982.

  12. Близький Схід: Міжнародна безпека, регіональні відносини та перспективи для України. – К., 2008.

  13. Бодрук О. Ракетний синдром. Військові потенціали країн третього світу у контексті сучасних міжнародних процесів // Політика і час. – 2002. - № 5.

  14. Борьба за освобождение португальских колоний Африки (1961-1973). – М., 1975.

  15. Бурдяк В. Республіка Болгарія на зламі епох. Політична трансформація суспільства. – Чернівці, 2004. – 520 с.

  16. Васильев Л.С. История Востока: В 2 т. Т.2. – М., 1998.

  17. Великобритания: эпоха реформ / Под ред. Ал.А. Громыко. – М., 2007. – 536 с.

  18. Весь мир. Географическая энциклопедия. – М., 2001.

  19. Вознюк В.А. Відкриваю Нідерланди по-українськи. – Чернівці, 2009. – 232 с.

  20. Восток и современность. – М., 1990.

  21. Гелей С., Рутар С. Політико-правові системи світу. Навчальний посібник. – К., 2006.

  22. Географія. Світи, регіони, континенти. – К., 2004.

  23. Географія США. Американські краєвиди. – К., 1992.

  24. Герман С. Обличчя сучасної Польщі. – Львів, 2001. – 125 с.

  25. Глинкин А.Н. Новейшая история Бразилия (1939 – 1959). – М., 1961.

  26. Государство, гражданское общество и процесс демократизации в Латинской Америке / Отв. ред. Мерин Б.М. – М., 1995.

  27. Государство Израиль. Справочник. – М., 1982.

  28. Гренвилл Дж. История ХХ века. Люди. События. Факты / Пер. с англ. О.Суворов. – М., 1999.

  29. Гуськова Е. История югославского кризиса (1989–2000). – М., 2001. – 720 с.

  30. Дорошко М.С. Країни СНД і Балтії. – Чернівці, 2008. – 308 с.

  31. Дубович І.А. Країнознавчий словник-довідник. – К., 2008. – 839 с.

  32. Экономическая география капиталистических и развитых стран. – М., 1971. – Ч. 1: Западная Европа и США.

  33. Экономическая география капиталистических стран Европы. – М., 1966.

  34. Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / Под ред. д-ра геогр. наук, проф. С.Б.Лаврова, канд. геогр. наук, доц. Н.В.Каледина. – М., 2002.

  35. Энциклопедия нового Китая. – М., 1989.

  36. Жданов Н.В., Игнатенко А.А. Ислам на пороге ХХІ века. – М., 1989.

  37. Зайчиков В.Т. Корея. – М., 1957.

  38. Зашкільняк Л., Крикун М. Історія Польщі. Від найдавніших часів до наших днів. Львів, 2002.

  39. Ігнатьєв П.М. Індія на шляху до лідерства в Південній Азії. – Чернівці, 2006.

  40. Ігнатьєв П.М. Країнознавство країн Азії. – Чернівці, 2006.

  41. Історія Центрально-Східної Європи. Посібник для студентів історичних і гуманітарних факультетів / За ред. Л. Зашкільняка. Львів, 2001.

  42. Индия: страна и ее регионы / Под ред. Е. Ю. Ваниной. – М., 2000.

  43. Иран. Очерки новейшей истории. – М., 1978.

  44. Ислам и политика. – М., 2001.

  45. Ислам: традиции и новации. – М., 1991.

  46. Ислам: Энциклопедический словарь. – М., 1991.

  47. Испания. Анфас и профиль / Под ред. В.Л. Верникова. – М., 2007. – 480 с.

  48. История Китая. – М., 1998.

  49. История народов Восточной и Центральной Азии с древнейших времён до наших дней. – М., 1986.

  50. История национально-освободительной борьбы народов Африки в новейшее время. – М., 1988.

  51. История Тропической и Южной Африки (1918-1988). – М., 1989.

  52. 51а. Италия. – М., 1991.

  53. Кальвокоресси П. Мировая политика после 1945 года: В 2-х кн. / Пер. с англ. – М., 2000.

  54. Китай. Факты и цифры. 2000. – Пекин, 2000.

  55. Козицький А. Новітня історія країн Азії та Африки (1918-1999): Курс лекцій. – Львів, 2000.

  56. Козырев Н.И. Дипломатия и дипломатическая служба стран Среднего Востока (Иран, Афганистан). – М.: Восток–Запад, 2008. – 71 с.

  57. Колониальное общество Тропической Африки: взаимодействие цивилизаций ? – М., 1993.

  58. Косолапов Б. Алжир. – М., 1959.

  59. Крашенинникова Н.А. История права Востока. – М., 1994.

  60. Кон-Шебрек Ден, эль-Алами Дауд. Палестино-израильская конфронтация. Две точки зрения. – М., 2002.

  61. Країнознавство. Країни СНД, Європи і Північної Америки / М.С. Дорошко, Р.Д. Кривонос, В.П. Крижанівський, Н.Ф. Сербіна. – К.: Ніка, 2009. – 312 с.

  62. Кріль М. Боснія та Герцеговина у післявоєнні роки (1995–2005) // Педагогічна думка. – 2006. - № 1. – С. 35–41.

  63. Кріль М.М. Історія країн Центрально-Східної Європи (кінець ХХ – початок ХХІ ст.). Навчальний посібник. – К., 2008. – 284 с.

  64. Кріль М.М. Історія Словаччини. – Львів, 2006. – 264 с.

  65. Кріль М. Македонія на зламі ХХ–ХХІ ст. // Педагогічна думка. – 2006. - № 2. – С. 63–68.

  66. Кріль М. Молдова: роки незалежності // Педагогічна думка. – 2007. - № 2. – С. 49–55.

  67. Кріль М. Республіка Білорусь: 1991–2006 рр. // Педагогічна думка. – 2007. - № 1. – С. 58–66.

  68. Кріль М. Сучасна Албанія // Педагогічна думка. – 2005. - № 1. – С. 40–47.

  69. Кріль М. Сучасна Хорватія // Педагогічна думка. – 2005. - № 2. – С. 32–38.

  70. Кріль М. Сучасна Чехія // Педагогічна думка. – 2005. - № 3. – С. 31–41.

  71. Крупенко М. Япония после «холодной» войны. – М., 2001.

  72. Культура Аргентины. – М., 1977.

  73. Культура Бразилии. – М., 1981.

  74. Латинская Америка в международных отношениях. ХХ век: В 2 т. – М., 1988.

  75. Латинская Америка 80-х годов: партийно-политическая структура стран региона. – М., 1989.

  76. Латинская Америка 80-х годов: страны Южного конуса: современное положение и перспективы развития. – М., 1989.

  77. Латинская Америка и Карибы. Политические институты и процессы / Отв. ред. З.В.Ивановский. – М., 2000.

  78. Латинская Америка: Справочник / Под общ. ред. В.В.Вольского; Сост. С.Н.Табунов. – М., 1990.

  79. Латинская Америка: структурная перестройка хозяйства. – М., 1994.

  80. Латинская Америка: Энциклопедический справочник, т. 1-2 / [Гл. ред. В.В.Вольский]. – М., 1979-1982.

  81. Левин З.И. Развитие общественной мысли на Востоке. Колониальный период. – М., 1993.

  82. Левин З.И. Общественная мысль на Востоке. Постколониальный период. – М., 1999.

  83. Леонов Н.С. Некоторые проблемы политической истории Центральной Америки ХХ столетия. – М., 1972.

  84. Леонов Н.С. Очерки новой и новейшей истории стран Центральной Америки. – М., 1975.

  85. Литвин В. Зовнішня політика України: 1990-2000 // Віче. – 2000. - № 11-12, 2001. - № 1.

  86. Ломакин В.И. Внешнеэкономическая политика Британии. Монография. – М., 2004. – 287 с.

  87. Лудшувейт У. Турция. Экономико-географический очерк. – М., 1965.

  88. Малая энциклопедия стран / Сиротенко Н.Г., Менделев В.А. – М., 2001.

  89. Малые страны Западной Европы. – М., 1972.

  90. Марчук Н.Н. Борьба за независимость в Латинской Америке в конце ХVІІІ – начале ХІХ ст. – М., 1988.

  91. Марчук Н.Н. Становление национальных государств в Латинской Америке. – М., 1989.

  92. Масляк В. Країнознавство. – К., 2007.

  93. Матлина А.А. Латинская Америка в меняющемся мире. – М., 1992.

  94. Международная энциклопедия «Страны и их объединения (география, история, религия, власть, экономика, социальная сфера)» / Под науч. ред. проф. Севрука М.А. – М., 2001. 

  95. Міжнародні організації. – К., 2008.

  96. Мир в ХХ веке. – М., 2001.

  97. Млечин Л. Кто взорвал Америку? Империя террора: от «Красных бригад» до «Исламского джихада». – М., 2002.

  98. Мусульманские страны. Религия и политика (70-80-е годы). – М., 1991.

  99. Мусульманские страны у границ СНГ. – М., 2001.

  100. Мякин А.Д. Япония. – М., 1956.

  101. Новейшая история арабских стран Азии (1917-1985). – М., 1988.

  102. Новейшая история арабских стран Африки (1917-1987). – М., 1987.

  103. Новейшая история стран Азии и Африки, ХХ век: Учеб. для студ. высш. учеб. заведений: В 3 ч. / Под ред. А.М.Родригеса. – М., 2001.

  104. Общественная мысль развивающихся стран. – М., 1988.

  105. Патнам Р. Творення демократії. Традиції громадянської активності в сучасній Італії. – К.: Основи, 2001.

  106. Перепелиця Г. Конфлікти в посткомуністичній Європі. – К., 2003. – 432 с.

  107. Пик Г. США – Велика Британія: особливі стосунки. – К., 2004.

  108. Плешов О.В. Ислам и демократия. – М., 1996.

  109. Плясун Я.Г. Туніська республіка. Державно-політичний розвиток. – К., 1972.

  110. Половина І. Фізична географія Європи. – К., 1998.

  111. Пророченко Н. Чому зростає “Халіфорнія”? Політичний іслам і сучасність // Політика і час. – 2002. - № 11.

  112. Регіон Балтійського моря. Культура, політика, суспільство. – Львів, 2005. – 358 с.

  113. Религия и секуляризм на Востоке. – М., 1993.

  114. Республика Заир. Справочник. – М., 1984. – 256 с.

  115. Розалиев Ю.И. Новая и новейшая история стран Азии и Африки. – М., 1987.

  116. Сапожникова Е. Страноведение. Теория и методика туристического изучения страны. – М., 2004.

  117. Свастюк Г.В. Штаты Индии. – М., 1981.

  118. Северная Европа. Регион нового развития / Под ред. Ю.С. Дерябина, Н.М. Антюшиной. – М., 2008. – 512 с.

  119. Сергійчук І.М. Новітня історія країн Азії та Африки (1918 – кінець ХХ ст.). – Суми, 2002.

  120. Системная история международных отношений / Под ред А. Д. Богатурова. – М., 2006. – Т. 2: События 1945 – 2003 годов.

  121. Современная Азия. Справочник. – М., 1973.

  122. Современный ислам: культура и политика. – М., 1994.

  123. Страны Африки: Полит.-экон. справочник. Под общ. ред. Ан.А.Громыко, Ю.С.Грядунова, П.И.Манчхи; Сост. Г.Б.Старушенко. – М., 1988.

  124. Страны Ближнего Востока: Справочник. – К., 1990.

  125. Страны и народы мира: Энциклопедический справочник. – М., 1999.

  126. Страны мира. Информационно-аналитический справочник ЦРУ. – Екатеринбург, 2001.

  127. Страны мира: Справочник. 1999 / Под общ. ред. И.С.Иванова. – М., 1999.

  128. Строганов А.И. Новейшая история стран Латинской Америки: Учеб. пособие. – М., 1995. 

  129. США. Словарь – справочник. – М., 1950.

  130. Субботин В.А. Великобритания и ее колонии. Тропическая Африка в 1918-1960 гг. – М., 1992.

  131. Тарле Е.В. Политика: История территориальных захватов. ХV-ХХ века. – М., 2000.

  132. Троицкий М.А. Трансатлантический союз 1991–2004. Международная система американо-европейского партнерства после распада биполярности. – М., 2004.

  133. Факти про Німеччину. – Берлін, 1994.

  134. Феномен восточного деспотизма. Структура управления и власти. – М., 1993.

  135. Філіпенко А. Міжнародні економічні відносини. Історія. – Київ, 2006.

  136. Франция. В поисках новых путей / Отв. ред. Ю.И. Рубинский. – М., 2007. – 624 с.

  137. Шевчук Л. Китай. Соціально-географічна характеристика. – Львів, 1999.

  138. Шепелєв М. Світознавство в контексті політизації цивілізаційного процесу // Людина і політика. – 2002. - № 2.

  139. Центральная Европа во второй половине ХХ века: В 3-х т. – Т. 3: Трансформации 90-х годов. – Ч. 1–2. – М., 2002. – 516 с.

  140. Центральноевропейские страны на рубеже ХХ – ХХІ вв. Аспекты общественно-политического развития. Историко-политологический справочник. – М., 2002. – 250 с.

  141. Юго-Восточная Европа в эпоху кардинальных перемен / Под ред. А.А. Языковой. – М., 2007. – 352 с.

  142. Юрковський В. Країни світу. – К., 1999.

  143. Япония. – М., 1973.

  144. Япония второй половины ХХ века: Проблемы и судьбы. – М., 2003.

  145. Яровий В. Новітня історія центральноєвропейських та Балканських країн ХХ ст.: Підручник. – К., 2005. – 814 с.

  146. Аннан К. Партнерство во имя всемирного сообщества. – НьюЙорк, 1998.

  147. Анчишкин А. Наука, техника, економика. – М.,1989.

  148. Арбатов А., Благоволин С. и др. Мир вступает в многополярность? // Междунар. жизнь. – 1997. – № 11–12.

  149. Барановский В. Г. Европа: формирование новой международной политической системы // Мировая экономика и междунар. отношения. – 1990. – № 9.

  150. Батюк В. Геополитический контекст начала “холодной войны”: уроки для 90-х // США: экономика – политика – идеология. – 1994. – № 8–10.

  151. Бебик В. М. Базові засади політології: історія, теорія, методологія, практика. – К., 2000.

  152. Бжезинский З. Великая шахматная доска. Господство Америки и ее геостратегические императивы. – М., 1997.

  153. Богатуров А. Д. Великие державы на Тихом океане: История и теория международных отношений в Восточной Азии после второй мировой войны (1945–1995). – М., 1997.

  154. Венгрия 1956 года. Очерки истории кризиса. – М., 1993.

  155. Всемирная история: Учебник для ВУЗов / Под.ред. Г.Б.Поляка, А.Н.Марковой. – М., 1997.

  156. Дергачев В.А. Геополитика. – К.: ВИРА, 2000.

  157. Дживелетов А. К. Средневековые города в Западной Европе. – М., 2002. – 304 с.

  158. Дипломатія сучасної України: Енцикл. довід. – К., 1997.

  159. Добрынин А. Карибский кризис. Свидетельства участника // Междунар. жизнь. – 1992. – № 7.

  160. Дубович І. Країнознавчий словник –довідник. – Львів, 2002.

  161. Дугин А.П. Основы геополитики. Геополитическое будущее России. – М., 1997.

  162. Дюрозель Ж.-Б. Історія дипломатії від 1919 року до наших днів. – К., 1995.

  163. Євроатлантичний вісник: інформаційне і довідкове видання. – К., 1996.

  164. История международных отношений и внешней политики СССР: В 3 т. – М., 1987. – Т. 3. 1970–1987.

  165. История Средних Веков в 2 томах / Под. ред. С. П. Карпова. – М., 2005.

  166. История стран Зарубежной Азии в Средние Века. – М., 1970. – 641 с.

  167. Камінський Є. Критерії ефективності зовнішньої політики України: теоретичний та практичний виміри // Дослідження світової політики: Зб. наук. пр./ ІСЕМВ НАН України. – 2001. – Вип. 18. – С. 3–12.

  168. Камінський Є. Міжнародна безпека у XXI столітті: загальний прогноз // Дослідження світової політики: Зб. наук. пр./ ІСЕМВ НАН України. – 2001. – Вип. 15. – С.3–15.

  169. Капиталистические и развивающиеся страны на карте 90-х годов / Под. ред В.В.Вольского. – М.: Изд. Моск. ун-та, 1990. – 546 с.

  170. Квок Б. Ядерные испытания в Индии и Пакистане // Междунар. жизнь. – 1998. – № 8.

  171. Кенигсбергер Г. Средневековая Европа 400–1500. – М., 2001. – 384 с.

  172. Киссинджер Г. Дипломатия. – М., 1997.

  173. Колосов В.А., Мироненко Н.С. Геополитика и политическая география: Учебник для студентов вузов. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Аспект Пресс, 2005. – 479 с.

  174. Коппель О. А., Пархомчук О. С. Міжнародні системи. Світова політика. – К., 2001.

  175. Кулик Б. Т. США и Тайвань против КНР. 1945–1957 // Новая и новейшая история. – 1995. – № 5.

  176. Кучик О., Мацях М. Міжнародні відносини і світова політика. Методичні вказівки та рекомендації до академічного курсу. – Львів, 2005. – 29 с.

  177. Лановик Б., Матисякевич З., Матейко Р. Економічна історія світу: Підручник. – К., 1999.

  178. Латинская Америка в международных отношениях. XX век: В 2 т. – М., 1988.

  179. Маастрихтский процесс: реакция и новые вызовы // Мировая экономика и междунар. отношения. – 1993. – № 9.

  180. Мала енциклопедiя етнодержавознаства. – К, 1996.

  181. Международные отношения на Дальнем Востоке (1870 –1945) / Под. ред. Е.М. Жукова. – М., 1951.

  182. Международные отношения на Дальнем Востоке в послевоенные годы: В 2 т. – М., 1978.

  183. Мельников Е. Корейская война 1950–1953. Размышления о причинах конфликта и его действующих лицах // Междунар. жизнь. – 1995. – № 8.

  184. Мишо Г. История крестовых походов. – К., 1995. – 232 с.

  185. Міжнародні відносини та зовнішня політика (1945–70-ті роки): Підруч. / В. А. Манжола та ін. – К., 1999.

  186. Міжнародні відносини та зовнішня політика (1980–2000 роки): Підручник / Л. Ф. Гайдуков, В. Г. Кремень, Л. В. Губерський та ін. – К., 2001.

  187. Міжнародні економічні відносини: Система регулювань міжнародних економічних відносин: Підручник / А.С.Філіпенко та ін. – К.: Либідь, 1994. – 256 с.

  188. Момзен Т. История Рима в 5 томах. – С-пб., 1994.

  189. Новейшая история зарубежных стран: Европа и Америка. 1917- 1945. –М., 1989.

  190. ООН у системі міжнародних відносин. – К., 1995.

  191. Политические процессы и конфликты 50–60-х годов в Восточной Европе. – М., 1993.

  192. Системная история международных отношений в четырех томах. События и документы. 1918–2000 / Отв. ред. А. Д. Богатуров. – М., 2000.

  193. Советская внешняя политика в годы “холодной войны”. – М., 1995.

  194. Современные международные отношения: Учебник / Под ред. А. В. Торкунова. – М., 2000.

  195. Трохимчук С. В. Федунь О. В. Політична географія світу: Навч. посіб. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2007. – 422 с.

  196. Троян С.С. Будз М.Д. Термінологічний словник із методики країнознавчих досліджень. – Рівне, 2002.

  197. Туниця Т. Світове господарство і міжнародні економічні відносини. Методичні рекомендації до вивчення курсу. – Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2004. – 34 с.

  198. Хижняк І. А. Навчальна програма дисципліни “Історія міжнародних відносин (1945 – початок XXI ст.)” частина II (для бакалаврів, спеціалістів). – К.: МАУП, 2005. – 28 с.

  199. Холодная война. Новые подходы, новые документы. – М., 1995.

  200. Хрестоматия по истории Древней Греции / Под. ред. Д. П. Калтстова. – М., 1964. – 695 с.

  201. Чиркин В. С. Конституционное право зарубежных стран. М., 2006. – 669 с.

  202. Шаповал Ю. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 496 с.

  203. Шергін С. Світовий порядок: концепції і реальність // Політика і час. – 1997. – № 12.

  204. Юрківський В.М. Країни світу. – К.: Либідь, 1999. – 368 с.

  205. Яковец Ю. История цивилизаций. – М., 1997.

  206. Андріїв Т. Історія членства України в СНД // Політична думка. – 2002. - № 2.

  207. Асиметрія міжнародних відносин / Під ред. Г.М. Перепелиці, О.М. Субтельного. – К., 2005.

  208. Байдак А., Ціватий В. Україна і світ // Політика і час. – 2000. - № 21.

  209. Волес В., Волес Г. Творення політики в Європейському Союзі. К., 2004.

  210. Гальчинський А.С. Україна на перехресті геополітичних інтересів. – К. 2002.

  211. Голуб Н.В., Клімкін П.А. Україна та міжнародні організації. – К., 2003.

  212. Горбулін В. Національна безпека України та міжнародна безпека // Політична думка. – 1997. - № 1.

  213. Дергачов О. Україна в європейському та євразійському інтер’єрі // Політична думка. – 2000. - № 4

  214. Камінський А. Вступ до міжнародних відносин. – Львів, 1995.

  215. Лебедева М. М. Мировая политика: Учебник для ВУЗов. – М., 2004.

  216. Маддісон В. В., Шахов В.А. Політологія міжнародних відносин. – К., 1997.

  217. Мадіссон В.В., Шахов В.А. Сучасна українська геополітика. – К., 2003.

  218. Международные отношения: теории, конфликты, организации / Под. ред. проф. П.А. Цыганкова. – М., 2004.

  219. Михальченко М. Україна як нова історична реальність: запасний гравець Європи. – Дрогобич- Київ, 2004.

  220. Міжнародні відносини і євроатлантична інтеграція України / Під. Ред. Л.С. Голопатюка. – К., 2005.

  221. Міжнародні інтеграційні процеси сучасності / А.С. Філіпченко, В.С. Будкін, М. А. Дудченко. – К., 2004.

  222. Міжнародні організації: Навч. посібник / За ред Ю.Г. Козака, В.В. Ковалевського. – К., 2003.

  223. Ніколас Мусис Усе про спільні політики Європейського Союзу. – К., 2005.

  224. Пражский самит и преобразование НАТО: Справочник-путеводитель. – 2003.

  225. Роберт Каган Про рай і владу. Америка і Європа у новому світовому порядку. – Львів, 2004.

  226. Світова та європейська інтеграція / За ред проф. Я.Й. Малика. – Львів, 2005.

  227. Світова та європейська інтеграція: організаційні засади / За ред. Я.Й. Малика, М.З. Мальського. – Львів, 2002.

  228. Современные международные отношения / Под ред проф. А.В. Торкунова. – М., 2000.

  229. Теория международных отношений на рубеже столетий / Под ред. К. Буга и С. Смита. – М., 2002.

  230. Теория международных отношений. Хрестоматия / Научный ред. проф. П.А. Цыганков. – М. 2002.

  231. Хантингтон С. Столкновение цивилизаций // Полис. – 1994. - № 1.

  232. Хахлюк А. Міжнародне співробітництво // Політична думка. – 2002. - № 2.

  233. Циганкова Т.М., Гордєєва Т.Ф. Міжнародні організації: Навчальний посібник. – К, 2001.

  234. Цыганков П.А. Теория международных отношений. – М., 2003.

Шепєлєв М.А. Теорія міжнародних відносин. – К., 2004