77. Проблеми входження України в світове господарство.

Безпосередня й активна участь України в сучасних інтеграційних процесах об'єктивно зумовлена перевагами міжнародного поділу праці, а також потребою подолати штучну відокремленість нашої держави від світового господарства, до якої призвели односторонній її розвиток у межах високо спеціалізованих СРСР і РЕВ, деформовані зовнішньоекономічна політика та механізми зовнішньоекономічної діяльності, нерозвинені товарно-грошові відносини і національні ринки товарів, послуг, праці та капіталу.

Деформована структура національної економіки не відповідає критеріям суверенного розвитку України як з точки зору оптимальних пропозицій самозабезпечення та зовнішньоекономічної спеціалізації, так і з науково-технологічних, соціальних і особливо екологічних позицій. Існує ціла низка негативних проблем пов’язаних із структурою економіки України:

- велика питома вага фізично та морально застарілої техніки в складі основних виробничих фондів;

- диспропорції в системі самозабезпечення ключових галузей життєдіяльності країни;

- незбалансованість галузевої структури промисловості з точки зору її соціальної орієнтації.

Включення України до будь-яких інтеграційних угруповань у такому стані, без чіткого бачення перспектив структурної реорганізації, може призвести не лише до консервації, а й до посилення негативних тенденцій у всіх галузях національної економіки. І навпаки, участь України в інтеграційних процесах за умов цілеспрямованої внутрішньої структурної політики дасть змогу ефективніше й швидше виправити деформовану економіку, виходячи з таких пріоритетів структурної переорієнтації:

- науково-технічне та технологічне оновлення виробництва із забезпеченням його конкурентоспроможності шляхом глибокої модернізації. Зменшення ресурсомісткої за рахунок ефективного використання власних паливно-сировинних ресурсів;

- підвищення рівня внутрішньої збалансованості національної економіки для зменшення зовнішньої залежності в розвитку її ключових галузей за рахунок формування системи власної міжгалузевої кооперації та забезпечення повних виробничих циклів;

- формування умов для соціальне орієнтованого розвитку національної економіки за рахунок, з одного боку, цілеспрямованої трансформації її структури, з другого - завдяки забезпеченню балансу споживчого ринку з доходами населення, підвищенню мотивації до праці, фінансовій макростабілізації.

78. Підприємство як суб’єкт ринкової економіки. Форми і види підприємств в Україні.

Підприємство - це первинна ланка суспільного виробництва, яка виступає товаровиробником і забезпечує процес відтворення на основі принципів комерційного розрахунку Підприємство створюється для здійснення підприємницької діяльності з метою отримання прибутку.

В економічній літературі виділяють дві основні функції підприємства, які в узагальнюючому вигляді характеризують його діяльність: 1) виробнича полягає в створенні товарів і послуг для задоволення потреб суспільства та втримання прибутку та 2) відтворювальна - знаходить свій вираз в забезпеченні розширеного відтворення продукту, виробничих відносин і самого виробника.

Згідно з законами України у відповідності до форм власності в нашій господарській діяльності могуть функціонувати слідуючи види підприємств: І) індивідуальне підприємство - створюється і функціонує на базі приватної (особистої) власності громадян і виключно на індивідуальній праці власника; 2) сімейне підприємство -базується на власності і праці сім'ї; 3) приватне підприємство - засноване на приватній власності і функціонує на основі праці найманих робітників. 4) колективні підприємства - засновані на спільній власності фізичних, юридичних осіб, або власності тих і інших. 5) державні підприємства - функціонують на базі державної власності, а управління ними здійснюється представниками держави. 6) вперше в нашій державі законом дозволено відкриття та функціонування підприємств з стовідсотковим іноземним капіталом. їхня діяльність регулюється спеціальними законодавчими актами.

З огляду на це виділяють великі підприємства, середні і малі. В Україні, згідно з Законом України "Про підприємства" до малих підприємств належать підприємства й промисловості - з кількістю працюючих до 200 осіб, в інших галузях виробничої сфери - до 50 осіб; у невиробничій сфері - до 25 осіб; у роздрібній торгівлі - до 15 осіб. Велике значення в ринковій економіці мають господарські товариства, які діють на базі колективної власності.

Господарські товариства - це підприємства, організації, установи, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. До

господарських товариств, згідно із Законом України "Про господарські товариства" від J9.09.91 МІ576 (Із змінами і доповненнями від 15.05.2003 №652) належать акціонерні товариства (закритого і відкритого типу), товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.