13. Концепція “надлишку” споживача та “надлишку” виробника як теоретичне обґрунтування взаємовигідності ринкового обміну.

Надлишок споживання це додаткова користь або додаткова вигода, отримана споживачем завдяки тому, що ціна придбаного ним товару чи послуги виявилася нижчою того максимуму, який він готовий був заплатити. Сукупний надлишок споживання вимірюється як площа над рівнем ціни зліва від кривої попиту. Дане поняття використовується в аналізі витрат і результатів діяльності а також як показники зміни добробуту. Надлишок виробництва - додатковий дохід власника факторів виробництва, що виникає внаслідок того, що ринкова ціна на продукцію виявилася вищою тієї, по якій виробник був готовий її продавати (тобто пряма чи непряма отримана корисність виявляється більшою корисності того, від чого відмовляються). Сукупний надлишок виробництва вимірюється як площа фігури між рівнем ціни і кривої граничних витрат зліва від кривої попиту. Дана частина доходу продавця товару та послуги пов’язана з тим, що ціни в короткостроковому періоді не являються рівноважними. Надлишок споживача досягає максимуму в умовах досконалої конкуренції, тоді як надлишок виробника зростає з ростом монополізації ринку. Сумарний надлишок являється мірою аллокаційної ефективності використання ресурсів.

14. Сукупна та гранична корисність блага. Принцип спадної граничної корисності та його роль у виборі споживача.

Корисність U (utililу) — це задоволення, яке отримує споживач у процесі споживання товарів та послуг.

Формалізований аналіз поведінки споживача передбачає визначення функції корисності як певного співвідношення обсягів споживаних благ і рівня корисності, що досягається споживачем:

де U-рівень корисності; X1,X2,…Xn-кількість споживаних благ, одиниць; n-кількість видів благ.

Корисність збільшується, якщо збільшується кількість товару, що споживається. У цьому випадку зростає загальна корисність. Але зростання загальної корисності уповільнює­ться зі збільшенням споживання. Це є наслідком того, що зменшується додаткова, або гранична, корисність.

Гранична корисність МU - це приріст корисності за умов споживання додаткової одиниці товару чи послуги. Згідно з законом спадної граничної корисності величина граничної корисності має тенденцію зменшуватися по мірі збільшення кількості товару, що споживається .

Сукупна корисність ТU зростає в процесі споживання, але вона зростає все меншою і мен­шою мірою. Це означає, що гранична корисність (МU) — додаткова корисність від споживання кожної до­даткової одиниці товару — знижується.

15. Закони Госсена, як теоретичне обґрунтування досягнення споживачем рівноваги.

Перший закон Госсена: Корисність кожної наступної одиниці блага в певний момент менша корисності попередньої одиниці блага, або гранична корисність блага зменшується зі зростанням його споживання доти, доки не досягне нуля у точці повного насичення задоволення потреби.

Ц ей закон носить емпіричний та суб’эктивний характер.

2-й закон Госсена визначає оптимальність поведінки споживача:

За даних уподобань ідоходів споживача, а також цін на бажані товари максимізація корисності досягається тоді, коли корисність останньої грошової одиниці, затраченої на купівлю будь-якого товару, однакова, незалежно від того, на який саме товар вона витрачена.

Після певного моменту ми починаємо отримувати граничну корисність, що буде дорівнювати: MUX/PX=MUY/PY

(Рх, Py - ціна блага х, y)

Рішення споживача щодо кількості, в якій варто споживати блага, завжди пов’язане з відмовою від якоїсь кількості благ задля придбання однієі додаткової одиниці певного блага. Споживач керується принципом раціональності: маючи обмежені кошти і бажаючи максимізувати сукупну корисність від споживання благ, він розподіляє свій бюджет (дохід) таким чином, щоб корисність, отримана від останньої грошової одиниці, витраченої на те чи інше благо, стала однаковою:

MUA/MUB=PA/PB

де MUA, MUB - гранична корисність, відповідно блага А та В, ютиль; Ра, Рb-ціна, відповідно, блага А та В, грош. од.

Це рівняння розглядається як основне в концепції споживчого попиту (в рамках теорії корисності) й означає досягнення споживачем стану рівноваги. Воно може бути перетворено наступним чином:

Звідси видно, що при зміні ціни одного з благ, і незмінності доходу споживача та цін на інші блага вказана рівність порушується. Зменшення ціни блага А означатиме зацікавлення споживача в його додатковій закупівлі, а значить, падіння MUa. Це буде продовжуватися до відновлення рівності. Очевидно, що так діятимуть усі споживачі: падіння ціни товару А приведе до збільшення обсягу його попиту на ринку.

Отже, рівновага споживача – стан, у якому досягається оптимальна структура покупок (згідно з принципом раціональності), будь-яка зміна в структурі покупок знижує рівень задоволення споживача.