3.3. Система електронних банківських послуг населенню

Одним із основних напрямків НБУ сьогодні є утворення національної системи масових електронних платежів населення за товари та послуги (СМЕП).

Національна система масових електронних платежів -це система безготівкових розрахунків, при якій розрахунки за товари та послуги здійснюються за допомогою банківських платіжних карток.

Платіжна картка – документ на носії електронної інформації у вигляді пластикової картки, що випускається кредитно-фінансовими установами. Документ дає можливість його пред’явникові одержувати без оплати у готівковій формі товари та послуги, в тому числі послуги з одержання через банківські установи готівки, та підтверджує особам, які надають ці товари та послуги, що оплата їх вартості буде здійснена з рахунків у банківських установах.

Механізм здійснення операцій із банківськими платіжними картками регулюється певною законодавчою і нормативною базою. Основними документами, що регламентують порядок використання банківських платіжних карток у вітчизняній економіці, є: «Положення про порядок здійснення бухгалтерських операцій з банківськими платіжними картками національної системи» (затверджено постановою Правління НБУ № 353 від 30.12.1996 р.), «Положення про систему захисту електронної інформації до системи масових електронних платежів населення за товари та послуги в Україні» (затверджено постановою Правління НБУ № 353 від 30.12.1996 р.).

Для здійснення операцій із платіжними картками Національної системи необхідно одержати ліцензію (дозвіл) НБУ.

Учасниками системи є:

- тримачі (власники) карток – фізичні особи;

- підприємства торгівлі та побутового обслуговування населення, в яких встановлено платіжні термінали;

- кредитно-фінансові установи (банк-емітент, банк-еквайр, розрахунковий банк).

Платіжний термінал – електронний пристрій, за допомогою якого здійснюється авторизація платіжної картки та основні операції з оформлення оплати вартості товарів та наданих послуг.

Авторизація – надання дозволу на обслуговування тримача платіжної картки.

Банк-емітент – установа банку, яка випускає в обіг платіжні картки.

Банк-еквайр – комерційний банк, який підписує угоду з торговельними підприємствами на обслуговування карток, здійснює первинну обробку трансакцій та бере на себе проведення з торговцями усього спектра операцій із картками, а саме: перерахування на поточні рахунки коштів за товари та послуги, сортування і розсилання квитанцій, розповсюдження стоп-листів.

Трансакція – інформація в електронній формі про окрему операцію, здійснену з використанням платіжної картки (завантаження та дозавантаження картки, одержання готівкових коштів, оплата товарів і наданих послуг та ін.).

Завантаження (дозавантаження) картки – внесення інформації на платіжну картку про наявність коштів.

Розрахунковий банк – банківська установа, в якій інший банк-учасник платіжної системи (переважно банк-емітент) відкриває спеціальний рахунок для здійснення розрахунків за допомогою платіжних карток.

Банк-емітент видає картку клієнтові після ретельної перевірки його фінансового стану та оцінки кредитоспроможності; відкриває власникові картки спеціальний рахунок, на якому враховуються всі операції з карткою; регулярно надсилає клієнтові виписку із зазначенням сум платежів і розміру заборгованості, сум і термінів погашення; стягує комісію і відсотки згідно із встановленим тарифом; зобов’язується сплачувати рахунки торговельного підприємства за покупки, зроблені з використанням карток, за вирахуванням платіжного збору (дисконту).

Види банківських пластикових карток: «Електронний гаманець», «Електронний чек», дебетна картка.