12.5. Державне регулювання валютних операцій та кредитно-розрахункових відносин

Ключовим елементом зовнішньоекономічного механізму є валютне регулювання, під яким слід розуміти регламентування державою міжнародних розрахунків і порядку проведення валютних операцій, що реалізуються на національному і міжнародному рівнях.

Суб’єктами валютного регулювання є Центральний банк та уповноважені кредитні установи. Виконання функцій валютного контролю Національним банком України (НБУ) здійснюється через Департамент валютного контролю та ліцензування. Основними завданнями Департаменту є забезпечення виконання Національним банком державної політики у сфері валютного контролю та ліцензування, встановлення раціональної системи валютних відносин Основними нормативно-правовими актами, на підставі яких здійснюється валютне регулювання є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» вiд 19.02.1993 № 15-93 із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 21 лютого 2006 року № 3453-IV; Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994р. № 185/94, який регламентує порядок здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку; Закон України «Про Національний банк України» вд 20.05.1999 № 679-XIV (Стаття 44), який регламентує діяльність НБУ в сфері валютного контролю і регламентує здійснення контролю за діяльністю банків, юридичних та фізичних осіб (резидентів і нерезидентів)¹; Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність № 960-XII від 16.04.91,із змінами і доповненнями від 04.02.2009 № 923-VI.

Об’єктами валютного регулювання є валютний курс та умови його формування, форми здійснення валютних операцій, діяльність комерційних кредитних установ, сфера готівкового та безготівкового обігу, валютні нормативи.

Завдання валютного регулювання передбачають:

• стабілізацію валютного курсу та забезпечення оптимального ступеня зовнішньої та внутрішньої конвертацій національної грошової одиниці;

• управління валютним курсом з метою його стабілізації;

• зосередження валютних цінностей у руках уряду;

• регулювання і контроль за рухом валютних коштів в економіці;

• забезпечення умов для ефективного функціонування валютного ринку;

• управління платіжним балансом та сприяння розв’язанню проблем зовнішньої заборгованості країни;

• управління золовалютними резервами центрального банку;

• стимулювання експортного потенціалу України;

• розвиток системи інструментів та методів страхування від валютних ризиків;

• передбачення та нейтралізація негативних наслідків світових фінансових криз.

Валютне регулювання здійснюється за допомогою інструментів прямої та непрямої дії. Інструменти прямої дії ґрунтуються на безпосередньому втручанні центрального банку у процес курсоутворення для підтримки достатнього рівня пропозиції валюти на валютному ринку і фокусуються на прямому обмеженні валютних операцій. Непрямі інструменти направлені на створення сприятливих умов для курсоутворення і проведення валютно-фінансових операцій. До інструментів непрямої дії слід віднести: управління потоками ліквідності; використання дискреційних інструментів - валютних свопів, аукціонів; управління потоками капіталу та контроль за станом платіжного балансу; управління золото-валютними резервами комерційного банку; оподаткування окремих валютних операцій або доходів від них; управління валютними ризиками.

До інструментів прямої дії слід віднести: ліцензування проведення валютних операцій, введення множинності валютних курсів; валютні ревальвації та девальвації; валютні інтервенції за рахунок використання власних іноземних валютних резервів або за рахунок продажу цінних паперів, розміщених в іноземній валюті; вимога обов’язкової продажі валютної виручки експортерами; встановлення лімітів конвертованості національної валюти; встановлення валютних коридорів; встановлення лімітів відкритих валютних позицій; встановлення термінів розрахунків по експортно-імпортним операціям, обмеження ввозу та вивозу валюти.

Для того, щоб підняти обмінний курс національної валюти уряд використовує ревальвацію – підняття цін на товари та послуги національної економіки. Наслідками ревальвації є: стимулювання імпорту; прилив іноземних інвестицій; утримання на внутрішньому ринку споживчого попиту.

Для того, щоб знизити обмінний курс національної валюти уряд використовує девальвацію – зниження цін на товари та послуги національної економіки. Основною причиною девальвації є нестабільність світової економіки. Наслідками девальвації є: стимулювання експорту; стимулювання споживчого попиту на внутрішньому ринку; підвищення конкурентоспроможності країни на світовому ринку.

Для збільшення надходження валютних коштів в економіку України державне регулювання валютних відносин повинно базуватися не на заборонах, а на створенні сприятливого валютного клімату (розумне оподаткування, лібералізація руху капіталу, розвиток валютного ринку) через комплексну модернізацію законодавства.