- •1. Практична функція макроекономіки. Об’єкт та предмет макроекономіки. Моделювання як головний метод відображення фактичної поведінки економіки.
- •2. Сутність, принципи та основні категорії снр. Відмінності снр від балансу народного господарства.
- •3. Економічна сутність валового випуску та валового внутрішнього продукту. Методи їх розрахунку. Сутність дефлятора ввп та індексу споживчих цін, їх порівняння.
- •4. Показники ринку праці. Види безробіття. Втрати ввп від безробіття: закон Оукена, його математична формалізація, методи вимірювання «природного» безробіття.
- •5. Неокласична та кейнсіанська модель ринку праці.
- •6. Економічна сутність сукупного попиту. Цінові та нецінові чинники сукупного попиту. Графічна інтерпретація.
- •7. Економічна сутність сукупної пропозиції. Характеристика окремих відрізків сукупної пропозиції. Нецінові фактори впливу на сукупну пропозицію.
- •8. Модель «аd-as» як базова модель макроекономічної рівноваги: коротко- і довгострокова рівновага.
- •9. Механізм функціонування грошового ринку: грошові агрегати, пропозиція, попит, рівновага на грошовому ринку. Навести необхідні формули визначення попиту на гроші.
- •10. Експансія банківських депозитів. Депозитний та грошовий мультиплікатори. Сутність, цілі та методи монетарної політики.
- •11. Роль процентної ставки в економіці. Номінальна та реальна процентна ставка. Рівняння Фішера та ефект Фішера.
- •12. Сутність, показники та види інфляції. Економічні чинники та наслідки інфляції, графічна інтерпретація. Основні антиінфляційні заходи. Інфляція: сутність, види, методи вимірювання.
- •13. Очікувана інфляція в теорії адаптивних і раціональних очікувань.
- •14. Інфляція та безробіття. Економічна, графічна та математична інтерпретація кривої Філіпcа у короткостроковому періоді. Крива Філіпса у довгостроковому періоді.
- •16. Економічна нерівність. Крива Лоренца – графічна та економічна інтерпретація. Коефіцієнт Джинні та децільний коефіцієнт.
- •17. Кейнсіанська функція споживання в закритій приватній економіці: графічна та математична інтерпретація; сутність ефекту заощаджень. Недоходні фактори споживання та заощаджень.
- •18. Роль інвестицій в економіці. Фактори попиту на інвестиції, проста інвестиційна функція. Мультиплікативний вплив інвестицій на ввп.
- •20. Класичний та кейнсіанський механізм урівноваження заощаджень з інвестиціями.
- •21. Структура заощаджень. Трансформація заощаджень в інвестиції за допомогою фінансових ринків та фінансових посередників.
- •22. Моделі макроекономічної рівноваги товарного ринку – “Витрати-випуск”, “Вилучення - ін’єкції”. Графічна інтерпретація та економічні пояснення.
- •23. Модель простого мультиплікатора витрат. Механізм мультиплікації автономних витрат. Ефект мультиплікатора.
- •24. Сутність, графічна інтерпретація та кількісне визначення рецесійного та інфляційного розривів.
- •25. Економічний цикл: сутність та структура. Характеристика фаз економічного циклу. Основні теорії економічного циклу.
- •26. Модель екон. Кругообігу з урахуванням держави. Функції держави. Вплив держави на екон. Рівновагу. Модель екон. Рівноваги “витрати-випуск” та “вилучення-ін’єкції”.
- •28. Державний бюджет: види бюджетного сальдо; концепції збалансування бюджету; джерела дефіцитного фінансування.
- •30. Платіжний баланс: структура, характеристика його основних розділів; рівняння платіжного балансу.
- •31. Сутність валютного курсу, способи котирування валюти. Номінальний та реальний курс валюти. Чинники попиту і пропозиції на валютному ринку. Етапи розвитку міжнародної валютної системи.
- •32. Вплив зовнішньої торгівлі на ввп: функція споживання у відкритій змішаній економіці; складний мультиплікатор витрат; фактори впливу на чистий експорт та зв'язок з валютним курсом.
- •Практична функція макроекономіки. Об’єкт та предмет макроекономіки. Моделювання як головний метод відображення фактичної поведінки економіки.
22. Моделі макроекономічної рівноваги товарного ринку – “Витрати-випуск”, “Вилучення - ін’єкції”. Графічна інтерпретація та економічні пояснення.
Сукупні витрати — це витрати резидентів і нерезидентів, спрямовані на закупівлю вітчизняних товарів і послуг. Можливість забезпечення рівноваги між ВВП і сукупними витратами випливає із того, що ВВП, з одного боку, є доходом (розподільчий метод), з іншого — витратами, спрямованими на закупівлю товарів і послуг (метод кінцевого використання). Але для правильного розумінні рівноважного ВВП слід розрізняти заплановані та фактичні сукупні витрати. Заплановані сукупні витрати є грошовим еквівалентом сукупного попиту. Вони дорівнюють сумі витрат, які планують здійснити економічні суб’єкти для купівлі вітчизняних товарів і послуг. Фактичні сукупні витрати не завжди можуть збігатися із запланованими. Визначення рівноважного ВВП на базі запланованих сукупних витрат спирається на два методи: витрати — випуск і вилучення — ін’єкції. Перший метод розглядає рівноважний ВВП як такий обсяг виробленої продукції, який дорівнює запланованим сукупним витратою, спрямованим на його закупівлю. За другим методом рівноважний ВВП визначається на базі тотожності між умовами його розподілу та умовами формування запланованих витрат на його закупівлю.
Метод «витрати—випуск»
Спираючись
на спрощену економіку, рівноважний ВВП
за методом «витрати—випуск» можна
визначити за такою формулою:
Але
в окремі проміжки часу вироблений
економікою ВВП, як правило, відхиляється
від запланованих сукупних витрат. Це
відбувається тому, що плани підприємств
щодо обсягів виробництва продукції не
збігаються з планами покупців цієї
продукції.
У процесі економічного
кругообігу ВВП, як правило, не збігається
із запланованими сукупними витрати.
Якщо Y
E,
то це означає, що економіка виробляє
продукції більше, ніж цього вимагає
сукупний попит. Така ситуація свідчить
про виникнення перевиробництва, яке
супроводжується вимушеним приростом
товарних запасів і незапланованим
збільшенням інвестицій у товарні запаси
.
За цих умов у підприємств з’являється
мотивація скорочувати обсяг виробництва
до рівня попиту, що породжує тенденцію
до відновлення рівноваги між ВВП і
запланованими сукупними витратами (Y
= E).
Якщо,
навпаки, Y
E,
то така ситуація свідчить про виникнення
недовиробництва, яке супроводжується
вимушеним скороченням товарних запасів
і незапланованим зменшенням інвестицій
у товарні запаси
.
Це спонукає підприємства збільшувати
обсяг виробництва до рівня попиту,
завдяки чому породжується тенденція
до відновлення рівноваги між ВВП і
запланованими сукупними витратами.
В
обох випадках, коли спостерігається
нерівновага між ВВП і запланованими
сукупними витратами, незаплановані
інвестиції в товарні запаси виконують
балансуючу роль в економіці. Завдяки
незапланованим інвестиційним витратами
в товарні запаси фактичні сукупні
витрати завжди дорівнюють ВВП:
В умовах нерівноважного ВВП (Y E) незаплановані інвестиції у товарні запаси більші або менші нуля (I 0). За умов рівноважного ВВП незаплановані інвестиції в товарні запаси відсутні, тобто якщо Y = E, то I = 0. Графічну інтерпретацію рівноважного ВВП наведено.
Рис. Модель «кейнсіанський хрест»
Графічна модель (рис. 9.1) називається «кейнсіанський хрест» . На горизонтальній осі графіка вимірюється ВВП, а на вертикальній — заплановані сукупні витрати. Бісектриса показує всі точки, в яких фактичні і заплановані сукупні витрати збігаються і забезпечується рівноважний ВВП. Лінія E — це лінія фактичних сукупних витрат, які можуть дорівнювати запланованій величині або відхилятися від неї у той чи той бік.
Метод «вилучення—ін’єкції»
Щоб зрозуміти сутність методу «вилучення—ін’єкції», слід враховувати, що джерелом сукупних витрат є дохід від реалізації ВВП. Але в процесі перетворення сукупного доходу в сукупні витрати в економіці постійно відбуваються два протилежних явища: з одного боку, вилучення, які зменшують витрати в економіці, з іншого — ін’єкції, які збільшують ці витрати.
У загальному форматі вилучення — це такі форми розподілу поточного ВВП, які не спрямовуються на його закупівлю. Ін’єкції — це такі форми витрат, які не індуковані поточним ВВП, але спрямовуються на його закупівлю. Якщо розглядати економіку в цілому, то в ній вилучення відбуваються у формі податків, заощаджень та імпорту, а ін’єкції здійснюються у формі державних закупівель, інвестицій та експорту. Рівновага в економіці забезпечується лише за умов, коли сума вилучень дорівнює сумі ін’єкцій:
T+S+Im=G+I+Ex
У спрощеній економіці, якою є приватна закрита економіка, вилучення дорівнюють приватним заощадженням, а ін’єкції — приватним інвестиціям. Це означає, що рівноважний ВВП досягається лише за умов, якщо S = I. При цьому І — це заплановані інвестиції, які є складовим елементом запланованих сукупних витрат. Визначення рівноважного ВВП за методом «вилучення—ін’єкції» не протирічить його визначенню за методом «витрати—випуск». Це пояснюється тим, що рівновага між заощадженнями та запланованими інвестиціями є лише іншим відображенням рівноваги між запланованими сукупними витратами і ВВП. Якщо за методом «витрати—випуск» рівновага в економіці визначається за формулою Y = C + I, то Y – C = I. Оскільки Y – C = S, то S = I.
Крім
запланованих інвестицій, як ми уже
знаємо, можуть виникати незаплановані
інвестиції у товарні запаси. Фактичні
інвестиції, як правило, відхиляються
від запланованих. Але вони завжди
врівноважуються із заощадженнями за
рахунок незапланованих інвестицій:
(9.8)
Права
частина рівняння (9.8) відображує фактичні
інвестиції, які дорівнюють сумі
запланованих і незапланованих інвестицій.
Отже, незаплановані інвестиції є
вирівнювальним елементом, за рахунок
якого фактичні інвестиції завжди
врівноважуються із заощадженнями. Такий
висновок кореспондується з методом
«витрати—випуск», згідно з яким фактичні
сукупні витрати завжди врівноважуються
з ВВП за рахунок незапланованих
інвестицій.
Заощадження є функцією
ВВП, а заплановані інвестиції — елементом
запланованих сукупних витрат. Тому
перевищення заощаджень над запланованими
інвестиціями показує, що ВВП на таку
саму суму перевищує заплановані сукупні
витрати:
Визначення рівноважного
ВВП за методом «вилучення—ін’єкції»
можна подати графічно (рис. 9.2).
Рис
9.2. Модель рівноважного ВВП,
визначеного
за методом «вилучення—ін’єкції»
На рис. 9.2 лінія запланованих інвестицій (І) є горизонтальною, тобто відповідає нашому припущенню, що інвестиційні плани підприємств не залежать від поточного ВВП. Лінія заощаджень (S) має додатний нахил і відображує пряму залежність заощаджень від поточного ВВП. Згідно з моделлю «заощадження—інвестиції» рівноважний ВВП дорівнює 200 млрд грн, оскільки лише в цьому випадку заощадження дорівнюють запланованим інвестиціям, на що вказує перетин їхніх ліній у точці T0. За інших рівнів ВВП рівновага між заощадженнями та інвестиціями порушується. Так, коли ВВП дорівнює 210 млрд грн, заощадження перевищують заплановані інвестиції на 4 млрд грн. Але на цю суму вони врівноважуються з фактичними інвестиціями за рахунок незапланованих інвестицій в збільшення товарних запасів. Якщо ВВП дорівнює 190 млрд грн, заощадження менш за заплановані інвестиції на 4 млрд грн. На цю суму вони врівноважуються з фактичними інвестиціями за рахунок незапланованих інвестицій в скорочення товарних запасів.
