62.Характеристика та варіанти побудови антикризової стратегії постачання.

До стратегічних заходів можна віднести роботи з упровадження економічніших видів матеріалів; освоєння нових і вдосконалення наявних технологічних процесів та устаткування; роботи з удосконалення конструкцій і виробів продукції, що випускається; організацію системи перекваліфікації (підвищення кваліфікації) персоналу (з ак­центом на антикризовому управлінні); посилення системи стягнень і покарань за безгосподарність і марнотратство під час використання сировини та матеріалів; розгляд можливості зворотної вертикальної інтеграції (з метою посилення впливу на поста­чальників); розробку й підтримку альтернативних джерел постачання (диверсифікація або реструктуризація джерел постачання).

Безумовно, одним зі стратегічних заходів щодо подолання кризи постачання на підприємстві є розробка ресурсних стратегій, які сприяють розв’язанню таких завдань, як визначення пер­спективних потреб підприємства в ресурсах всіх застосовуваних видів; розрахунок допустимих ресурсних обмежень і фор­му­вання прогресивних норм витрат ресурсів різних типів; визначення «зон стратегічних ресурсів», можливостей їх використання балансуванням обсягів і складу, а також термінів постачання з динамікою використання; розробка заходів щодо раціональ­ного транспортування, зберігання та використання; застосування логістичних підходів до системи реалізації ресурсних стра- тегій.

75.Антикризові компоненти у виробничій підсистемі підприємства, як забезпечення керованості у подоланні (запобіганні) кризи.

Щоб запобігти виробничо-технологічній кризі на підприємстві, необхідно вдаватися до аналізу господарської діяльності за такими її аспектами: використані ресурси; основні фонди; продуктивність праці; виробничі потужності (розрахунок); техніко-організаційний рівень виробництва; виробничий потенціал (ресурсний, структурний та цільовий підходи), функціонально-вартісний аналіз виробничих та окремих технологічних процесів, визначення рівня технологій (портфель технологій «Сіменс») акцентуючи увагу на кризових зонах. Визначення динаміки показників, що розраховуються в межах того або іншого напрямків аналізу дозволяють ідентифікувати кризові явища певного типу, вчасно розробити та впровадити відповідні заходи.

Для ліквідації цієї кризи необхідно розробити відповідні стратегії: розвитку, підтримки виробничого потенціалу або його скорочення, тобто провести виробничу реструктуризацію. Виробнича реструктуризація полягає у перетворенні вироб­ничої підсистеми — виробничої структури підприємства, методів та форм організації виробництва, технічної бази, технологічних процесів. Ці перетворення мають охоплювати як основне виробництво так і його інфраструктури (допоміжні та обслуговуючі господарства).

Рівень і глибина виробничої реструктуризації залежать від характеру та масштабу змін, які потрібно вносити до виробничого потенціалу підприємства з метою задоволення потреб ринку за рахунок випуску та продажу необхідної продукції чи послуг.

Виробничо-технологічна реструктуризація має забезпечити: високу гнучкість та мобільність виробництва залежно від динаміки змін на ринку — потреб у продукції певного типу, кількості і якості; постійну технічну готовність до випуску конкуренто- спроможної продукції, що може бути забезпечена тільки за рахунок конкурентоспроможної технології, тобто за оптимальних (для даного ринку і продукції) прибутковості, собівартості, трудомісткості, якості і т. ін.; можливості підвищення сприйнятливості виробництва до нововведень різних типів; тісний зв’язок усіх видів та етапів робіт з освоєння нововведень, їх інформаційну, технічну, технологічну сумісність та послідовність; новий зміст діяльності кожної виробничої ланки за рахунок нового сприймання місця і ролі виробництва як такого, його нової, стратегічної орієнтації; максимально чітку взаємодію із зовнішніми партнерами, що беруть участь у науково-дослідних, проектно-конструкторсь­ких, маркетингових та інших роботах зі створення нової продукції на засадах зовнішнього кооперування.

Основні напрямки роботи виробничого підрозділу в умовах кризи такі: підтримка функціонування виробничих потужностей; прийняття рішення про здачу в оренду вільних потужностей; закриття (перепрофілювання) збиткових підрозділів; зняття з виробництва неконкурентоспроможної продукції; розгляд можливості використання нових прогресивних матеріалів, технологій, обладнання.