2. Мотивація праці на підприємстві.

Соціально-економічною основою поведінки та активізації зусиль персоналу підприємства, спрямованих на підвищення результатив­ності їхньої діяльності, є мотивація праці. Система мотивації харак­теризує сукупність взаємопов'язаних заходів, що стимулюють окре­мого працівника або трудовий колектив працювати краще.

Система мотивації на рівні підприємства базується на дотриманні певних вимог:

• надання однакових можливостей щодо зайнятості та посадового просування за критерієм результативності праці;

• узгодження рівня оплати праці з її результатами, тобто

справедливий розподіл доходів залежно від результатів;

• створення належних умов для захисту здоров'я і безпеки праці;

• забезпечення можливостей професійного зростання і підвищення кваліфікації працівників.

З метою вивчення впливу керівних органів підприємства на пове­дінку виконавців насамперед досліджуються психологічні аспекти соціальної поведінки працівників. Для цього будуються багатофакторні моделі мотивації, які ґрунтуються на теорії:

• потреб -- фізіологічних, соціальних, безпеки та захищеності, са­мовиявлення та поваги;

• очікування -- співвідношення витраченої праці та її результатів, результатів та нагороди, задоволення від отри-маної винагороди;

• справедливості -- визнання співвідношення винагороди та витрат праці, порівняння особистої винагороди із заохоченням інших працівників, які виконують аналогічну роботу.

Методи мотивації класифікують так:

• економічні (прямі) — відрядна та погодинна оплата праці, премії, участь у прибутках, заохочення за відсутність невиходів на роботу тощо;

• економічні (непрямі) — пільгове харчування, доплата за стаж ро­боти, пільгове користування житлом, транспортом;

• не грошові — змістовність праці, можливість набуття досвіду, гнучкий робочий графік, просування по службі і інші.

3. Оплата праці: сутність, функції.

Заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило у грошовому вираженні, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Як соціально-економічна категорія заробітна плата є засобом задоволення особистих потреб працюючих, економічним важе-лем, що має стимулювати розвиток суспільного виробництва, підвищення продуктивності праці, скорочення витрат на виробництво, основним чинником перерозподілу кадрів за

галузями народного господарства.

Розрізняють заробітну плату номінальну і реальну. Номінальна заробітна плата — це нарахована і одержана працівником сума гро­шей, що відповідає витраченій ним праці за певний період. Реальна заробітна плата -- це кількість товарів і послуг, які працівник зможе придбати за зароблену суму грошей. Індексом реальної заробітної плати певний період називається відношення індексу номі­нальної заробітної плати до індексу цін, обчислених за той самий період.

Оплата праці складається з основної заробітної плати і додаткової, що перебувають у співвідношенні приблизно 70 : З0.

Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу згідно із встановленими нормам праці (часу, виробітку, обслуговування) у вигляді тарифних ставок (окладів) та відрядних розцінок для працівників і посадових окладів для службовців у розмірах, що не перевищують встановлені чинним законодавством.

Додаткова заробітна плата -- це винагорода за роботу понад встановлені норми, за трудові успіхи, винахідливість, особливі умови праці. До неї входять передбачені чинним законодавством доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, премії, пов'язані з виконанням виробничих функцій і завдань.

До основних функцій заробітної плати належать такі:

• відтворювальна — встановлює норми оплати праці на такому рівні, який забезпечує нормальне відтворення робочої сили відповідної кваліфікації;

• стимулююча – спонукає працівників до ефективної роботи на робочих місцях;

• регулююча – реалізує принципи диференціації рівня заробітку за фахом і відповідною кваліфікацією, важливістю та складністю трудових завдань;

• соціальна – забезпечує реалізацію принципу соціальної справедливості щодо одержання власного доходу.