53. “Стара” історична школа у Німеччині

Серед перших представників історичної школи називають старої історичної школи Вільгельма Рошера (1817 – 1894), Бруно Гільдебранда (1812 – 1878) та Карла Кніса (1821 – 1898).

Політична економія використовує історичний метод дослідження. Вони вважали, що необхідно досліджувати питання про те, як виникли і розвивалися економічні інститути. Перш ніж перейти до якихось узагальнень вони намагалися зібрати весь фактичний матеріал про події в різні періоди часу (попередні і теперішні). Вони були впевнені, що такий метод зробить їх висновки більш ґрунтовними, ніж холодні і байдужі до людини дедуктивні конструкції англійських економістів.

В. Рошер наполягав на необхідності повернення до емпіричного методу, Б. Гільдебранд намагався перетворити політичну економію в науку, яка вивчала б процеси економічного зростання, а К. Кніс повністю заперечував наявність будь-якого змісту в економічних законах. З цього приводу В. Рошер писав, що підхід до вивчення економічних процесів повинен носити як практичний так і науковий характер. Остаточним висновком було твердження про те, що економічна теорія завжди має лише відносну цінність.Представники старої історичної школи заперечували діалектичний характер суспільного розвитку, визнаючи лише еволюційну форму. В. Рошер вважав, що зміна форм суспільного життя повинна відбуватися так повільно, щоб цього навіть не можна було помітити. . Цю точку зору поділяв і Б. Гільдебранд, який вважав, що різниця між підприємцем і робітником існувала завжди, але підтримував погляди Ж. Б. Сея на природу прибутку підприємця. На відмінну від класиків, представники старої історичної школи наполягали на відносному характері економічних законів, ідей, на їх змінності під впливом змін самого народу та його потреб. К. Кніс заперечував об’єктивність економічного розвитку. Науковець вважав, що суспільство вільне від дії будь-яких законів. На відмінну від класиків, представники старої історичної школи наполягали на відносному характері економічних законів, ідей, на їх змінності під впливом змін самого народу та його потреб. К. Кніс заперечував об’єктивність економічного розвитку. Науковець вважав, що суспільство вільне від дії будь-яких законів.

54. “Нова” історична школа

Представниками нової історичної школи в Німеччині є Густав Шмоллер (1838 – 1917), Адольф Вагнер (1835 – 1917), Людвіг Йозеф (Луйо) Брентано (1844 – 1931) і Карл Бюхер (1847 – 1930). Вказані вчені-економісти не заперечують „природних” економічних законів, але вважають, що закони економіки не можуть бути відкриті шляхом логічного виведення. Центром дослідження повинні бути практичні проблеми, а не розбудова теоретичних конструкцій, узагальнень.

В економічних дослідженнях велике значення надається етиці, моральному початку. Детально вивчаються правові норми, їх вплив на економічні відносини, господарський механізм. Правовий порядок – „основа історичного розвитку, цілі якого не дані з самого початку”; він "виникає поступово із уривків, які пропонуються практиками" [121, с. 126].

Внаслідок вивчення поглядів представників історичної школи Й. А. Шумпетер виділив шість пунктів, в яких відбиті найбільш суттєві її ідеї (підходи) [121, с. 127].

1. Релятивістський підхід. Деталізовані історичні дослідження вчать тому, наскільки неспроможна ідея існування загальноприйнятих практичних правил у галузі економічної політики. Більше того, можливість існування загальних законів спростовується положенням про історичну причинність соціальних подій.

2. Положення про єдність соціального життя і нерозривний зв'язок між

його елементами. Тенденція до виходу за межі простих соціальних доктрин.

3. Антираціоналістичний підхід. Множинність мотивів і невелике

значення суто логічних спонукальних причин людських дій. Це положення стверджувалось у формі етичних аргументів і в прагненні до психологічного аналізу поведінки індивідів та мас.

4. Еволюційний підхід. Еволюційні теорії покликані використати істо-ричний матеріал.

5. Положення про роль інтересів у взаємодії індивідів. Важливо те як розвиваються конкретні події і формуються конкретні умови, а також які їх конкретні причини, а не загальні причини всіх соціальних подій.

6. Органічний підхід. Аналогія між соціальними і фізичними

організмами. Первісна органічна концепція, згідно з якою національна економіка існує поза різними індивідуумами і над ними, пізніше замінюється концепцією, згідно з якою індивідуальні економіки, що складають національну, перебувають у тісній залежності одна від одної.