59. Мета та завдання процесу планування собівартості продукції
Планування витрат — це визначення цілей підприємства та його підрозділів у формі постановки виробничих завдань і вибору засобів для їх виконання. Плани конкретизують у кошторисах, які відображають витрати в грошовій формі. Отже, планування витрат полягає у виявленні складу витрат та їх кількісної оцінки.
Складовою витрат підприємства є собівартість продукції.
Собівартість продукції — це виражені в грошовій формі витрати на споживані під час виготовлення продукції засоби виробництва, оплату праці робітників, послуги інших підприємств, витрати на реалізації продукції, а також витрати на управління й обслуговування виробництва.
Собівартість є одним з найважливіших економічних показників господарської діяльності підприємства, одним з основних показників якості його роботи.
Метою розроблення плану собівартості продукції є визначення планових, економічно обґрунтованих загальних витрат на виробництво запланованих обсягів продукції. Величину витрат на виробництво всієї товарної продукції, продукції, що підлягає реалізації, та кожного виду виробу визначають техніко-економічними розрахунками.
У процесі планування собівартості вирішують низку завдань, серед яких основними є:
розрахунок вартості необхідних ресурсів;
обчислення собівартості виробництва кожного виду продукції та її рентабельності. Це є критерієм нижнього рівня ціни та умовою формування виробничої програми;
визначення загальної величини витрат на виробництво запланованих обсягів виробів.
60. Процедура розрахунку витрат підприємства. Фактори впливу на рівень собівартості
На етапі поточного планування в умовах ринкової економіки обсяг допустимих витрат на одиницю продукції диктує ринкова ціна, основою якої є витрати підприємств конкурентів, що виготовляють аналогічну продукцію.
Допустимі
витрати підприємства на виробництво
й реалізацію і-го
виробу
розраховують за формулою :
де
— ринкова ціна і-го
виробу;
— рентабельність і-го
виробу в процентах, розрахована як
відношення прибутку до собівартості.
Розробленню плану собівартості на підприємстві передує всебічний аналіз його виробничо-господарської діяльності за попередній період.
Особливу увагу звертають на: наднормативні витрати сировини та матеріалів, палива, енергії, доплат робітникам за відхилення від нормативних умов праці; витрати від простоювання машин і агрегатів, аварій, браку; зміни витрат щодо постачання комплектуючих виробів; порушення технології.
На цій підставі виявляють внутрішньовиробничі резерви та розробляють організаційно-технічні заходи щодо підвищення економічної ефективності виробництва.
Результати планових розрахунків виражають показниками абсолютної величини, відносного рівня й динаміки витрат, що обчислюються для одиниці або до загального обсягу випуску певного виду продукції та продукції, що реалізується.
Абсолютну величину витрат на виробництво продукції визначають її сумою на плановий або звітний період.
Відносний рівень витрат — відношення витрат до обсягу продукції. Показником відносного рівня витрат різнорідної продукції є витрати на 1 грн товарної продукції. Розраховують його діленням загальної суми витрат на обсяг продукції у вартісному виразі.
Собівартість продукції є комплексним показником, у якому відображено велику кількість факторів, що впливають на її рівень. Усі фактори можна поділити на зовнішні, тобто ті, які перебувають поза підприємством, та внутрішнього порядку.
До зовнішніх належать:
зміна цін на матеріали, напівфабрикати, інструмент, пали во, енергію, які підприємство отримує від сторонніх підпри- ємств;
зміна встановлених розмірів мінімальної заробітної плати, а також різного роду обов’язкових внесків, відрахувань і нарахувань на заробітну плату (наприклад, соціальне страхування);
зміна тарифів на перевезення вантажів;
інші.
Основними внутрішніми факторами є:
підвищення продуктивності праці;
зниження трудомісткості продукції;
зниження матеріаломісткості продукції;
ліквідація втрат від браку;
інші.