3. Основні компоненти технології навчання
Розглянемо структуру технології навчання та охарактеризуємо її основні компоненти.
1. Попередня діагностика рівня засвоєння навчального матеріалу (тестування) і формування класів з приблизно однаковим рівнем підготовки учнів.
2. Організація діяльності учнів із засвоєння і закріплення навчального матеріалу (основними є традиційна методика, методики Л. Занкова і Д. Ельконіна – В. Давидова).
3. Контроль якості засвоєння матеріалу. В технології процеси організації навчальної діяльності і контролю рівнозначні, взаємопов’язані. Виділення контролю в самостійний компонент дозволяє більш ґрунтовно розробити його систему: можливі рівні засвоєння матеріалу учнями, необхідні прийоми і методи подальшої роботи стосовно кожного рівня, всі наступні дії вчителя.
4. Вибір прийомів і методів додаткової роботи з групою чи окремими учнями у тому випадку, коли вони не засвоїли навчальний матеріал.
5. Діагностика причин відставання у навчанні (використання тестів, діагностичних програм, завдань) у тому випадку, коли більшість учнів класу не засвоїли навчальний матеріал.
6. Вибір методики, яка забезпечує подолання прогалин в знаннях і досвіді учнів всього класу.
Таким чином, технологія особливу увагу приділяє питанням контролю якості засвоєння і діагностики причин відставання учнів у навчанні. До основних методів контролю за рівнем засвоєння знань належать: усні методи, письмові контрольні роботи, оцінювання, тести. Саме тести можуть забезпечити об’єктивну оцінку результатів навчальної діяльності учнів. Тест складається із завдань та еталону їх виконання. При порівнянні відповіді учня з еталоном необхідно співвіднести число правильно виконаних операцій тесту із загальною кількістю операцій в тесті. Це дасть можливість визначити коефіцієнт засвоєння навчального матеріалу. Значення коефіцієнту коливається від 0 до 1. Матеріал може вважатися засвоєним у тому випадку, коли коефіцієнт засвоєння (К) дорівнює чи більше 0,7. Процес навчання при К≥0,7 можна вважати завершеним, бо, не зважаючи на те, що учень робить багато помилок (до 30%), він має об’єктивну можливість їх долати і самостійно знаходити правильні варіанти рішення.
Отже, основними характеристиками технологічного підходу у навчанні є: 1) постановка діагностичної мети (із визначенням рівня засвоєння); 2) здійснення об’єктивного контролю ефективності навчання і визначення рівня досягнення поставленої мети; 3) досягнення кінцевого результату з точністю не менше 70%.
4. Основні технології навчання
Майбутньому педагогу необхідно орієнтуватися в широкому спектрі сучасних технологій навчання, їх цілях, концептуальних положеннях, особливостях методики.
Таблиця 2. Основні технології навчання
№ пп. |
Технологія навчання |
Цілі навчання |
Концептуальні положення |
Особливості методики |
1. |
Проблемне навчання (Дж. Дьюї) |
Оволодіння знаннями, уміннями і навичками, засвоєння способів самостійної роботи, розвиток пізнавальних здібностей |
Засвоєння знань – процес некерований; засвоєння матеріалу – результат задоволення потреби в знаннях учень – активний суб’єкт свого навчання; проблемність навчального матеріалу; зв’язок навчання з життям дитини, грою, працею |
Використання проблемних методів, створення проблемних ситуацій на всіх етапах процесу навчання, відбір актуальних для учня завдань, особистісний підхід і майстерність учителя, стимулювання самостійної пізнавальної діяльності учня |
2. |
Технологія інтенсифікації навчання на основі знакових моделей навчального матеріалу (В. Шаталов) |
Формування ЗУН, прискорене навчання, навчання всіх учнів з будь-якими індивідуальними даними |
Особистісно орієнтований підхід; навчання без примусу; багаторазове повторення, орієнтовна основа дій; поетапний контроль; вивчення великими блоками; динамічний стереотип діяльності, застосування опорних схем |
Опорні схеми відображають основні одиниці інформації у взаємозв’язках; робота з опорними сигналами в 5 етапів (вивчення теорії в класі, домашня самостійна робота, фронтальний контроль засвоєння конспекту, усне промовляння опорного конспекту, узагальнення і систематизація); конкретизація абстрактного матеріалу; розробка системи навчальної діяльності учнів |
3. |
Перспективно випереджувальне навчання з коментованим управлінням (С. Лисенкова) |
Засвоєння знань, умінь, навичок; орієнтир на стандарти; успішне навчання всіх учнів |
Успіх – основна умова розвитку учня; комфортність навчання; попередження помилок, а не робота над ними; диференціація (завдання для кожного); послідовність, системність змісту навчального матеріалу; індивідуалізація навчання |
Випереджувальне введення деяких складних питань програми (перспективна підготовка); коментоване управління, використання опорних схем, в першому класі навчання здійснюється без домашніх завдань; диференційоване опитування; наступність навчання |
4. |
Диференційоване навчання (М. Гузик, І. Закатова) |
Навчання учнів із урахуванням їх можливостей і здібностей; адаптація навчання до особливостей різних груп учнів |
Створення гомогенних класів (шкіл) за інтересами, здібностями, професійними намірами; допомога учням – відповідно до результатів навчання |
Диференціація завдань; вивчення теми через послідовність використання 5 типів уроків: урок-лекція, комбіноване семінарське заняття, урок узагальнення і систематизації знань, урок міжпредметного узагальнення матеріалу, урок-практикум |
5. |
Технологія індивідуалізації навчання: метод проектів, батовська система, план Трампа (І. Унт, А. Границька, В. Шадриков) |
Розвиток здібностей учня, попередження його неуспішності; формування навчальної мотивації й особистісних якостей |
Основа індивідуалізації – вивчення особливостей учнів (ЗУН, інтелектуальних можливостей і пізнавальних інтересів); поєднання інд. роботи з іншими формами навч. діяльності; інд. темп і стиль роботи |
Індивідуальні навчальні завдання, плани, програми, робочі зошити; надання свободи вибору окремих елементів процесу навчання; формування адекватної самооцінки учнів |
6. |
Технологія програмованого навчання: блочне навчання, модульне навчання (Б. Скінер, Н. Краудер) |
Навчання на основі науково розробленої програми, яке враховує індивідуальні дані учня |
Управління засвоєнням навчального матеріалу за допомогою машин; навч. матеріал – сукупність невеликих частин інформації |
Покрокове розкриття і вивчення навчального матеріалу, використання спеціальних технічних засобів, забезпеченя зворотнього зв’язку |
7. |
Комп’ютерні (інформаційні) технології навчання |
Формування умінь роботи з інформацією, дослідницьких умінь, умінь приймати оптимальне рішення, цілісне інформаційне забезпечення |
Оптимальне поєднання індивідуальної і групової роботи; підтримка психологічного комфорту; принцип адаптивності, управління |
Використання на всіх етапах процесу навчання; формалізована модель змісту, статистична, текстова, графічна, ілюстративна інформація; індивідуальна допомога учневі |
8. |
Укрупнення дидактичних одиниць (П. Ерднієв) |
Забезпечення цілісності математичних знань, послідовності розділів і тем; створення синтезованих підручників |
Одночасне вивчення взаємопов’язаних дії, операцій, теорем; єдність процесів складання і розв’язування задач; забезпечення системності знань, єдності свідомого і підсвідомого компонентів мислення |
Вправа-тріада: початкова задача, обернена задача, узагальнення; основні етапи роботи над вправою: створення матем. вправи, виконання вправи, перевірка відповіді (контроль), перехід до спорідненої, більш складної вправи |
9. |
Поетапне формування розумових дій (Л. Виготський, П. Гальперін, Н. Тализіна) |
Ефективне засвоєння програмних ЗУН |
Мислення – результат інтеріоризації практичних дій; основа навчання – діяльність з використанням орієнтовної основи дій (ООД) |
Організація самостійної роботи з новими завданнями; робота з конспектами і тестами; контроль на всіх етапах засвоєння; використання чотирьох урочного циклу: урок-пояснення, урок-розв’язання задач, урок-узагальнення, самостійна робота. |
10. |
Система розвивального навчання (Л. Занков) |
Високий загальний розвиток особистості; гармонізація змісту |
Цілеспрямований розвиток на основі комплексної розвивальної системи; системність і цілісність змісту; провідна роль теоретичних знань; навчання на високому рівні утруднень; просування у вивченні мате-ріалу швидкими темпами; усвідомлення учнем процесу учіння; включення раціональної та емоційної сфери; індивідуальний підхід |
Кожний елемент знань засвоюється у зв’язку з іншими; розвиток спостережливості та пізнавального інтересу; використання колективних та індивідуальних форм, інформаційних і пошукових методів; стимулювання самостійної діяльності учнів |
11. |
Технологія розвивального навчання Д. Ельконіна-В. Давидова |
Формування теоретичної свідомості і мислення; формування не тільки ЗУН, але й способів розумових дій (СРД); відтворення в учінні логіки наукового пізнання |
Розвивальне навчання побудоване в логіці теоретичного мислення (провідна роль теоретичних, змістових узагальнень, дедукція, змістова рефлексія; в основі системи теоретичних знань – змістові узагальнення |
Проблемний виклад знань; метод навчальних задач; моделювання способу розв’язання задач; опора на пізнавальну мотивацію діяльності; спрямованість навчальної діяльності на вивчення внутрішніх взаємозв’язків |
12. |
Оптимізація процесу навчання Ю. Бабанський |
Створення системи наукового планування і управління дидактичним процесом; забезпечення науково обґрунтованого вибору і здійснення найкращого для даних умов варіанту завдань, змісту, форм і методів навчання |
Системність, конкретизація, генералізація, міра – методологічна основа оптимізації |
Вибір методів навчання визначається: закономірностями і принципами, цілями і завданнями, змістом і методами, навчальними можливостями учнів, особливостями зовнішніх умов |