- •54. Публічне і приватне право. Особливості формування приватного права України.
- •91. Податки та податкова функція держави. Проблеми ефективності податкової політики в Україні.
- •17. Компаративістика. Її роль у вивченні правової реальності.
- •55.Матеріальне і процесуальне право. Співвідношення процесуального і матеріального права в різних правових системах.
- •92 Аграрна політика сучасної держави Захист прав с/г виробника в Україні.
- •16 Релігійні правові системи. Канонічне право в Україні
- •2.Інноваційна політика сучасної держави.Особливості іноваційної політики України.
- •3.Прецедентне право.Прецедент в англійському і американському праві.
- •1.Юридична антропологія та її призначення.Право в людині - людина в праві.
- •1. Поняття і призначення застосування права. Ідеологія застосування права.
- •2. Контрольна влада у сучасні державі та її інститути. Інститут омбудсмена (народного правозахисника) та його особливості.
- •3. Законодавче (статутне) право.
- •1. Реалізація і застосування права. Безпосередня і правозастосовча реалізація права.
- •2. Демократичний та бюрократичний принципи організації держави. Бюрократія і бюрократизм у здійсненні державної влади.
- •3. Правові системи. Національна, інтегративна та міжнародна правова система.
- •2. Елітарний характер держави . Специфіка формулювання юридичної еліти в Україні .Юридична освіта та юридична еліта. (96)
- •3. Нормативний , соціологічний і філософські підходи до права . Визначення права.
- •1. Герменевтичний метод в юриспруденції. Мистецтво інтерпретації та розуміння в правовій сфері . (9)
- •2. Держава і церква. Світська і теократична держава (97)
- •3. Поняття та ознаки правової норми. (27)
- •1. 62.Офіційне тлумачення . Інтерпритаційні акти та їхні види .
- •2.98. Екологічна політика держави. Екологічна держава. Екологізація законодавства.
- •3.Догматичний (формально-логічний) метод в юридичній теорії і практиці.
- •1.№63 Прогалини в праві і способи їхнього подолання.
- •2.№ 99. Етика й естетика держави. Проблема етики й естетики державної влади в Україні.
- •3№.2. Об’єкт і предмет юриспруденції. Правознавство і державознавство
- •Поняття і види правової поведінки. Юридична нейтральна поведінка.
- •2).Сувернітет держави.Зовнішній і внутрішній суверенітет держави. Держава та наддержавні утворення.
- •3.Система юриспруденції. Розвиток традиційних наук. Нові сфери юриспруденції.
- •Правомірна поведінка. Типологія правомірної поведінки. Законослухняна поведінка.
- •Поняття держави. Сильна і слабка держава. Держава і громадське суспільство.
- •3.Мононорми та походження права. Конфліктне призначення права.
- •68.Поняття й види правопорушень. Зловживання правом.
- •60.Правозастосовні акти: поняття й види. Прості та складні правозастосовні акти.
- •7. Співвідношення держави і права. Етатистська і правова держава.
- •22.Службова (інструментальна) цінність права. Цінності права.
- •Соціальний процес формування права і правотворчість (нормотворчіть). Стадії правотворчості.
- •2.Номенклатура функції держави. Функції держави і державні послуги.
- •3.Правова аксіологія. Право і цінності.
- •1.Юридична відповідальність. Види юридичної відповідальності.
- •Сучасна і досучасна держава. Ознаки сучасної держави.
- •Кодифікація та інкорпорація, їх співвідношення та види.
- •1.Державний (правовий) примус. Заходи державного примусу: юридична відповідальність, заходи захисту, профілактичні заходи.
- •2 Поняття механізму держави. Механізм держави і державний апарат.
- •3.Зміст методології юриспруденції: концептуальні ідеї, методологічні принципи, підходи та методи.
- •II. Конкретні методи:
- •III. Спеціальні методи, що ґрунтуються на досягненнях суспільних та технічних наук:
- •1.Систематизація нормативно-правових актів. Облік нормативно-правових актів. Правовий тезаурус
- •2 Штрафна та правовідновна відповідальність: поняття і призначення.
- •3 Теорія держави і права як загальнотеоретична юриспруденція. Функції теорії держави і права.
Правомірна поведінка. Типологія правомірної поведінки. Законослухняна поведінка.
Правомірна поведінка - це суспільно необхідна, бажана, допустима, усвідомлена поведінка індивідуальних та колективних суб'єктів, яка відповідає правовим приписам та гарантується державою.
Правомірна поведінка характеризується певними особливостями:1) відповідність даної поведінки вимогам норм права;2) соціальна корисність даної поведінки;3) дана поведінка має суб'єктивну сторону, яка знаходить свій вияв у таких складових чинниках, як: мотив, міра усвідомлення можливих наслідків вчинку; внутрішнє ставлення особи до спричинених наслідків;4) об'єктивна необхідність правомірних дій для функціонування та розвитку суспільства. 5) форми реалізації правомірної поведінки пов'язані з формами реалізації права
Види правової поведінки.
У юридичній науці, у зв'язку з масовістю критеріїв правомірної поведінки також виділяють:
1) Конституційну правомірну поведінку
2) Кримінально-правомірну поведінку
3) Кримінально-процесуальну активність.
4) Правомірну трудову поведінку
По ступеню активності виділяють наступні види правомірної поведінки:
1) Соціально-активна поведінка –надзвичайно активно, прагнучи здійснити правове розпорядження якнайкраще, ефективніше, принести максимум користі суспільству, реалізувати свої здібності.
2) Звична поведінка – правомірні дії в силу багаторазового повторення перетворюються в звичку.
3) Конформістська поведінка – низький ступінь соціальної активності. Особистість пасивно дотримує правових розпоряджень, прагнучи пристосуватися до навколишніх, не виділятися, «робити як усі»
4) Маргінальна поведінка – у силу низької відповідальності суб'єкта знаходиться як би на грані антигромадської, неправомірної (у перекладі з латинського «маргінальний» - той, що знаходиться на грані). Суб'єкти підкоряються закону, але не визнають, не поважають його.
5) Законослухняна поведінка – відповідальна правомірна поведінка, що характеризується свідомим підпорядкуванням людей вимогам закону. Правомірні розпорядження використовуються добровільно, на основі належної правосвідомості. Таке поводження найбільш часто зустрічається в суспільстві
Поняття держави. Сильна і слабка держава. Держава і громадське суспільство.
Держава – це політико-територіальна суверенна організація політичної влади більшості населення, що володіє спеціальним апаратом управління і примусу,
здатна надавати своїм велінням загальнообов’язкового характеру, здійснюючи керівництво загальносуспільними справами і виступає
суб’єктом правовідносин.)Держава є організацією публічної політичної влади суспільства
. Є багато інших визначень. Загальні ознаки держави:
1.це політична організація влади;
2.володіє спеціальним апаратом управління і примусу;
3.за потреби, може застосовувати легальний (узаконений) примус;
4. видає загально-обов’язкові норми права;
5.володіє суверенітетом;
6.має власну фінансову, податкову та інші системи (грошову, митну, тощо);
7.має власну територію, окреслену кордонами;
8.виступає від імені всього суспільства (народу);
9.забезпечує різноманітні інтереси і потреби (індивідуальні, групові, загальні);
10.має власну символіку (герб, прапор, гімн) тощо.
Виходячи з ознак можна констатувати, що основним призначенням держави є забезпечення: єдності; цілісності; безпеки суспільства, а сучасних демократичних держав ще й забезпечення здійснення прав і свобод людини. Проблему сильної і слабкої держави у нас почали вивчати в роки перебудови. Тоді дехто схильний був вважати демократичну державу апріорі слабкою. І тепер поняття „сильна держава” часто асоціюється з державою авторитарною, тобто з такою, яка, задля досягнення певних цілей, прагне контролювати все суспільство в цілому і життя кожного громадянина зокрема.
Ознакою сильної держави є її спроможність захистити суверенітет та політичну стабільн. в умовах глобалізації
Сучасні західні дослідники розрізняють сильну і слабку державу на основі двох взаємопов’язаних критеріїв: міри її внутрішньої структурованості та міри її автономії відносно середовища, перш за все – громадянського суспільства. За цими критеріями США, наприклад, вважається слабкою державою, а Франція розглядається як певний еталон сильноїдержави. Громадянське суспільство - це сфера соціального життя, в якій люди взаємодіють самостійно і автономно щодо держави.. До найважливіших умов існування громадянського суспільства можна віднести такі:
автономність стосовно держави, що передбачає наявність правового механізму, який захищає його від прямого втручання з боку держави, реальні гарантії особистих прав і свобод;
наявність вільних і самостійних громадян як основних факторів політики;
різноманітність структурних елементів, у тому числі організацій і інститутів, через які різні групи виражають свої інтереси;
здатність до колективних дій і самоорганізації: активність громадян не обмежується тільки періодичним голосуванням на виборах, а проявляється в ініціативних рухах, у створенні різноманітних недержавних асоціацій тощо; показником здатності громадянського суспільства до самоорганізації є багатопартійність;. Громадянське суспільство неможливе без демократичної держави, вільного ринку тощо.
