1. Правомірна поведінка. Типологія правомірної поведінки. Законослухняна поведінка.

Правомірна поведінка - це суспільно необхідна, бажана, допустима, усвідомлена поведінка індивідуальних та колективних суб'єктів, яка відповідає правовим приписам та гарантується державою.

Правомірна поведінка характеризується певними особливостями:1) відповідність даної поведінки вимогам норм права;2) соціальна корисність даної поведінки;3) дана поведінка має суб'єктивну сторону, яка знаходить свій вияв у таких складових чинниках, як: мотив, міра усвідомлення можливих наслідків вчинку; внутрішнє ставлення особи до спричинених наслідків;4) об'єктивна необхідність правомірних дій для функціонування та розвитку суспільства. 5) форми реалізації правомірної поведінки пов'язані з формами реалізації права

Види правової поведінки.

У юридичній науці, у зв'язку з масовістю критеріїв правомірної поведінки також виділяють:

1) Конституційну правомірну поведінку

2) Кримінально-правомірну поведінку

3) Кримінально-процесуальну активність.

4) Правомірну трудову поведінку

По ступеню активності виділяють наступні види правомірної поведінки:

1) Соціально-активна поведінка –надзвичайно активно, прагнучи здійснити правове розпорядження якнайкраще, ефективніше, принести максимум користі суспільству, реалізувати свої здібності.

2) Звична поведінка – правомірні дії в силу багаторазового повторення перетворюються в звичку.

3) Конформістська поведінка – низький ступінь соціальної активності. Особистість пасивно дотримує правових розпоряджень, прагнучи пристосуватися до навколишніх, не виділятися, «робити як усі»

4) Маргінальна поведінка – у силу низької відповідальності суб'єкта знаходиться як би на грані антигромадської, неправомірної (у перекладі з латинського «маргінальний» - той, що знаходиться на грані). Суб'єкти підкоряються закону, але не визнають, не поважають його.

5) Законослухняна поведінка – відповідальна правомірна поведінка, що характеризується свідомим підпорядкуванням людей вимогам закону. Правомірні розпорядження використовуються добровільно, на основі належної правосвідомості. Таке поводження найбільш часто зустрічається в суспільстві

2. Поняття держави. Сильна і слабка держава. Держава і громадське суспільство.

Держава – це політико-територіальна суверенна організація політичної влади більшості населення, що володіє спеціальним апаратом управління і примусу,

здатна надавати своїм велінням загальнообов’язкового характеру, здійснюючи керівництво загальносуспільними справами і виступає

суб’єктом правовідносин.)Держава є організацією публічної політичної влади суспільства

. Є багато інших визначень. Загальні ознаки держави:

1.це політична організація влади;

2.володіє спеціальним апаратом управління і примусу;

3.за потреби, може застосовувати легальний (узаконений) примус;

4. видає загально-обов’язкові норми права;

5.володіє суверенітетом;

6.має власну фінансову, податкову та інші системи (грошову, митну, тощо);

7.має власну територію, окреслену кордонами;

8.виступає від імені всього суспільства (народу);

9.забезпечує різноманітні інтереси і потреби (індивідуальні, групові, загальні);

10.має власну символіку (герб, прапор, гімн) тощо.

Виходячи з ознак можна констатувати, що основним призначенням держави є забезпечення: єдності; цілісності; безпеки суспільства, а сучасних демократичних держав ще й забезпечення здійснення прав і свобод людини. Проблему сильної і слабкої держави у нас почали вивчати в роки перебудови. Тоді дехто схильний був вважати демократичну державу апріорі слабкою. І тепер поняття „сильна держава” часто асоціюється з державою авторитарною, тобто з такою, яка, задля досягнення певних цілей, прагне контролювати все суспільство в цілому і життя кожного громадянина зокрема.

Ознакою сильної держави є її спроможність захистити суверенітет та політичну стабільн. в умовах глобалізації

Сучасні західні дослідники розрізняють сильну і слабку державу на основі двох взаємопов’язаних критеріїв: міри її внутрішньої структурованості та міри її автономії відносно середовища, перш за все – громадянського суспільства. За цими критеріями США, наприклад, вважається слабкою державою, а Франція розглядається як певний еталон сильноїдержави. Громадянське суспільство - це сфера соціального життя, в якій люди взаємодіють самостійно і автономно щодо держави.. До найважливіших умов існування громадянського суспільства можна віднести такі:

• автономність стосовно держави, що передбачає наявність правового механізму, який захищає його від прямого втручання з боку держави, реальні гарантії особистих прав і свобод;

• наявність вільних і самостійних громадян як основних факторів політики;

• різноманітність структурних елементів, у тому числі організацій і інститутів, через які різні групи виражають свої інтереси;

• здатність до колективних дій і самоорганізації: активність громадян не обмежується тільки періодичним голосуванням на виборах, а проявляється в ініціативних рухах, у створенні різноманітних недержавних асоціацій тощо; показником здатності громадянського суспільства до самоорганізації є багатопартійність;. Громадянське суспільство неможливе без демократичної держави, вільного ринку тощо.