1.7. Карти зонування території по еколого-ресурсних регламентаціях

Облік природних ресурсів для цілей територіального управління припускає класифікацію по функціональній ознаці не тільки природних ресурсів, але і ділянок території.

Види природних ресурсів, незалежно від обраної о класифікатора, сусідять у просторі по вертикалі і горизонталі (причому можливі перетинання), і взаємовідносини видів споживання ресурсів задоволь­няють одному з трьох умов:

• альтернативності (коли споживання одного ресурсу виключає можливість споживання або подальшого використання іншого);

• детермінованості (споживання одного ресурсу обмежує споживання іншого, впливаючи на ті або інші природні умови і властивості);

• нейтральності (взаємозв'язку не просліджуються). Мозаїка сполучень зазначених умов і визначає необхідність функціонального зонування території для коректної економічної оцінки її природно-ресурсного потенціалу, що дозволяє уникнути подвійного рахунку.

Для цих цілей природно-ресурсний потенціал території укрупненно оцінюється з погляду потреб (виробничих і невиробничих), після чого відбувається первинне виділення зон і меж природних об'єктів, виходячи з того або іншого призначення ділянки території. Межі таких зон задаються на карти зонування території за еколого-ресурсними регламентаціями.

Утримання таких карт визначається, з одного боку, задачами управ­ління, з іншого, - наявністю базової інформації про стан і динаміку зміни природно-ресурсного потенціалу і даних медико-географічного, фізико-географічного і т.п. характеру. При упорядкуванні карт варто врахувати, що градації параметрів які картографуються повинні бути обрані виходячи не тільки з властивостей самих природних об'єктів, але і зі значимості цих параметрів для даного рівня управління.

Послідовність упорядкування окремих карт визначається по пріоритет­ності задач управління з урахуванням існуючих або гаданих зв'язків природних, господарських і соціальних процесів стосовно до даної території.

Зонування по еколого-ресурсних регламентаціях повинно враховувані кількісні оцінки природні їх ресурсів на території, види і засоби експлуатації цих ресурсів, що склалися. їхню соціально-економічну значимість і міжрайонні економічні зв'язки в рамках територіально-промислових комплексів.

При упорядкуванні карт зонування варто використовувати досвід, накопичений в області містобудування, лісовому і сільському господарстві. У містобудуванні подібне зонування проводиться для обгрунтування і забезпечення найбільше сприятливих умов життя населення і роботи міського господарства. Комплексні карти зонування, що відбивають просторову диференціацію природних ресурсів і основних типів господарської діяльності, у сполученні з оцінкою ландшафтно-екологічної «ємності» освоюваних територій, повинні бути, з одного боку, основою урахування в РКПР, з іншого боку, результатом ітеративного використання кадастрової інформації для цілей територіального планування і управління.

Доцільно використовувати досвід упорядкування територіальних комплексних схем охорони природи (ТЕРКСОПи), робота над який велася в більшості регіонів країни саме з метою планування природо­охоронної діяльності. Підходи до планування природоохоронних заходів у даний час значно змінилися, проте підходи до комплексної оцінки території, із погляду впливу забруднень на середовище й усталеності екосистем, залишилися старими.

Основними задачами, розв'язуваними за допомогою комплексних карт зонування території по еколого-ресурсним регламентаціях, є:

• виявлення й оконтурювання основних сировинних і енергетичних джерел розвитку народного господарства, техногенних впливів, рекреаційних і природних об'єктів;

• визначення потенційної екологічної небезпеки інтенсивних видів природокористування для суміжних територій;

• виявлення зон конфліктних взаємовідносин при експлуатації природних ресурсів, що потребують підвищеної уваги при прийнятті рішень;

• планування розміщення нових виробничих одиниць, з ураху­ванням необхідності територіального поділу екологічно малосумісних видів природокористування;

• обгрунтування соціально-економічних,, екологічних і оздоровчих заходів і формування комплексних програм раціонального природокористування.

Рішення цих задач при зонуванні територій суб'єктів України дозволить інтегрувати просторові характеристики природних ресурсів і стан навколишнього середовища в єдиній шкалі обліку, шляхом виділення однорідних ресурсно-господарських контурів із комплексною соціально-економічною оцінкою і прогнозом ймовірного розвитку на основі варіантного порівняння типових режимів господарського освоєння аналогічних територій.