Антоніми. Загальномовні та контекстуальні антоніми. Стилістичне використання антонімів

План

1. Антонімічні відношення.

2. Загальномовні та контекстуальні антоніми.

3. Стилістичне використання антонімів

Література

1. Жовтобрюх м.А. Курс сучасної української літературної мови / Жовтобрюх м.А., Кулик б. М. – к.: Вища шк., 1972. – с.34-36.

2. Пономарів О. Д. Стилістика сучасної української мови : підручник / О.Д. Пономарів.— К. : Либідь, 1993.— С 64-72.

3. Сучасна українська літературна мова: навч.Посіб. / с.О.Караман, о.В.Караман, м.Я.Плющ [та ін.] ; за ред. С.О.Карамана. – к. : Літера лтд, 2011. – с.

4. Сучасна українська літературна мова : Підручник / М.Я.Плющ, С.П.Бевзенко, Н.Я.Грипас та ін.; За ред. М.Я.Плющ. – К. : Вища шк., 2005. – С. 125-126.

5. Сучасна українська мова: Підручник / О.Д.Пономарів, В.В.Різун, Л.Ю.Шевченко та ін., За ред. О.Д. Пономаріва. – К. : Либідь, 2005. – С. 47-51.

Антонімічні відношення

Групи слів у лексиці за значенням:

За кількістю значень – однозначні (кольрабі, мемуари), багатозначні (ловити, земля, команда)

За характером значень – з прямим значенням (ідуть люди, летять журавлі), з переносним значенням (час іде, летить)

За співвідношенням змісту і зовнішньої форми – синоніми, омоніми, антоніми, пароніми

Групи слів у лексиці за походженням:

Незапозичені – слова, успадковані з попередніх періодів розвитку мови (довгий, везти, діти, зима, день), власне українські (метелик, жіноцтво, мрія, сузір’я, несамохіть)

Запозичені – старослов’янізми (уста, совість, глава), з інших слов’янсьуих мов (зичити, млин, кава), з неслов’янських мов (фантазія, соло, чабан, сарай)

Групи слів у лексиці за вживанням:

За активністю вживання – активного вжитку (земля, вода, гривня, око), пасивного запасу:

застарілі слова – архаїзми (десниця, вої, Борисфен), історизми (більшовик, яничар, волость, губернія),

неологізми – загальномовні (драйвер, файл) і авторські (брунькоцвіт (П.Тичина)).

За емоційним забарвленням – нейтральні (двадцять, робота, середа), емоційні (хитренький, вітрюга)

За стилістичними властивостями – нейтральні (міжстильові), стилістично марковані (маршрутка, балда, універ; благочестя, ненечка, нонсенс; інтерпретація, синтез, диференціація; секретар-референт, ухвалити, ХДУ; толерантність, демократія, свобода слова).

За сферою вживання – загальновживані (теревенити, торік), незагальновживані:

діалектизми (бараболя, когут, ґазда),

спеціальна лексика – терміни і професіоналізми (бісектриса, субстантивація; ремікс, скинути інфу),

жаргонізми (круто, облом, універ),

арготизми (ксива, манатки)

Антоніми (від гр. «проти» та «ім'я») — слова з протилежним значенням, що виражають несумісні поняття: радість — журба, успіх — невдача, сила — слабкість, далекий — близький, веселий — сумний, дружити — ворогувати, довшати — коротшати, ясно — темно, сонячно — хмарно, добре — погано, тут — там. Тобто поняття, в яких зміст одного заперечує зміст другого. Ці поняття належать до одного ряду явищ об'єктивної дійсності. Так, слова глибокий — мілкий показують розмір по вертикалі, солодкий — гіркий відтворюють смакові якості, далеко — близько вказують на відстань, минуле —майбутнє позначають час. Тож не можна сказати, що антоніми — це слова, що виражають протилежні значення, між якими немає жодного зв'язку. Поняття, як правило, викликає в мовця логічний антонім (парне слово). Цеприродна особливість людського розуму, важливий наявний у нашому розпорядженні спосіб закріплення й аналізу відчуттів.

У людській свідомості абстрактні поняття закладені парами, кожне зі слів цієї пари так чи інакше викликає уявлення про друге: швидкий — повільний, краса — потворність, багатство — вбогість. Таким чином, в антонімічні стосунки вступають не всі слова, а лише ті, що об'єднані змістом на основі їх протилежності, протиставлення. Передусім це слова, що мають якісні, кількісні, часові, просторові значення: темніш — світлий, холодний — гарячий, злий — добрий, тихий — голосний, шкідливий — корисний, мало — багато, ніч — день, вечір —ранок, сьогодні — вчора, ліворуч — праворуч, назад — уперед, низько — високо, північ — південь, земля — небо. Антонімами визначаються протилежні значення дій і станів: говорити — мовчати, хвалити — гудити, любити — ненавидіти, вставати — лягати, розкошувати — бідувати, старатися — лінуватися.

Усі значення наведених антонімічних пар звуться протилежними тому, що вони взаємно виключають одне одного. Будь-яка річ, наприклад, не може бути одночасно важкою й легкою, великою й малою, далекою й близькою. Тобто слова, що мають протилежне значення, перебувають на крайніх точках ряду. Інколи між антонімами стоїть середнє, проміжне поняття — м е з о н і м : початок — середина — кінець, минуле — сучасне — майбутнє.

Протиставляються одне одному й поняття, пов'язані з чоловічою та жіночою статтю, якщо вони знайшли вираження в іменниках чоловічого й жіночого роду: батько —мати, дочка — син, верховинець — верховинка, степовик,— степовичка, киянин — киянка, учитель — учителька, діяч — діячка. Протиставляються не лише назви людей, а й назви тварин: цап — коза, качур — качка, лебідь — лебідка, ведмідь — ведмедиця (пор. ластівка, горобець, білка).

Не входять в антонімічні стосунки слова з конкретним значенням, оскільки вони називають такі поняття, які не мають прямих відповідників, співвідносних за протилежністю: бандура, стіл, піч, трактор, дерев'яний, алюмінієвий, фабричний і под. До лексичних одиниць, що не мають антонімів, належать також числівники, більша частина займенників, тобто слова без ознак оцінності, безпосередньої співвіднесеності з поняттям про певне явище.

Важливою рисою антонімії є те, що багатозначні слова можуть мати не один антонім, а кілька (до кожного із значень чи до частини їх). Напр.: солодкий у значенні «властивий медові, цукрові; такий, що викликає приємні відчуття, дає радість, насолоду» має антонім гіркий (солодке (гірке) яблуко', солодкі (гіркі) думи, почуття); у значенні «спокійний, безтурботний» антонімічним відповідником виступає тривожний (солодкий сон — тривожний сон). Порівняймо ще низку словосполучень, у кожному з яких антонімом до слова свіжий є відмінна лексема: свіжий хліб — черствий хліб, свіжий огірок — солоний огірок, свіжий букет — зів'ялий букет, свіжа метафора — стерта метафора, свіжий вигляд — утомлений вигляд.

Антонімам притаманна спільність сполучуваності, тобто здатності поєднуватися з тими самими словами в процесі висловлення думки. Так, слова талановитий і бездарний сполучаються з лексемами твір, учень, людина, гра, слово, але не сполучаються зі словами будинок, дим, вода, дерево; слово активний поєднується зі словами учасник, натура, знання, словниковий запас так само, як і його антонімічний відповідник пасивний; водночас вони обидва не сполучаються зі словами стічець, зупинка, надвечір'я. Отже, спостерігається тісний зв'язок антонімії та багатозначності.

У мовленні можуть протиставлятися будь-які слова, навіть синоніми. Особливо, коли одна назва предмета чи явища емоційно чи експресивно нейтральна, а друга містить у собі виразну оцінку, має позитивне чи негативне забарвлення* кінь — шкапа, будинок — халупа, палац — хата.