6. Визначите поняття філософської категорії. Чим філософські категорії відрізняються від категорій інших дисциплін?

Грецьке слово "категорія" означало "рішення", "висловлення", але тепер воно найчастіше використається як синонім для понять "клас", "тип" , "розряд". Воно припускає членування об'єкта на взаємовиключні та взаємодоповнюючі частини. Інакше кажучи, будь-які поняття, що називаються "категоріями", у тому числі й філософські, неодмінно повинні виконувати найважливішу свою функцію – аналітичну й пов'язані із класифікацією.

На відмінність від безлічі інших понять, у науці категоріями називають не звичайні поняття, а фундаментальні, родові, такі, які дозволяють будувати концепцію досліджуваного об'єкту. Оскільки філософія щодо інших дисциплін відіграє роль попереднього знання, її категорії претендують на те, щоб бути фундаментальними не тільки для інших філософських понять, але й для категорій окремих наук.

Філософські категорії не є гранично широкими поняттями (типу "світ", "універсум", "всесвіт", "всі" та їхніх синонімів) саме тому, що останні не виконують аналітичної функції й не несуть специфічної інформації, а служать вихідною точкою мислення. Філософські категорії – це саме перше членування універсуму ("світу" і т.п.) – на дві, три або більшу кількість частин. Можна запропонувати наступне визначення філософської категорії". Філософські категорії – це такі найближчі за змістом до гранично широкого (у заданому відношенні) поняття, які ділять без залишку це поняття на взаємовиключні й таки, що взаємно припускають одна одну, частини.

Прикладами парного членування світу за допомогою філософських категорій є, зокрема, поняття матеріального й ідеального, причини й дії, змісту й форми, буття й небуття та ін. У структурному сенсі можна ділити світ так: у світі немає нічого, крім "речей", "властивостей" і "відношень". Тут не дві, а три філософські категорії, а четвертого не дано. Справа не в кількості, а в тому, щоб первинний аналіз відбувся. Тоді філософські категорії зможуть відігравати роль опорних пунктів нашого розуміння світу.

7. Коли поняття «буття» має не категоріальний, а коли категоріальний сенс?

Поняття "буття" – одне з найбільш часто вживаних у будь-якій філософії. Коли відповідне слово вживається як синонім слів «світ», «універсам», «дійсність», «всесвіт» і т.п., то ніякого категоріального змісту не передбачається. Так говорять, наприклад, що «буття безмежно», «буття пізнаване» та інше. Але категорії несуть первинну інформацію про світ, а для цього вони повинні виконувати аналітичну (розділову) функцію – адже інформація припускає облік розмаїтості. У філософії Нового часу стало звичайним членування «буття» (не в категоріальному сенсі) саме на категорії «об'єктивного буття» і «суб'єктивного буття», на те, що існує «само по собі», і те, що існує тільки у свідомості людини.

Однак коли ще давньогрецькі філософи порушували питання про співвідношення "буття" і "небуття", то тим самим виникало й членування світу на взаємовиключні й взаємодоповнюючі частини, тобто на категорії. У філософській антропології ХХ століття, зокрема, в екзистенціалізмі, «буття» («справжнє», «розуміюче» людське життя) знов-таки придбало категоріальний сенс, протиставлялося несправжньому існуванню людини, коли людина не здійснює свою головну – розуміючу функцію. Тут також поняття буття використається в категоріальному значенні.