4 Групи антроп. Навантажень на лісові екосистеми:

• лісогосподарські – пов'язані із користуванням лісами: вирубування лісу, трелюв. деревини, корчування пнів, сінокосіння, випасання худоби, оприскування отрутохімікатами;

• індустріальні – забруднення атмосфери, морів, річок і озер шк. хім. реч. та емісіями, спорудження гребель та загат, осушення, обводнення;

• транспортні – забруднення повітря відпрацьованими газами усіх видів транспорту, а ґрунту – переважно автомобільним та залізничним;

• рекреаційні – туризм, лісові пожежі, пошкодження лісу, військова д-сть (випробування ядерної зброї, застосування хім. зброї).

Найнебезпечніші для лісів домішки повітря поділяють на аерозолі й газоподібні. Вони можуть бути первинними і вторинними, органічними та неорганічними. Найшкідливішими для деревної рослинності є сірчаний ангідрид, фтористий та хлористий водень, сірководень, сірчаний газ, амоній, ацетилен. Нагромадження сполук сірки та важких металів у хвої спричин. її відмирання та опадання, тому під впливом полютантів передусім гинуть соснові, ялинові, ялицеві ліси.

Кислотні опади з низьким рН (менше за 5,6) змінюють процеси кругообігу пож. реч., прискорюють вилуговування поживних елементів із листя і лісових ґрунтів. Тверді фтористі сполуки пригнічують фотосинтез. При осіданні цементного пилу із великим вмістом вапна і кремнієвої кислоти (1,2 г/м² на добу) спостер. пошкодження дерев внаслідок закупорювання продихів і проникнення лужних ел. пилу в тканини листя дерев.

Кислотні опади впливають на рослини через ґрунти. Вони впливають на ґрунти як кислоти, вступають в реакції з основами, розчиняють поживні речовини, спричиняючи їх вимивання з грунтового профілю. Кислоти погіршують умови існування мікроорганізмів, вповільнюючи цим процеси деструкції органічних речовин та їх кругообіг. Відбув. поступове зниження фіз. та хім. в-стей ґрунту, завдяки яким постач. поживні реч. лісовим рослинам у формі катіонів слабо розчинних компонентів мінеральних і органічних реч. Значної шкоди лісовим масивам завдають отрутохімікати, що змиваються дощем із с\г полів, потрапляючи із поверхневими стічними водами в ліси.

Техногенними чинниками є порушення вимог забудови населених пунктів у долинах та на гірських схилах; відсутність належного захисту населених пунктів на загрозливих ділянках річок та незадовільна експлуатація річок і водотоків; недостатній рівень комплексних заходів, спрямованих на зменшення впливу госп. д-сті в потенційно небезпечних ділянках, зокрема гірничодобувних робіт з викор. вибухових методів розробки корисних копалин.

Лісам властива здатність перехоплювати і трансформувати частину атмосферних опадів, регулювати нагромадження і танення снігу, підвищувати фільтраційні властивості ґрунтів, завдяки чому вони покращують гідрологічний режим гірських схилів.

Інтенсивне госп. втручання людини в природу карпатських лісів розпочалося з середини XVIII ст. наступами на ліс з верхніх схилів гір для розширення полонин, та в басейнах річок для зб. площі орних земель. Через рубання лісистість знизилася приблизно в 1,5р., зумовивши погіршення гідрологічного режиму території. Негативно впливають на режим стоку гірських потоків суцільні рубання, менше – поступові, найменше – вибіркові. Під впливом суцільних рубань відбувається змивання ґрунту, стік води збільшується майже в 10р. Ліс також має межу, за якою він не регулює опади. Для стиглих насаджень такою межею є добова величина опалів 175 мм. Інтенсивні зливи зумовлюють припинення цієї властивості при 100 мм за добу, тому планують дренажні системи, дамби, греблі, закріплення берегів річок та ін. При заготівлі деревини зазнають надмірного антропогенного впливу лісові ґрунти (= кореневі системи дерев).