47. Полтавська битва в історії України

Полтавська битва 1709 р. — генеральна битва Північної війни 1700—1721 р. між російською і шведською арміями, що відбулася 27 червня 1709 р. У 2-й половині вересня 1708 р. шведські війська на чолі з королем Карлом XII вступили на Україну. Населення по шляху просування шведів організовувало партизанські загони, укріплювало й боронило населені пункти. У квітні 1709 р. почалася оборона Полтави (її гарнізоном командував О. С. Келін). Усі спроби шведських військ здобути місто закінчилися безрезультатно. Оборона Полтави, народна війна проти шведів дали змогу російській армії, що разом з козацькими полками і партизанськими загонами знесилювала ворога безперервними нападами, підготуватися до генеральної битви. За 5 км від Полтави між Будищанським і Яківчанським лісами було споруджено укріплений табір, а 26 червня — передові позиції з 10 редутів. Головні сили російської армії — 42 тисячі солдатів і 72 гармати. Поблизу сіл Малих Будищ і Решетилівки розміщувалося козацьке військо на чолі з І. Скоропадським, що мало перекрити шлях відходу шведів на Правобережну Україну через Кременчук і Переяслав. Шведи мали З0 тис. солдатів і 32 гармати (з них у битві було використано близько 20 тис. чоловік і 4 гармати, решта гармат через відсутність боєприпасів залишилася в обозі). Бій почався о 2-й годині ночі 27 червня. Невдовзі шведські війська наблизилися до редутів. Розгорівся запеклий бій між шведською і російською кіннотою. О 5-й годині ранку шведам вдалося захопити два недобудовані редути. Російська кіннота відрізала частину шведського війська (6 батальйонів піхоти і 2 ескадрони кінноти), яка почала відходити до Яківчанського лісу. О 9-й годині ранку російські і шведські війська, перегрупувавши свої бойові порядки, вступили в рукопашний бій, у результаті якого шведи не витримали натиску російських полків і близько 11 години почали відступ, який швидко перетворився на безладну втечу. Залишки шведської армії, що дісталися Дніпра, З0 червня біля с. Переволочної здалися. Карл XII та І. Мазепа з невеликим загоном переправилися через Дніпро і втекли до турецьких володінь. Шведи втратили в Полтавській битві 9234 чол. убитими і понад 18 тис. (у т. ч. 16 тис. біля Переволочної) полоненими. Втрати російської армії — 1345 убитих і 3290 поранених.

 Полтавська битва 1709 - велика битва між шведською армією і московськими військами 27.6.(8.7).1709 біля м. Полтави під час Північної війни 1700-21. Після успішного завершення воєнних дій на території Речі Посполитої та Саксонії, король Швеції Карл XII вирішив завдати остаточної поразки Московській державі. З цією метою навесні 1708 його армія розпочала похід через білоруські землі на Смоленськ і далі на Москву. Однак протидія московських військ та хід таємних переговорів Карла XII та його союзника польського короля С. Лещинського з гетьманом І. Мазепою змусила шведське командування змінити початковий план воєнних дій. Український гетьман зважився на ведення переговорів з метою створення українського шведського воєнно-політичного союзу після того, як дізнався про намір московського царя Петра І ліквідувати політичну автономномію України. Цьому сприяло різке зростання податкових, військових та ін. тягарів, яких зазнавала Гетьманщина під час Північної війни з боку московської адміністрації, а також вимога царського уряду повернути Правобережну Україну до складу Речі Посполитої. Крім того, І. Мазепа прагнув забезпечити незалежність України у випадку перемоги у війні шведів.

У жовтні 1708 шведська армія вступила на українські землі. Такий розвиток подій змусив І. Мазепу відкрито перейти на сторону шведських військ і об'єднатися з ними для ведення війни з Московією. Відсутність більшої частини козацьких військ в Україні, жорстокість царських репресій та ін. причини не дали можливості гетьману надати шведам суттєвої допомоги. Сувора зима 1708-09, серія військових невдач, відсутність обіцяної допомоги з Криму, Туреччини та Польщі значно погіршили становище армії Карла XII. Лише підтримка кошового отамана Запорізької Січі К. Гордієнка, який на чолі 8000 загону козаків у квітні 1709 приєднався до шведського війська, дещо покращила ситуацію. В таких умовах Карл XII вирішив розпочати наступ на Москву через Харків та Курськ. Суттєвою перешкодою на цьому шляху була Полтава, розташована на перехресті важливих шляхів. Захищав місто російський гарнізон - 4300 чол., який очолював полковник 0. Келін, а також 2600 жителів міста. На поч. травня 1709 шведські війська здійснили спробу штурмом здобути місто, але невдача змусила їх приступити до довготривалої облоги Полтави. Вперта оборона міста московським гарнізоном надовго скувала головні сили Карла XII і завдала їм значних втрат (понад 6 тис. чол. було вбито). Це дало можливість московському командуванню зосередити сили і підготуватися до генерального бою, який Петро І планував провести 29.6.(10.7.) 1709. Царськими військами було збудовано укріплений табір, підступи до якого охороняли 6 поперечних та 4 поздовжніх редути.

Армія Петра І нараховувала 42500 чол. та 102 гармати. Крім того, вірне цареві українське козацьке військо гетьмана І. Скоропадського перетинало шведам шлях до відступу у напрямі Дніпра. Шведське армія складалася з 31000 чол. та 6 гармат. Гетьманські війська безпосередньої участі у П.б. не брали. Вони охороняли шведський обоз, частково брали участь в облозі Полтави, що не дозволило московській армії оточити військо Карла XII або гарнізону Полтави здійснити вилазку проти шведів. Карл XII, дізнавшись вночі 26,6. про можливість прибуття на допомогу Петру І 40-тисячного війська хана Дюки, вирішив випередити московське командування і першим розпочати битву. Будучи пораненим напередодні, король передав командування фельдмаршалу К. Г. Реншільду. О 5 год. ранку 27.6.(8.07).1709 шведська піхота розпочала штурм редутів, але була відкинута московською кавалерією. Вступивши в бій шведська кіннота успішно вела боротьбу з кавалерією противника, але під сильним гарматним вогнем змушена була відступити. За цей час шведська піхота перегрупувалась і розпочала новий штурм редутів, два з яких були здобуті, але знову нищівний вогонь московської артилерії змусив шведів залишити зайняті позиції. Спроба Карла XII обійти редути з півночі також зазнала невдачі. Навальний наступ шведської піхоти був зупинений гарматним вогнем і шведи були змушені відступити в напрямку Будищинського лісу. Біля 9 год. ранку обидві армії, перегрупувавши свої сили, вступили у рукопашний бій, у результаті якого шведи не витримали натиску і почали залишати поле бою. До 11 год ранку битва закінчилась цілковитою поразкою шведського війська. У П.б. шведи втратили 9234 чол. вбитими та 2874 чол. пораненими. У полон потрапили фельдмаршал К. Г. Реншільд, перший міністр Швеції граф Пінер, багато генералів та офіцерів. Втрати московської армії становили 1345 чол. вбитими і 3290 чол. пораненими. Рештки шведського війська під командуванням генерала А.-Л. Левенгаупта відступили вздовж р. Ворскли у напрямку Дніпра. Біля Переволочної Карл XII, 1. Мазепа, К. Гордієнко та ще бл. 50 старшин, разом із загонами шведів та козаків (всього бл. 3000 чол.) переправилися через Дніпро і відійшли у турецькі володіння. 30.6.(11.7),1709 армія А.-Л. Левенгаупта (16000 чол.) у р-ні Переволочної була оточена кіннотою під командуванням О, Меншикова і здалася у полон. Згідно з актом капітуляції, українські козаки, які були у складі шведського війська, передавались московському командуванню. Більшість з нихтут же стратили, решту заслали в Сибір. Наслідком П.б. стало посилення царських репресій, обмеження автономних прав Гетьманщини, зростання національного і соціального гніту в Україні.