41.Особливості та характерні риси українського соціокультурного простору наших днів.

Соціокультурний простір – це царина міжлюдських відносин ,що визначається особливою системою цінностей, норм і правил, культурних потреб і засобів їх задоволення; сфера політичних та економічних відносин. Соціокультурними маркерами нової соціокультурної реальності виступають: духовна криза сьогодення, технічна цивілізація, комп’ютеризація, транскультура, глобалізація, постмодернізм тощо.

Новий соціальний і культурний контекст впливає на оновлення і відродження значних сфер культури минулого часу, які набувають в умовах посилення національної самоідентифікації нового структурування, а сама українська культура в цілому — нових соціально-цінних і громадянських орієнтирів.

Основною особливістю нової соціокультурної дійсності є те, що наше суспільство знаходиться в періоді перелому, зміни типу своєї організації існування, яке умовно визначається як "посттоталітарне суспільство", «перехідне», «постколоніальне».

Набуває не тільки розголосу, але й практично-дієвого поширення і втілення принцип культурного плюралізму, множинності, багатоманітності форм культурного життя.

Фінансові проблеми перешкоджають збільшенню тиражів українських книг, комерційна література в основному привозиться з Росії. Для успішного розв'язання проблеми потрібна культурно-просвітницька робота, державна економічна підтримка. Скорочуються тиражі книг.

У перехідних суспільствах втрачається здатність розрізняти "культурне" і "некультурне".

Ускладнюється проблема культурної орієнтації громадян.

Сучасне культурне життя характеризується новим співвідношенням професійної, самодіяльно-художньої, традиційно-народної та релігійної культури, тобто певною структурною мозаїчністю.

За роки незалежності розширилися культурні контакти з різними країнами. Були видані твори письменників, які працювали в еміграції, з'явилася перекладна література провідних закордонних істориків-українознавців.

Значна частина об'єднань плідно співпрацює з різними зарубіжними культурними, благодійними, науковими, освітніми інституціями, сприяючи входженню України в культурний європейський простір.

У контексті історично перехідних епох позиція митця набуває особливої ваги.

Проводиться ціла серія соціальних реформ у сфері культури та мистецтва.Узаконення культурних прав і свобод, вдосконалення юридичного регулювання витрат на культуру

Одним з прикладів виведення культурних прав на міжнародний рівень є Європейська культурна конвенція приєдналася й Україна. Цією конвенцією передбачаються

зобов'язання країн-учасників надавати своїм громадянам можливість безперешкодно знайомитися зкультурним надбанням інших європейських країн.

Утворюються конкурентні державі культурологічні структури (фірми, малі підприємства, культурологічні центри), що відкриває нові шляхи вдосконалення культурної діяльності.

Соціально-культурна структура українського суспільства стає більш різноманітною, підкреслюючи соціальну диференціацію суспільства. Відбувається відверта експлуатація "новими українцями" наукового, економічного і культурного потенціалу суспільства при нульовому або ж мінімальному внеску в культуру.

Жорсткішими стають умови залучення населення до здобутків культури. Посилюється соціальна нерівність в доступі до культури в цілому.

В сучасний кризовий, перехідний період розвитку українського суспільстваоднією з форм сенсосвітоглядної самореалізації стає релігія.