10. Ключові поняття та терміни

Актив банку – частина бухгалтерського балансу, яка характеризує склад, розміщення і використання коштів банку, згрупованих за їх економічним значенням у процесі відтворення.

Активи високоліквідні – кошти та активи, які можуть бути швидко трансформовані у готівкові кошти.

Активи робочі банку – кошти на коррахунку, в касі, вкладені в майно, розміщені в інших банках, цінних паперах, надані кредити; інші кошти та інші активи, що дають прибуток банку.

Активні операції банку – фінансові операції з розміщення вільних коштів з метою отримання прибутку. До активних операцій належать: надання кредитів та позичок, придбання цінних паперів, вкладення коштів у комерційні проекти, лізингові, факторингові операції, операції з векселями та інші банківські операції.

Акціонерний капітал банку – сплачена частка основного капіталу, вкладеного в банк в обмін на вимогу щодо частки в будь-яких майбутніх прибутках, які розподіляються у формі дивідендів. Основними формами акціонерного капіталу у порядку черговості ставлення вимог на прибуток, що розподіляється, є привілейовані та прості акції. Використовується також для позначення статті в пасиві балансу, що вказує суму, яку внесли акціонери і яка разом із нерозподіленим прибутком та іншими фондами становить власний капітал.

Балансовий прибуток банку – загальна сума прибутку від усіх видів діяльності банку, яка відображається в балансі. Складається з прибутку від операційної діяльності та надходжень і збитків від позареалізаційних операцій.

Банк — кредитна установа, яка мобілізує кошти, надає їх у позику, здійснює розрахунки між економічними суб’єктами.

Банківська ліквідність – здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов’язань. Визначається збалансованістю між строками і сумами погашення активів та строками і сумами виконання зобов’язань банку.

Банківська операція – діяльність банку, пов’язана з виконанням його специфічно банківських функцій. Коло банківських операцій в Україні винятково визначене законодавством.

Банківський кредит – вид кредиту, що надається банками підприємствам, домашнім господарствам і державам.

Банківський процент – процент, встановлений як плата за здійснювані банком операції.

Банківські ресурси – сукупність коштів, які знаходяться в розпорядженні банку і використовуються ним для здійснення кредитних та інших активних операцій.

Бартер — обмін одного товару на інший без допомоги грошей.

Білонна монета – розмінна монета з дрібною вартістю, яка карбується не з дорогоцінного металу.

Бланковий кредит – кредит, який видається без забезпечення лише під зобов’язання повернути кредит. Надасться, як правило, на дійним позичальникам. Комерційні банки можуть надавати бланкові позики лише в межах наявних власних коштів.

Валюта – грошова одиниця, що використовується у функції світових грошей.

Валютний курс – ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у грошовій одиниці іншої країни.

Валютний ринок — сукупність обмінних та депозитно-кредитних операцій в іноземних валютах, які здійснюються між юридичними та фізичними особами за ринковим курсом або за процентною ставкою.

Валютні відносини — відносини, що виникають під час функціонування грошей у міжнародному обігу.

Валютні обмеження — законодавчо встановлені обмеження на здійснення валютних операцій у країні (для певних груп економічних суб’єктів, певних видів операцій, валют тощо).

Великий кредит — сукупний розмір позик комерційного банку стосовно одного позичальника, який перевищує 10% власних коштів (капіталу) банку.

Власні кошти банк у– сукупність різних за призначенням фонді», які забезпечують економічну самостійність і стабільність банку.

Готівкові гроші – знаки вартості, виготовлені з паперу або малоцінного металу.

Гривня – грошова одиниця України. «Гривна» як грошова й вагова одиниця Київської Русі походить від найменування обруча — прикраси із золота чи срібла, який носили на шиї («загривку»). Частина цього обруча (рублена гривна), що відігравала роль грошей, стала основою найменування грошової одиниці «рубль».

Гроші – специфічний товар, що обмінюється на будь-який інший товар і є загальним еквівалентом.

Грошова інфляція – теорія, згідно з якою інфляція пов’язана з розширенням грошової маси в обігу.

Грошова система — форма організації грошового обігу, що встановлюється державними законами або рішеннями міжнародних органів.

Грошовий мультиплікатор — коефіцієнт, який відображає співвідношення між первинною емісією грошей і кінцевим збільшенням грошової маси внаслідок цієї емісії.

Грошово-кредитний мультиплікатор – це процес створення нових банківських депозитів (безготівкових грошей) при кредитуванні банками клієнтури на основі додаткових (вільних) резервів, що надійшли в банк ззовні.

Грошовий обіг — сукупність переміщень грошових коштів між економічними суб’єктами в процесі обміну для погашення грошових зобов'язань.

Грошовий ринок — сукупність грошових інститутів, що спрямовують потоки грошових коштів від власників до позичальників.

Грошові агрегати – показники грошової маси в обігу — від вузького М_о до широкого М₃.

Грошові потоки – частини грошового обігу, що відображують пев­ні платежі формуванням та використанням фінансових ресурсів держави тощо.

Дворівнева банківська система — система, в якій емісійно-організаційні банківські функції відокремлені від інших і реалізуються в гак званому першому (верхньому) рівні банківської системи.

Девальвація — офіційне зниження державного металевого вмісту та валютного курсу (чи тільки курсу) національної грошової одиниці щодо іноземних валют.

Депозит банківський — грошові кошти фізичних і юридичних осіб або цінні папери, які передані на зберігання до банку за відповідну плату.

Депозитний процент — ставка процента, який виплачується за вкладами населення та юридичних осіб.

Депозитні гроші — неповноцінні знаки вартості, які не мають мате­ріального виміру й існують лише у вигляді певних сум на рахунках у банках.

Державний кредит — вид кредиту, за якого одним із суб’єктів кредитних відносин (як правило, позичальником) є держава.

Дефіцитне фінансування — спосіб розширення сукупного попиту шляхом застосування державного регулювання. Зазвичай це здійснюється шляхом перевищення державних видатків над доходами, наслідком чого є створення бюджетного дефіциту

«Дешеві» гроші — грошово-фінансова політика утримання процентних ставок на низькому рівні, що проводиться з метою стимулювання економічної діяльності шляхом зниження вартості кредитів та інвестицій.

«Дорогі» гроші — кредитно-фінансова політика, що передбачає уповільнення отримування кредитів та високі процентні ставки за кредитами.

Довгостроковий кредит — кредит, що охоплює позики, які надаються на строк понад 3 роки і призначені для формування основних фондів.

Економічні межі кредиту— межа відносин з приводу передачі вартості у тимчасове використання.

Електронні гроші – різновид депозитних грошей, які означають, що переведення грошових сум по рахунках в банках здійснюється автоматично з допомогою ЕОМ за безпосереднім розпорядженням власників поточних рахунків.

Емісійна функція кредиту — у сучасній економіці гроші виника­ють унаслідок банківського кредитування. Нестача платіжних засобів у економіці також може покриватись за рахунок розширення комерційного кредиту.

Ефект витіснення — зниження обсягів інвестицій внаслідок зростання процентної ставки.

Ефект доходу — зміна співвідношення між поточним та майбутнім споживанням як реакція на зміну сукупного доходу, що спричинений зміною процентної ставки.

Забезпечення кредиту — матеріальні й нематеріальні активи, які в разі неповернення кредиту кредитор може використати для компенсації своїх збитків.

Залучені кошти банку—сукупність коштів, які акумулюються банком на різних рахунках клієнтів у вигляді депозитів або придбані на грошовому ринку міжбанківські кредити чи централізовані ресурси.

Засіб нагромадження – функція, в якій гроші обслуговують нагромадження вартості в її загальній абстрактній формі.

Засіб обігу – функція, в якій гроші виступають як посередник в обміні товарів і забезпечують їх обіг.

Засіб платежу – функція, в якій гроші обслуговують погашення різноманітних боргових зобов’язань між суб’єктами економічних стосунків.

Інвестиції — придбання засобів виробництва з метою виробництва товарів для майбутнього споживання, придбання активів, наприклад цінних паперів, депозитів у банках з метою отримання прибутку чи збільшення капіталу.

Інвестиційні можливості фірм—дохідність інвестицій, що визначає попит.

Індивідуальна пропозиція заощаджень — залежність між процентною ставкою та обсягом заощаджень.

Інфляція — знецінення нерозмінних на золото паперових грошей внаслідок надмірного їх випуску і переповнення ними каналів обігу.

Іпотечний кредит — економічні відносини, що виникають з приводу надання кредиту під заставу нерухомого майна

Капіталовкладення — витрати на придбання об’єктів основного капіталу.

Комерційний банк — банківська установа, яка належить до другого рівня банківської системи України.

Комерційний кредит — вид кредиту, що надається продавцем покупцеві у вигляді відстрочення платежу за реалізовані товари і послуги.

Конвертованість — здатність вільного обміну національної грошової одиниці на інші валюти.

Конкурентний ринок — ринок, на якому жоден з учасників не має змоги впливати на ціну.

Контрольно-стимулююча функція кредиту — контроль з боку кредитора над використанням коштів позичальником. З іншого боку, необхідність віддати кредит стимулює позичальника ефективніше використовувати кошти.

Короткостроковий кредит — кредит, що надається для задоволення короткострокових (до 1 року) потреб позичальника, які виникають у зв’язку з витратами виробництва й обігу та не забезпечуються надходженням коштів у відповідному періоді.

Котирування — встановлення офіційними державними органами (чи іншою фінансовою установою) курсу (ціни) іноземної валюти.

Кредит — економічні відносини між юридичними та фізичними особами, а також державами з приводу отримання позики у грошовій або товарній формі на засадах повернення, строковості, платності.

Кредитна експансія — комплекс заходів, спрямованих на розширення банківського кредитування (збільшення грошової пропозиції). Спрямована на прискорення економічного зростання і застосовується при анти циклічному регулюванні економіки.

Кредитна картка — іменний грошовий документ, що видається банком власнику поточного рахунка і дає йому можливість оплатити через ЕОМ свої покупки і погасити борги, переказуючи гроші за рахунком без використання готівки.

Кредитна операція — угода про надання кредиту, що супроводжується відповідними записами у балансах кредитора і позичальника.

Кредитний портфель — сукупність усіх позик, наданих банком з метою отримання прибутку. Банк може видавати кредити безпосередньо, укладаючи угоду з позичальником, або купувати позику чи частину її, яка була видана іншим кредитором, шляхом укладення угоди з позичальником. Надання кредиту може відбуватись у формі позик, простих векселів, підтверджених авансів, векселів, строк сплати за якими вже настав, рахунків факторингу, овердрафтів, короткострокових комерційних векселів, банківських акцептів та інших подібних зобов’язань. Кредитний портфель включає агреговану балансову вартість усіх кредитів, у тому числі і прострочених, пролонгованих та сумнівних, до їх повернення. Кредитний портфель не містить: процентів нарахованих, але ще не сплачених, не профінансованих; зобов’язань віддати кредит; кредитних ліній, які ще не списані; гарантій та акредитивів; депозитів в інших банках.

Кредитна рестрикція — комплекс заходів, спрямованих на скорочення банківського кредитування (зниження пропозиції грошей). Використовується для обмеження платоспроможного попиту і скорочення інфляції.

Кредитна система — сукупність установ, які реалізують кредитні відносини у конкретній державі.

Кредитна спілка — громадська організація, головною метою якої є фінансовий та соціальний захист її членів шляхом залучення їхніх особистих заощаджень для взаємного кредитування.

Кредитний ризик — ризик несплати позичальником основного боргу і процентів за користування кредитом.

Кредитні гроші — неповноцінні знаки вартості, які виникають і функціонують в обігу на основі кредитних відносин.

Кредитно-інвестиційний портфель — сукупність усіх позичок, наданих банком, та придбаних цінних паперів.

Кредитор — суб’єкт кредитних відносин, який надає кредит іншому суб’єкту господарської діяльності у тимчасове користування.

Кредитоспроможність — наявність передумов для отримання кредиту і здатність повернути його. Визначається показниками, які характеризують позичальника: акуратністю під час розрахунків за раніше отримані кредити, поточним фінансовим станом, здатністю у разі потреби мобілізувати кошти з різних джерел.

Купівельна спроможність — «сила» валюти, що виражається як сума товарів та послуг, які можна придбати на дану грошову одиницю.

Ланка кредитної системи — група установ кредитної системи, яка функціонує за однаковими принципами чи реалізує єдину групу кредитних відносин (банки, інвестиційні компанії, страхові компанії).

Лихварський кредит — економічні відносини, що виникають за умови порушення рівноваги між кредитором і боржником та переваги на боці кредитора.

Лізинговий кредит — економічні відносини між юридичними особами, що виникають у випадку оренди майна та супроводжуються укладанням лізингової угоди.

Ломбард — спеціалізована небанківська кредитна установа, яка видає позички під заклад рухомого майна.

Маржа — різниця між ставками позичкового та депозитного процента, яка є прибутком банку.

Маржа банківська — різниця між курсами валют, цінних паперів, процентними ставками й іншими показниками.

Маса грошей — сукупність грошових коштів у будь-якій їх формі, яка є в економічних суб’єктів у вказаний момент.

Масштаб цін — вагова кількість грошового металу, що законодавчо закріплена за грошовою одиницею. Так, ваговий вміст одного рубля Росії, що його було встановлено грошовою реформою 1895 — 1897 рр. С. Ю. Вітте, дорівнював 0,774234 г чистого золота, а ваговий вміст рубля СРСР з 1.01.1961 р. — 0,987412 г чистого золота. Ваговий вміст одного долара США у 1934 р. дорівнював 0,888671 г чистого золота. Валютною реформою 1976 —1978 рр., проведеною згідно з рішеннями країн Ямай­ської валютної системи, золотий вміст грошових одиниць країн-учасниць МВФ скасовано.

Міжбанківський процент — процент за кредитами, що видаються одним комерційним банком іншому.

Міжнародний кредит — вид кредиту, що обслуговує рух позичкового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин.

Міра вартості – функція, в якій гроші забезпечують вираження і вимірювання вартості товарів, надаючи їй форму ціни.

Мобільність капіталу— ступінь свободи, з якою капітали переміщуються з країни в країну під впливом зміни процентних ставок.

Монета – установленої форми зливки металу, вагу і пробу яких засвідчує своїм штемпелем держава.

Монетарна політика — те саме, що й грошово-кредитна політика.

Монетаризм — школа в економічній науці, яка ставить гроші у центр макроекономічної політики, базується на кількісній теорії грошей, що пов’язує рівень цін з кількістю грошей у народному господарстві країни.

Небанківські фінансово-кредитні інститути — фінансові посередники, діяльність яких не пов’язана з базовими операціями грошового ринку.

Нейтральність грошей — виявляється, коли кількість грошей в економіці впливає тільки на рівень цін, не впливаючи на зміну процент них ставок, рівень зайнятості та інші реальні показники.

Нецінова конкуренція — конкуренція за кредитні ресурси та кредитні вкладення між фінансовими інститутами, що виконують неоднорідні за характером операції, за якими не можна порівняти ціну (наприклад, страхування та інвестування на ринку цінних паперів).

Норма обов’язкового резервування — кошти, які комерційні банки зобов’язані зберігати у Центральному банку. Підвищення або зниження норми відповідно зменшує чи збільшує суму вільних грошових коштів комерційного банку для активних операцій.

Норма процента — співвідношення доходу на позичковий капітал з сумою наданої позики (вимірюється у процентах).

Нуліфікація — оголошення державою знецінених паперових грошей недійсними або обмін знецінених паперових грошей на нові грошові знаки у надзвичайно низькій пропорції, так що плата за такі гро­ші має суто символічне значення.

Об’єкти кредиту— економічні процеси, відносно яких укладається кредитна угода.

Облікова ставка НБУ— плата (у процентах), що стягується Національним банком України з проведення операцій за кредитування комерційних банків шляхом рефінансування їхніх активних опера­цій (обліковий кредит).

Облікова ставка процента — плата, що оголошується й стягується Центральним банком за кредитні ресурси, які надаються комерційним банкам.

Обліковий процент — процент, встановлений як плата за кредити, що надаються Центральним банком комерційним банкам.

Обов’язкові банківські резерви — сума грошових коштів, яку мають постійно зберігати комерційні банки на своїх рахунках в Центральному банку. Визначаються у вигляді норми в процентах до банківських пасивів.

Овердрафт — дебетове сальдо за контокорентним рахунком, із яким погодився банк, різновид кредиту.

Операції на відкритому ринку — купівля і продаж Центральним банком державних цінних паперів. Купівля цих паперів комерційними банками скорочує їх кредитні ресурси, а викуп цінних паперів Центральним банком розширює кредитні ресурси комерційних бан­ків. Відповідно це впливає на грошову масу в обігу.

Опосередковане фінансування — переміщення грошей між суб’єктами ринку через фінансових посередників.

Паперові гроші — нерозмінні на метал знаки вартості, що випускаються державою (казначейством) для покриття своїх витрат і наділяються нею примусовим курсом.

Пасив банку—одна з двох частин бухгалтерського балансу (права сторона), в якій на певну дату відображено джерела утворення коштів банку в грошовому вираженні.

Пасивні операції банків — операції, за допомогою яких банки формують свої ресурси для здійснення активних операцій.

Перерозподільна функція кредиту – розподіл через кредитний механізм позичкового капіталу між окремими економічними агентами, галузями народного господарства, регіонами і в глобальному масштабі.

Плаваюча процентна ставка — ставка, розмір якої може змінюватись під час дії кредитної угоди.

Платіжний баланс — відображення співвідношення всієї сукупності надходжень із-за кордону та платежів за кордон за певний відрізок часу (рік, квартал, місяць).

Платіжний обіг — уся сукупність платежів грішми у готівковій та безготівковій формах щодо погашення всіх грошових зобов’язань, які виникають між економічними суб’єктами.

Платіжний оборот — уся сукупність платежів грошима у готівковій та безготівковій формах щодо погашення всіх грошових зобов’язань, що виникають між економічними суб’єктами.

Платоспроможність — здатність юридичної чи фізичної особи своєчасно і повністю виконати свої платіжні зобов’язання.

Позичальник — фізичні чи юридичні особи, які можуть отримати у тимчасове користування кошти на умовах повернення, платності, строковості.

Позичковий капітал — грошовий капітал, який передається у позику і приносить його власнику дохід у вигляді позичкового процента.

Позичковий процент — ставка процента, що виплачується позичальником банку за користування позичкою.

Попит на гроші — потреба суб’єктів економіки в певній сумі грошових коштів.

Принцип кредитування — положення кредитного механізму, що визначають процес кредитування. До принципів кредитування належать: строковість, забезпеченість, платність, цільовий характер використання.

Процентний ризик — ризик змін процентних ставок, що негативно позначається на прибутку банку.

Ревальвація (реставрація) — офіційне підвищення державного золотого вмісту та валютного курсу або тільки валютного курсу національної грошової одиниці щодо іноземних валют.

Регулювальна функція кредиту — в сучасних умовах засіб державного регулювання економічних процесів.

Рейтинг банку — показник, за яким проводиться порівняння банків за допомогою обраних критеріїв.

Рефінансування — погашення старої заборгованості шляхом випуску нових позик, головним чином заміною короткострокових зо­бов'язань довгостроковими цінними паперами.

Ризик банківський — можливість втрату разі виникнення несприятливих для банку обставин.

Ринок грошей — сектор грошового ринку, де об’єктом операцій виступають короткострокові фінансові інструменти (до 1 року).

Ринок капіталу — сектор грошового ринку, на якому купуються, продаються середньострокові та довгострокові кошти (більше 1 року).

Ризик ліквідності—ризик, за якого в банку виявиться недостатнє грошових коштів для виконання платіжних зобов’язань у встановлені строки.

Ризик процентний — небезпека втрат банку через перевищення процентних ставок, що виплачуються за залученими коштами, над ставками за наданими позиками.

Середньостроковий кредит — кредит, який охоплює позики строком від 1 -го до 3-х років, призначені для оплати обладнання, поточні витрати, фінансування капітальних вкладень.

Споживчий кредит — вид кредиту, що надається у грошовій чи товарній формах населенню фінансово-кредитними інститутами та не фінансовими організаціями (фірмами) з метою придбання товарів тривалого користування. Реалізується у вигляді банківського і споживчого кредиту.

Статутний фонд — сукупність власних коштів акціонерів або пайових внесків засновників (учасників) у грошовій формі, які надаються ними у постійне розпорядження банку.

Страхова компанія (страховик) — установа, яка спеціалізовано займається реалізацією відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб під час окремих подій (страхових випад­ків) за рахунок грошових фондів, що акумулюються з отриманих ними страхових внесків (страхових премій).

Суб’єкти кредиту—учасники кредитної угоди — як мінімум кре­дитор і позичальник.

Трансакція — операція, угода, що супроводжується взаємними по­ступками

Трансформаційна функція банківської системи — можливість змінювати (трансформувати) строки грошових капіталів, їх розміри та фінансові ризики, мобілізуючи грошові кошти одних суб’єктів ринку і передаючи їх різними способами іншим суб’єктам.

Факторинг — отримання права на стягнення боргів (купівля дебіторів).

Фіксована процентна ставка — ставка, розмір якої не змінюється протягом дії кредитної угоди.

Фінансовий інструмент — засіб, який використовується урядом для досягнення своєї макроекономічної мети. Наприклад, державні видатки та оподаткування можуть розглядатися як інструменти, спрямовані на досягнення повної зайнятості.

Функція грошей — робота грошей щодо обслуговування руху вартості товарів.

Фінансовий посередник — суб’єкт ринку, метою діяльності якого є торгівля фінансовими інструментами

Центральний банк — банк першого рівня у дворівневій банківській системі.

Якість активів банку — спроможність забезпечити повернення активів, аналіз позабалансових рахунків, а також вплив наданих проблемних кредитів на загальний фінансовий стан банку.