2. Кодекс адміністративного судочинства: загальна характеристика.

Кодекс набирав чинності з 1 вересня 2005 року. Кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію, повноваження адміністративних судів щодо розгляду адміністративних справ, порядок звернення до адміністративних судів та порядок здійснення адміністративного судочинства. Завданням адміністративного судочинства, як визначає кодекс, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Кодекс складається з 8 Розділів, усі крім 1,5,6,7 розділів, складаються з глав. Розділ I «ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ», Розділ II «ОРГАНІЗАЦІЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА»: Глава 1 «АДМІНІСТРАТИВНА ЮРИСДИКЦІЯ І ПІДСУДНІСТЬ АДМІНІСТРАТИВНИХ СПРАВ»; Глава 2 «СКЛАД СУДУ. ВІДВОДИ»; Глава 3 «СУДОВІ ВИКЛИКИ І ПОВІДОМЛЕННЯ»; Глава 4 «ФІКСУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУ»; Глава 5 «УЧАСНИКИ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУ»: Параграф 1. Особи, які беруть участь у справі; Параграф 2. Інші учасники адміністративного процесу; Глава 6 « ДОКАЗИ»; Глава 7 «СУДОВІ ВИТРАТИ»; Глава 8 « СТРОКИ»: Розділ III « ПРОВАДЖЕННЯ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ»: Глава 1 «ЗВЕРНЕННЯ ДО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ ТА ВІДКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ В АДМІНІСТРАТИВНІЙ СПРАВІ»; Глава 2 «ПІДГОТОВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ»; Глава 3 «СУДОВИЙ РОЗГЛЯД СПРАВИ» Глава 4 «ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ БЕЗ РОЗГЛЯДУ. ЗУПИНЕННЯ, ЗАКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ»; Глава 5 «СУДОВІ РІШЕННЯ»; Глава 6 «ОСОБЛИВОСТІ ПРОВАДЖЕННЯ В ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЯХ АДМІНІСТРАТИВНИХ СПРАВ»; Розділ IV «ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ»: Глава 1 « АПЕЛЯЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ»; Глава 2 «КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ»; Глава 3 «ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ ВЕРХОВНИМ СУДОМ УКРАЇНИ»; Глава 4 «ПРОВАДЖЕННЯ ЗА НОВОВИЯВЛЕНИМИ ОБСТАВИНАМИ»; Розділ V « ПРОЦЕСУАЛЬНІ ПИТАННЯ, ПОВ'ЯЗАНІ З ВИКОНАННЯМ СУДОВИХ РІШЕНЬ В АДМІНІСТРАТИВНИХ СПРАВАХ»; Розділ VI «ЗАХОДИ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРИМУСУ»; Розділ VII. «ВІДНОВЛЕННЯ ВТРАЧЕНОГО СУДОВОГО ПРОВАДЖЕННЯ В АДМІНІСТРАТИВНІЙ СПРАВІ»; Розділ VIII «ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ». Остання редакція кодексу була зроблена 31.12.2011р., на основі З А К О Н У К Р А Ї Н И «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих положень адміністративного судочинства» від 17.11.2011. Також планується редакція 08.06.2012р. на основі З А К О Н У К Р А Ї Ни « Про особливості провадження у справах про адміністративні правопорушення в період проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні» від 05.07.2011, який на даний час набирає чинності.

3. Принципи адміністративного процесу та їх класифікація.

Одну з найбільш виважених та обґрунтованих позицій щодо системи принципів адміністративного процесу сформульовано провідними фахівцями в зазначеній галузі права О.М. Бандуркою та М.М. Тищенко, які виділяють наступні принципи: 1) законності; 2)правової рівності; 3) охорони інтересів держави та особи; 4) публічності (офіційного) процесу; 5) об’єктивної істини; 6) гласності процесу; 7) здійснення процесу державною мовою і забезпечення права користування рідною мовою; 8) швидкості й економічності процесу; 9) самостійності в ухваленні рішень; 10) неухильності реалізації правової презумпції невинуватості і правомірності дій громадян

Не позбавлена сенсу дефініція системи принципів адміністративного процесуального права С.Т. Гончарука, до якої вчений відносить: законність; об’єктивну (матеріальну) істину; відповідальність посадових осіб за належне (правильне) ведення процесу; офіційність (публічність); відкритість (гласність); охорону прав та інтересів особи і держави; рівність учасників процесу перед законом; національну мову; змагальність сторін; гарантії можливості захисту своїх прав та інтересів; економічність; швидкість і простоту. Аналогічного підходу дотримуються й інші вітчизняні вчені, фіксуючи в юридичній літературі принципи законності; правової рівності; охорони інтересів особи та держави; офіційності; об’єктивної істини; гласності; здійснення процесу державною мовою і забезпечення права користування рідною мовою; принцип швидкості й економічності процесу; принцип самостійності в ухваленні рішень; принцип неухильності реалізації правової презумпції невинуватості і правомірності дій громадян. На думку В.Г. Перепелюка, в системі принципів адміністративного процесу варто виділяти загально соціальні принципи, загально процесуальні принципи та спеціальні принципи адміністративного процесу. При цьому до першої групи вчений зараховує принципи: гуманізму, взаємної відповідальності держави і суспільства (людини), законності (верховенство закону), доцільності, справедливості, рівноправності (справжньої самостійності суб’єктів процесуальних відносин), демократизму. Другу групу принципів складають принципи: об’єктивної істини, публічності (процесуальної владності), самостійності та незалежності органу в прийнятті рішень, змагальності, інстанційності (контролю), усності і

безпосередності розгляду справи, охорони інтересів держави та особи, простоти та економічності процесуальної діяльності, поєднання колегіальності та одноособовості. Під спеціальними принципами адміністративного процесу згаданий автор пропонує розуміти такі принципи, що знаходять своє відображення в тематичних законах, які регулюють управлінську діяльність у відповідних сферах суспільного життя та підзаконних нормативно-правових актах суб’єктів виконавчої влади (окрім Конституції України). Ними є: обмеженість до відомостей (таємність); залучення органу до розгляду справи; дієвості зацікавлених осіб; дійсних можливостей. Схема, якої дотримується В.Г. Перепелюк, викликає певну зацікавленість і не позбавлена оригінальності. Спроба систематизувати принципи адміністративного процесу, використовуючи критерій ступеня соціального регулювання, є достатньо перспективним підходом для подальших досліджень зазначеного питання. Проте, запропонована система, на нашу думку, є занадто об’ємною за змістом, а наведені автором спеціальні принципи так чи інакше знаходять своє відображення в ході реалізації як загально соціальних, так і загально процесуальних принципах. Тому, відокремлювати їх в окрему групу не доцільно. В теорії сучасного адміністративного процесуального права можна зустріти спроби значного розширення системи принципів адміністративного процесу. Прикладом оновлення змісту вказаної системи можна назвати напрацювання вітчизняної юридичної думки щодо принципу публічності провадження при вирішенні публічно-правових спорів і принципу права на захисника і правову допомогу. Чисельність наведених градацій принципів адміністративного процесу, які були запропоновані вченими ще до прийняття КАС України, дозволяє говорити про те, що їх зміст залежав в значній мірі від підходу тих чи інших авторів до визначення сутності самого адміністративного процесу, його розуміння в широкому або вузькому значенні, бачення його процедурної або адміністративно-юрисдикційної сторін. На нашу думку, лише з прийняттям у 2005 році вищевказаного кодифікованого акту було чітко визначено систему принципів, на основі яких здійснюється розгляд і вирішення адміністративних справ. Так, відповідно до ст.7 КАС України принципами правосуддя в адміністративних судах є: 1) верховенство права; 2) законність; 3) рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з’ясування всіх обставин у справі; 5) гласність і відкритість адміністративного процесу; 6) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду; 7) обов’язковість судових рішень.