18. Теорія портфельного вибору

Основа сучасної грошової теорії – так званий портфельний підхід (теорія портфельного вибору). Власники фінансових активів мають у своїх портфелях кілька видів фінансових активів, які різняться за ліквідністю, ризиком, прибутковістю. При цьому відбувається оптимізація структури портфеля відповідно до уподобань ліквідності суб’єкта. Переваги та недоліки фінансових активів:

Актив	Перевага	Недолік
Готівка	Абсолютна ліквідність	Втрата вартості
Акції	Мають високу прибутк.	Низ. ліквід., ризик фін. втрат
Державні облігації	Прибуток, надійність	Нижча ліквід., ніж у готівки

Для цілей аналізу спекулятивного попиту ми розглянемо портфель, що складається з 2 частин: готівки, як об’єкта грошового ринку; держ. облігацій, як об’єкта фондового ринку. Вибір між ними здійснюється залежно від процентної ставки на грошовому ринку та внутрішньої дохідності облігацій на фондовому ринку BP= BY\r100%. BP – ринкова ціна облігацій, яка встан. під дією і на фондовому ринку. BY – доход з облігацій, який розрах. у даному випадку як фіксований. r – внутрішня дохідність облігацій, яка змінюється внаслідок коливань BP.

19. Теорія переваг ліквідності

Теорія переваг ліквідності стверджує, що довготермінові цінні папери хар-ся вищою дохідністю порівняно з короткотерміновими, бо вони ризикованіші (менш ліквідні).

У книзі «Загальна теорія зайнятості, процента та грошей» Кейнс відкинув клас. кількісну теорію попиту на гроші, віддав­ши перевагу власним теоретичним побудовам, в яких головну роль відіграє поняття норми процента. Він розглядав гроші як один з типів багатства і стверджував, що та частина портфелів активів, яку екон. агенти бажають зберігати у вигляді грошей, залежить від того, наскільки високо вони оцінюють ліквідність. Тому й кейнсіанську теорію попиту на гроші називають теорією «переваг ліквідності». Ліквідність у Кейнса - це можливість продати за одиницю часу за максимальною ціною будь-яке майно. Екон. агенти, купуючи активи, віддають перевагу більш ліквідним, тому що побоюються значних фін. втрат за зниження ділової активності.

Кейнс визначав три основні мотиви попиту на гроші:

1. Транзакційний попит – суб’єкти тримають кошти для здійснення купівлі-продажу товарів. Мотив обережності – гроші потрібні для їх нагромадження з метою купівлі товарів, послуг в майбутньому. Спекулятивний мотив – гроші потрібні для здійснення операцій з цінними паперами на фондовому ринку.

Кейнс розглядає попит на гроші як функцію 2 змінних величин. За інших однакових умов збільшення номінально­го доходу породжує збільшення попиту на гроші, що зумовлено іс­нуванням трансакційного мотиву та мотиву обережності. Зниження норми позичкового процента також збільшує попит на гроші через спекулятивні мотиви.

Кейнс був прихильником наявності великої кількості грошей в обігу, що, на його думку, мало впливати на зниження процентної ставки. Це, у свою чергу, стимулювало б зменшення «обережності ліквідності» та зростання інвестицій.