Бібліографічні посилання

1. Братусь Б.С. Аномалии личности. – М.: Мысль, 1988. – 301 с.

2. Бобнева М.И. Социальные нормы и регуляция поведения. – М.: Наука, 1978. – 311с.

3. Ганнушкин П.Б. Избранные труды. – М., 1964.

4. Гилинский Я.И. Социология девиантного поведения как специальная социологическая теория // Социологические исследования. – 1991.– № 4. – С. 72-78.

5. Гилинский Я.И. Творчество: норма или отклонение // Социологические исследования. – 1990. – № 2. – С.41-49.

6. Головаха Е.И., Панина Н.В. Социальное безумие: история, теория, современная практика. – К.: Абрис, 1994. – 168с.

7. Дюркгейм Е. Норма и патология / Сб. Социология преступности. – М.: Прогресс, 1966. – С. 56-71.

8. Змановская Е.В. Девиантология (Психология отклоняющегося поведения): Учебн. пособие для студ. высш. учебн. заведений. – М.: Издательский центр «Академия», 2004. – 288с.

9. Иванов В.Н. Девиантное поведение. Причины и масштабы // Социально-политический журнал. – 1995. – № 2. – С. 47-57.

10. Карпов В.Г. Социальные нормы, отклонения и контроль в условиях социальных изменений. – М., 1992.

11. Клейберг Ю.А. Психология девиантного поведения: Учебное пособие для вузов. – М.: ТЦ Сфера, 2001. – 160с.

12. Роджерс К. Взгляд на психотерапию. Становление человека: Пер. с англ. – М., 1994.

13. Словарь практического психолога / Сост. С.Ю. Головин. – Минск, Харвест, 1998. – 800с.

14. Социальные отклонения / Кудрявцев В.Н., Бородин С.В., Нерсесянц В.С., Кудрявцев Ю.В. – М.: Юридич. литература, 1989. – 368с.

15. Феофанов К.А. Социальная аномия: обзор подходов в американсокй социологии // Социологические исследования. – 1992. – № 5. – С. 88-91.

16. Франкл В. Человек в поисках смысла. – М., 1990.

17. Фромм Э. Бегство от свободы. – М., 1990.

18. Ходус О.В. Феномен соціальної аномії та його інтерпретація в умовах українського суспільства // Атореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук. – Харків, 2000. – 19 с.

19. Энциклопедический философский словарь / Под ред. Е.В. Губского. – М., 1996.

20. Ядов В.А. Саморегуляция и прогнозирование социального поведения личности. – Л., 1979.

Тема 2. Поняття про девіантну поведінку та її види

1. Поведінка як психологічна категорія і властивість індивіда

Психологію і педагогіку цікавить девіантна поведінка індивіда, або поведінка, яка відхиляється.

Поведінка – процес взаємодії особистості із середовищем, що опосередковане індивідуальними особливостями та внутрішньою активністю особистості та має форму переважно зовнішніх дій та вчинків. В структуру поведінки людини входять її внутрішні компоненти: мотивація та цілепокладання, емоційні процеси, саморегуляція, когнітивна переробка інформації. І зовнішніми компонентами поведінки є будь-які її зовнішні прояви: рухи і дії, вчинки, висловлювання за допомогою мови, вегетосоматичні реакції. Основні форми прояву поведінки: вербальна і невербальна, усвідомлювана і неусвідомлювана, довільна і недовільна.

Однією з найбільш суттєвих ознак поведінки людини є те, що вона соціальна за своєю природою – вона формується та реалізується в суспільстві. В цілому поведінка особистості відтворює процес її соціалізації – інтеграції в соціум. Соціалізація, в свою чергу передбачає адаптацію до соціального середовища з урахуванням індивідуальних особливостей людини по співвідношенню процесів адаптації – індивідуалізації, а також відносно позиції людини в соціумі, можна виділити наступні варіанти соціальної адаптації:

– радикальна адаптація – самореалізація через зміну особистістю існуючого соціального світу;

– гіперадаптація – самореалізація через вплив особистості на соціальне життя за допомогою її наддосягнень;

– гармонійна адаптація – самореалізація особистості в соціумі через орієнтацію на соціальні вимоги;

– конформна адаптація – пристосування за рахунок пригнічення індивідуальності, блокування самореалізації;

– девіантна адаптація – самореалізація через вихід за існуючі соціальні вимоги (норми);

– соціально-психологічна дезадаптація – стан блокування процесів адаптації і самореалізації.

Ознаками поведінки людини є:

– рівень активності (енергійність і ініціативність);

– емоційна виразність (сила і характер прояву афектів);

– динамічність (темп);

– стабільність (постійність проявів в різний час і в різних ситуаціях);

– усвідомленість (розуміння своєї поведінки, здатність пояснити її словами);

– гнучкість (зміна поведінки у відповідь на зміни середовища) [3, с. 6-7].

Всі розглянуті характеристики поняття «поведінка» в повній мірі розповсюджуються і на такий її різновид, як «поведінка особистості, що відхиляється».