Недоліки людського фактора, що приводять до помилок

Постійні порушення:

1. недостатня координація;

2. погана концентрація уваги;

3. низька швидкість психомоторних реакцій;

4. низька здатність до переключення уваги;

5. недолік професіоналізму;

6. відсутність «клімату» безпеки в колективі…

Тимчасові порушення:

1. утома (перевтома);

2. хвороба;

3. стрес, конфлікт;

4. матеріальні й інші особисті турботи;

5. вживання алкоголю, деяких лік.

138-139

Поняття конфлікту. Види конфліктів

Кожен колектив складається із працівників, які значною мірою відрізняються одне від одного. Це — відмінність у віці, освіті, стажі роботи, професійному і життєвому досвіді. Крім того, це різниця у цілях і завданнях, які люди перед собою ставлять, у способах їх досягнення. Також відмінність у функціях і обов'язках. Потрібно брати до уваги рольові та статусні відмінності.

Водночас це широкий спектр різноманітних особистих особливостей, відмінність у цінностях, установках, поглядах на проблеми, які виникають у процесі роботи. Ці відмінності у колективах зумовлюють виникнення конфліктних ситуацій та конфліктів.

Конфлікт (від лат. conflictus — зіткнення) — зіткнення протилежно спрямованих цілей, інтересів, позицій або поглядів опонентів чи суб'єктів взаємодії.

Поряд із таким визначенням конфлікту постають також й інші наукові визначення, що більш точно передають зміст цього поняття. Один із можливих варіантів визначення конфлікту полягає в його філософському розумінні, у відповідності з яким він описується як ' "крайній випадок загострення протиріч" (Філософська енциклопедія, 1964 р.). Тоді, наприклад, соціальний конфлікт може бути визначений як "крайній випадок загострення соціальних протиріч", що виражається у зіткненні різних соціальних спільнот — класів, націй, держав, соціальних груп, соціальних інститутів. А. Г. Здравомислов, автор найбільш фундаментальної монографії з проблем соціології конфліктів, пише, що "конфлікт — це найважливіша сторона взаємодії людей у суспільстві, своєрідна клітина соціального буття. Це форма відношень між потенційними й актуальними суб'єктами соціальної дії, мотивація яких обумовлена протилежними цінностями і нормами, інтересами і потребами".

Р. Дарендорф, найбільш відомий західний дослідник соціального конфлікту, визначає його як "будь-яке відношення між елементами, які можна описати через об'єктивні ("патентні") чи суб'єктивні ("явні") протилежності".

Психологічний словник визначає конфлікт як "протиріччя, що важко вирішити, пов'язане з гострими емоційними переживаннями". При цьому в якості його форм виділяються внутрішньо-особистісні, міжособистісні та групові конфлікти.

А. Я. Атщупов і А. І. Шітілов пропонують таке визначення: "Під конфліктом розуміють найбільш гострий спосіб вирішення значущих протиріч, що виникають у процесі взаємодії і полягають у протидії суб'єктів конфлікту, що супроводжується негативними емоціями та переживаннями". Якщо є наявною протидія, але відсутні негативні емоції чи, навпаки, негативні емоції

переживаються, але немає протидії, то такі ситуації вважаються передконфліктними. Тим самим запропоноване розуміння конфлікту передбачає як його обов'язкові компоненти негативні почуття і протидії суб'єктів.

В. І. Хасан, один з відомих вітчизняних дослідників конфлікту, пропонує визначення: "Конфлікт — це така характеристика взаємодії, в якій дії, що не можуть існувати в незмінному виді, взаємо замінюють одна одну, потребуючи для цього спеціальної організації". При цьому важливо враховувати, що дію можна розглядати і в зовнішньому, і у внутрішньому плані. Разом із тим будь-який конфлікт "являє собою протиріччя, що актуалізувалося, тобто втілені у взаємодії цінності, установки, мотиви, що протистоять одна одній. Можна стверджувати, що для свого вирішення протиріччя обов'язково має втілитися в діях, в їх зіткненні. Тільки через зіткнення дій протиріччя себе і проявляє". У цьому визначенні складовими конфлікту можна виділити такі його компоненти, як наявність протиріч і зіткнення, при цьому сам конфлікт розглядається передусім як характеристика взаємодії.

Таким чином, аналіз цих та інших визначень показує, що при всій подібності характеристик, що описуються як складові компонентів чи ознак конфлікту, ні одне з визначень не може бути прийняте за універсальне.

Більшість керівників дуже обережно й упереджено ставляться до самого слова "конфлікт". Вони намагаються будь-яким способом уникнути конфліктних ситуацій. І це зрозуміло, тому що у свідомості людей конфлікт пов'язаний з погіршенням взаємин, втратою взаєморозуміння та довіри, зниженням працездатності тощо.

З позиції психології конфлікти — це природні закономірні процеси в життєдіяльності людей і організацій, які є неминучими умовами їх розвитку. Звичайно, тут ідеться про конструктивні конфлікти на відміну від диструктивних, котрі гальмують розвиток

140

Суицид – умышленное самоповреждение со смертельным исходом, (лишение себя жизни).

Суицид рассматривается как ведущая причина смертей во всем мире, поэтому он является значительной общественной проблемой. Кроме того, некоторые исследователи полагают, что официальная статистика недооценивает действительное число суицидов.

Психологический смысл Суицида:

Чаще всего заключается в отреагировани и аффекта, снятии эмоционального напряжения, ухода от той ситуации, в которой волей неволей он оказывается.

Суицид.

Исключительно человеческий акт. Люди, совершающие суицид, обычно страдают от сильной душевной боли и находятся в состоянии стресса, а также чувствуют невозможность справиться со своими проблемами. Они часто страдают психическими болезнями, эмоциональными нарушениями, особенно депрессией, и смотрят в будущее без надежды.

Актуальность:

Суицид в Украине является первой причиной смертности. В нашей стране ежегодно заканчивают жизнь самоубийством 15 тыс. человек (в Росии 27 тыс.). Частота суицидальных действий среди молодежи, в течение последних двух десятилетий удвоилась. У 30% лиц в возрасте 14 – 24 лет бывают суицидальные мысли, 6% юношей и 10% девушек совершают суицидальные действия. Из общего количества суицидов 90% - совершается людьми с психотическими состояниями и лишь 10% - без психотических расстройств. Некоторые специалисты пишут о том, что в 10% суицидальное поведение имеет цель покончить собой, и в 90% суицидальное поведение подростка – это привлечение к себе внимания.

Факторы, которые увеличивают возможность суицида.

Кто подвержен суициду.

Более всего восприимчивы к суициду следующие группы:

1.Предыдущая (незаконченная) попытка суицида (парасуицид). По данным некоторых источников процент достигает 30%.

2.Суицидальные угрозы, прямые или завуалированные.

3.Тенденции к самоповреждению (аутоагрессия).

4.Суициды в семье

5.Алкоголизм. Риск суицидов очень высок у больных употребляющих алкоголь. Это заболевание имеет отношение к 25 - 30% самоубийств; среди молодых людей его вклад может быть еще выше — до 50%.

6.Хроническое употребление наркотиков и токсических препаратов, Наркотики и алкоголь представляют собой относительно летальную комбинацию. Они ослабляют мотивационный контроль над поведением человека, обостряют депрессию или даже вызывают психозы.

7.Аффективные расстройства, особенно тяжелые депрессии (психопатологические синдромы).

8.Хронические или смертельные болезни.

9.Тяжелые утраты, например смерть супруга (родителя), особенно в течение первого года после потери.

10.Семейные проблемы: уход из семьи или развод.

Как бороться с суицидом. (Предотвращение).

Диагностика предсуицидального синдрома имеет важно профилактическое значение. Лица, находящиеся, а в предсуицидальном периоде, нуждающиеся в индивидуальной, групповой и (или) семейной психотерапии. Особую практическую значимость имеет анализ факторов, удерживающих болных от самоубийства. К их числу относят: отсутствие психических заболеваний, протекающих с депрессивными расстройствами; лучшая интегрированность в семье; когнитивные функционирование, не достигшее уровня конкретного или формального мышления; наличие культуральных и духовно-религиозных факторов, делающих суицид менее приемлемым или табуирующих его; проведение индивидуализированной терапии, направленной на купирование травматизации и избирательно адресующейся к слабым сторонам акцентуированной или психотической личности (сенситивность, склонность к депрессивным состояниям у шизоидов и циклоидов).

141-142 Психологія натовпу

Натовп – скупчення неорганізованих людей, що особливо небезпечне в умовах обмеженого простору або скупченості.

Усі злякалися, і я злякався... Усі побігли, і я побіг – Так через якийсь час виражають свої відчуття учасники панічної втечі.

Стихія натовпу тим небезпечніша, чим з менш вихованих людей вона складається. Відомий французький соціолог і психолог XIX століття Г. Лебон писав: «Хоч якими були би індивіди, хоч яким був би їхній спосіб життя, заняття, характер, розум, одного їхнього перетворення в натовп досить, щоб сформувалася свого роду колективна душа, що змушує їх почувати, думати і діяти зовсім інакше, чим думав би, діяв і почував кожний з них окремо».

У психології і соціології прийнято розрізняти чотири основні різновиди натовпу:

1. Випадковий натовп – це група людей, чию увагу, наприклад, залучила яка-небудь надзвичайна подія, скажімо, дорожньо-транспортний випадок.

2. Експресивний натовп – створюється з людей, об'єднаних прагненням спільно виразити свої почуття – радість, горе, протест, солідарність і т.д. наприклад, весілля, похорон, мітинги.

3. Конвенційний натовп – люди, яких поєднує не тільки цікавість до масової події, але і готовність реагувати на нього, згідно визначених ритуалів і норм, що не мають офіційного характеру, а виникають як би за домовленістю – конвенції (від лат. – договір). Наприклад, учасники масових розваг, глядачі на стадіоні або в концертному залі.

4. Діючий натовп – підрозділяється на:

   • агресивна натовп – самосуд розгніваного натовпу над спійманим на гарячому злочинцем;

   • панічний натовп – масова втеча людей від несподіваної небезпеки;

   • корисний натовп – дії людей завжди націлені на оволодіння якими-небудь цінностями або благами. Зіткнення за місце в транспорті або за дефіцитом.

   • повстанський натовп – натовп, дія якого обумовлені справедливим обуренням проти влади, їхнього утиску і сваволі. Такий натовп здатний змести навіть організовані збройні сили.

Загальні риси натовпу

Перша – на відміну від інших соціальних формувань (таких, як трудовий колектив), існує протягом короткого часу і тому не встигає розділитися по визначених симпатіях, інтересам і виконавчим функціям.

Друга - люди в натовпі перебувають на малій відстані друг від друга, що дає їм можливість підтримувати між собою зоровий і слуховий контакти, постійно одержуючи інформацію про реакції один одного на зовнішні стимули (слова оратора).

Охоплюваний загальним настроєм і відчуваючи свою силу, натовп швидко змінює характер і напрямок дій. Щоб передбачати оборот подій, заздалегідь необхідно знати, які зміни відбуваються з людською психікою в натовпі.

Психіка в натовпі

• У натовпі те особливе і неповторне, що є в кожному з нас, відходить на задній план.

• Натовп здатний бути чуттєвим барометром корінних інтересів багатотисячних колективів, цілих класів і націй, одночасно залишаючись глухим до інтересів окремої особистості.

• Втративши індивідуальність (на рівні підсвідомості), люди починають однаково думати, схильні до однакових (єдиних) рішень; стають як би одною істотою владною і авторитарною.

• Поступившись індивідуальністю, люди замість цього одержують психологічну, а іноді і фізичну, захищеність, якої їм не вистачає.

• Натовп створює відчуття непереможної сили і викликає почуття безвідповідальності, безкарності, вседозволеності.

Мислення натовпу

Велике скупчення людей, як правило, супроводжується шумом, музикою, криками і т.д. При одержанні інформації кожною людиною виникає безліч перешкод (виходить «зіпсований телефон»). Тому, щоб заволодіти натовпом спрощують усе, що може спрощуватися, і підсилюють усе, що може підсилитися. Насамперед, спрощується інтелект, а підсилюються головним чином почуття, емоції, переживання. І вони, у свою чергу, переломлюють весь процес мислення (направляють у потрібне русло). Натовп мислить не логічними категоріями, а цілісними образами, що вільно асоціюються між собою.

На масових мітингах найбільший успіх має той, кому вдається, не особливо дотримуючись логіки, побудувати виступ так, щоб кожне твердження викликало в уявленні натовпу яскравий образ, що збуджує нові емоції, зв'язані з наступними, ще не висловленими твердженнями. Тоді ці твердження, як би, нашаровуючись одне на інше, вже не вимагають логічного зв'язку.

Особливості мислення натовпу вимагають також простоти, лаконічності і закінченості висловлень. Вони повинні бути лаконічними, тому що натовп не визнає півтонів, двозначності, непевності. У таких випадках людям здається, що їх намагаються обдурити.

Надлишок аргументів і фактів тільки заважає, тому що сприймаються тільки ті факти, що створюють цілісний образ якої небудь події.

Загальні рекомендації з поводження натовпі.

1. Головне для людини в натовпі – не піддатися загальному психозу, відключити емоції і покладатися тільки на розум, тільки він може підказати правильну лінію поводження. Емоції змусять вас робити те, що роблять усі !!!

2. Ніколи не підкорятися думці натовпу сліпо, не приймайте на віру слухи. Шукайте спосіб перевірити інформацію за допомогою фактів.

3. Якщо явна небезпека не проглядається, постарайтеся перечекати, поки злине основний потік людей що рятуються.

4. Якщо небезпека велика. Позбудьтеся від довгого, вільного одягу або добре застебніться, зніміть із шиї краватки, шарфи, міцні намист...(ви не зможете загальмувати рух натовпу, щоб відчепити шарф з випадкового цвяха на стіні або встати якщо під час падіння на нього наступлять), заправте шнурки, зніміть нестійке взуття.

5.Саме небезпечне місце в натовпі, що залишає будинок через вузьких двері - скраю. Людей там просто розмазують по стінках, на яких дверні коробки і дверні ручки, пожежні крани, стенди, скляні двері...

6.Дітей посадити на плечі або на спину, або батьки повинні повернувшись віч-на-віч, упертися друг у друга зігнутими в ліктях руками, дитину помістити між собою.

7.Помічено, що більшість людей у випадку небезпеки намагаються вибратися тим же шляхом, що прийшли. У результаті утворюється тиснява, у той час коли запасні виходи вільні. Тому правило – заходячи в будь-який будинок або сидячи в кінозалі подивися скільки виходів, де вони, чи працюють вони.

8.Варто уникати просторів біля стін, оркестрових ям, поруччя, заборів, схилів, набережних, вітрин, кіосків, афіш...

9.Не нагинайтеся за речами, що ви упустили, не роздивлятися, як порвали вам взуття.

10. Якщо ви упали – негайно, поки вам не нанесли смертельну травму, підхоплюйтеся. Якщо сильна тиснява згрупуйтеся, підтягши ноги і руки під себе, розгорніться обличчям убік руху натовпу і щосили стрибайте нагору виставивши одну ногу вперед і швидко двома руками схопитеся за одяг людей, що пробігають, (хоча б на рівні поясу) вони вас піднімуть не бажаючи того і відразу біжіть з усіма.

143-150 Економічна безпека фірми

Необхідність постійного дотримання економічної безпеки зумовлюється об’єктивно наявним для кожного суб’єкта господарювання завдання забезпечення стабільності й функціонування та досягнення головних цілей своєї діяльності. Рівень економічної безпеки підприємства залежить від того, наскільки ефективно його керівництво і спеціалісти (менеджери) будуть спроможні уникнути можливих загроз і ліквідувати шкідливі наслідки окремих негативних складових зовнішнього і внутрішнього середовища.

Саме ж вивчення такої дисципліни, як «Економічна безпека підприємства» обумовлено цілою низкою обставин, які визначені англійськими авторами в цій галузі А. Муром та К. Хіарденом. Назвемо лише частину з них:

· без системного теоретичного знання не можна досягнути ефективного взаєморозуміння і взаємодії всіх підрозділів та служб, які займаються забезпеченням безпеки на підприємстві;

· без добротної теорії економічної безпеки відповідного об'єкта не можна сформувати ідеологію безпеки, сформулювати систему її цілей та цінностей, ціннісних факторів, щоб упевнено знати, чого слід домагатися в захисті об'єкта, якими ресурсами, як їх розподілити, де взяти і що вони принесуть підприємству;

· жодна з існуючих наук або комплексів наукових знань, які сьогодні використовуються з успіхом для розвитку приватних напрямів економічної безпеки, не здатні загалом підмінити особливу природу феномену економічної безпеки в цілому [1].

Дослідження сутності економічної безпеки підприємства показало, що в економічній теорії і практиці не існує однозначної термінології щодо її визначення. Встановлено, що економічна безпека підприємства є характеристикою системи, що самоорганізується і саморозвивається, тобто це стан, при якому економічні параметри дозволяють зберегти головні її властивості: рівновагу і стійкість при мінімізації загроз. Таким чином, це стан виробничо-комерційної діяльності, при якому забезпечується дотримання економічних інтересів підприємства на підставі його стійкості та властивостей системи, що саморозвивається, і попередження впливу внутрішніх і зовнішніх загроз [2].

Економічна безпека являє собою універсальну категорію, що відбиває захищеність суб’єктів соціально-економічних відношень на всіх рівнях, починаючи з держави і закінчуючи кожним її громадянином. Економічна безпека підприємства — це захищеність його діяльності від негативних впливів зовнішнього середовища, а також спроможність швидко усунути різноманітні загрози або пристосуватися до існуючих умов, що не позначаються негативно на його діяльності. Зміст даного поняття містить у собі систему засобів, що забезпечують економічну стабільність підприємства а також сприяють підвищенню рівня добробуту робітників.

За ринкових умов господарювання важливого значення набуває економічна безпека суб’єктів підприємницької діяльності. Існує багато поглядів на трактування поняття «економічна безпека». Так, В. І. Забродський трактує економічну безпеку, як кількісну та якісну характеристику властивостей фірми, яка відображає здатність «самовиживання» та розвиток в умовах виникнення зовнішньої та внутрішньої економічної безпеки [3, с. 35]. На думку В. В. Шликова, економічна безпека підприємства — стан захищеності життєво важливих інтересів підприємства від реальних та потенційних джерел небезпеки або економічних загроз . Найбільш точно ЕБП можна визначити як стан корпоративних ресурсів (ресурсів капіталу, персоналу, інформації і технології, техніки та устаткування, прав) і підприємницьких можливостей, за якого гарантується найбільш ефективне їхнє використання для стабільного функціонування та динамічного науково-технічного й соціального розвитку, запобігання внутрішнім і зовнішнім негативним впливам (загрозам) [5].

Загроза для підприємств — це конкретна небезпека, що створює певні перешкоди у комерційній діяльності підприємства і здійсненні його економічних інтересів. Або ж загроза є сукупністю діянь (дій або бездіяльності), а також умов і чинників, що породжують економічну небезпеку [6].

Рівень економічної безпеки підприємства базується на тому, наскільки ефективно службам даного підприємства вдається запобігати погрози й усувати збитки від негативних впливів на різні аспекти економічної безпеки. Джерелами таких негативних впливів можуть бути усвідомлені чи неусвідомлені дії людей, організацій, у тому числі органів державної влади, міжнародних чи організацій підприємств-конкурентів, а також збігу об’єктивних обставин, наприклад: стан фінансової кон’юнктури на ринках, як даного підприємства так і на міжнародних ринках, наукові відкриття і технологічні розробки, форс-мажорні обставини тощо.