19. Підмогильний. «Місто».Характ.Образів.

«Місто» — інтелектуальний роман Валер'яна Підмогильного.Автор прагнув зрозуміти, хто є людина і яке місце їй відведене у цьому житті, для чого вона живе і як повинна жити. В. Підмогильнийнамагавсяпоставитилюдину перед самою собою, змушувавїїзазирнути у власну душу, аджелише через пізнаннялюдиниможнадативідповідь на одвічнепитання: у чомусенсжиття?Кожен герой роману - неоднозначна, нестандартна особистість. Для одних персонажівсвітпостаєпозбавленимсенсу, своєріднимабсурднимсередовищем (Зоська, Максим). Для Бориса Задорожного, інструктораклубноїроботи, сенсжиття - у матеріальномузадоволеннісвоїх потреб.Іншіперсонажі все життяпрагнутьусвідомититворчіможливостісвого «Я», аджесамореалізація - головна мета їхньогожиття. Кожен герой по-своємуреагує на складніжиттєвіситуації. Але страх перед майбутнім, відчуттянепотрібності, самотипритаманнімайжевсім героям роману.Найцікавішим у романі «Місто» є образ головного героя Степана Радченка. Читаючитвір, весь час задаєшсобіпитання: хтоцялюдина? «Завойовник» містачийого «жертва»? З одного боку, ми захоплюємосяблискучимкар’єрним ростом Степана, але з іншого - нас обурюєйогожорстокість у ставленні до жінок. Щоправда, герой час від часу каїться перед самим собою за своїгріхи. Але чиможнайти до щастя по головах та трупах інших людей? І хоча роман закінчуєтьсятим, що Степан переможно дивиться на завойоване ним містоізвікнасвоєїфешенебельноїквартири, але читачрозуміє,щоцеще не кінець. Місто «зтерло» героя, згубило в йогодушіодвічнілюдськічесноти. А хібаможутьлишематеріальні блага та кар’єразробитилюдинущасливою? Звичайно, ні. У серці головного героя немаємісцякоханню, співчуттю, милосердю, а тому він - глибоконещасналюдина. Так, вінрозкривсвоєтворче я, досягматеріальних благ, але сенсужиття так і не зрозумів…Образ молодого письменника Степана подається в єдності біологічного, духовного, соціального. Автор зобразив людину, в якій постійно борються добро і зло, яка інколи готова заради власного самоствердження здійснити моральний злочин і яка разом із тим є неординарною, талановитою, цілеспрямованою особистістю, не позбавленою вміння іронічно, скептично сприймати себе та навколишній світ. Радченко підкорив місто, але й місто підкорило його.

20. Оповідання Підмогильного Аналіз «Проблема хліба»

«Проблема хліба» (1922-1923) – оповідання Валер*яна Підмогильного. Оповідання сповнене трагедійності. Герой оповідання – студент, поставлений в ексторальну(?) ситуацію. Ключове слово оповідання –«голод». «Проблему хліба» швидше можна віднести до жанрів публіцистичної статті, а не до художньої літер. Слово «проблема» пов*язане з конкретним епізодом в житті голодного студента. Інший варіант назви –« Шоденник». Форма оповідання: «я-повіствування». Автор використовує епіграф Фрідріха Нітше(«Немає нічого хибнішого як ототожнювати ідеї твору з думками автора»). В епіграфі є такий афоризм:»Хто має вуха слухати – хай чує».Друга назва визначається фрагментацією(«вечір, одна година дня,вночі») У тексті позначені не тільки календарні дати але й визначений час доби. Домінує «вечір» і «ніч». Для романтиків характерні «нічні роздуми». Через них передається внутр. світ героя. Почуття голоду постійно переслідує студента. Він змушений стати утриманцем базарної перекупки. Місце дії у творі не визначено. Це місце метафорично описане як болото. Студент стає утриманцем старої,некрасивої, але доброї Марти. Тема морального падіння героя: крадіжка, спекуляція, розправа зі сторожем, утриманець.