8.Етапи поширення християнства на території україни

Вже в І – ІІ століттях християнство поширюється в Причорномор’ї. Першу місію на цім терені легенди приписують св. апостолові Андрієві. У „Повісті временних літ” є твердження про апостольську проповідь між слов’янами на території сучасної України та Росії.

А найбільшими просвітителями слов’янських народів були Кирило(Константин) і Мефодій. Вони належали до тієї еліти Візантії, яка в ІІ половині ІХ століття сформувалась у Константинополі навколо патріарха Фотія. Створивши слов’янський алфавіт, вони переклали Євангеліє та Богослужбові книги – і цим утвердили слов’ян у християнському світі. За твердженнями дослідників, кирило–мефодіївській традиції була властива орієнтація на раннє християнство, обминаючи візантійський та римський досвід.

Що стосується охрещення Київської Русі, то воно не було одномоментним актом. Це був тривалий процес, зумовлений і політичними, і духовно – культурними чинниками.

Першою відомою спробою офіційної християнізації вважається „Аскольдове хрещення”. Століття до масового хрещення київлян, християнську віру прийняв князь Аскольд (в хрещенні Микола).

У 955 р. хрестилась княгиня Ольга. І за її князювання почали будуватись перші християнські храми. І, нарешті, з 988 р. за князя Володимира почався найпотужніший етап державної християнізації Русі. Щоправда, спочатку Володимир спробував провести державну релігійну реформу на традиційних язичницьких засадах, створивши язичницький пантеон на базі державного культу бога Перуна, покровителя князівської влади. Однак реформа виявилась невдалою і Володимир звернувся до досвіду впровадження монотеїстичних релігій у сусідніх державах. Відомою є легенда про „вибір віри” Володимиром – вибір між християнством, іудаїзмом та ісламом (так звана „хозарська полеміка”, де був присутній св.Кирило). Очевидно, що саме досвід Візантії – культурно розвиненої централізованої країни з могутньою імператорською владою – став тоді головним аргументом цього вибору. Проте – хрещення своєї країни Володимир здійснив не під безпосередньою опікою Константинополя. Київський князь захопив м.Корсунь (по–іншому Херсонес), там охрестився, обвінчався з візантійською царівною Анною та провів перші хрещення у Київській землі за допомогою корсунського духовенства. І в цьому виявилась державницька мудрість князя Володимира – бо таким чином Києворуська держава уникла васального підпорядкування візантійським імператорам та константинопольським патріархам.

Відомий розкол 1054 р. практично не торкнувся християнства на Русі. З Х століття Русь засвоювала слов’янський, кирило–мефодіївський варіант християнства, однаково толерантний як до східної, так і до західної традицій

9. Вплив християнства на розвиток української культури.

Християнство - одна з основних світових релігій, поряд з ісламом, буддизмом та іудаїзмом. Виникло у 1 ст. н.е. в східних провінціях Римської імперії як релігія рабів і поневолених мас. З часом вона зазнала значних змін, стала релігією правлячих класів, в деяких країнах - державною релігією.

Християнізація слов'янських країн відбулася у 9-10 ст.: Завершенням християнізації Русі було масове хрещення населення у 988 р. за наказом Київського князя Володимира Великого (Святого).

На території Русі християнство існувало ще в римські часи в Херсонесі (Корсунь). Тут була розташована грецька церква. На Вселенських соборах в Нікії (325) та Константинополі (381) згідно письмових джерел були присутні єпископи Херсонеської єпархії.

З прийняттям християнства культура Київської Русі піднялася на новий, більш високий щабель, зміцнилися зв'язки з Візантією, а також християнськими країнами Заходу, які, хоча й конкурували з православною Візантією, але чітко відрізняли християнство від поганства.

На Русі християнство позитивно вплинуло на розвиток освіти, мистецтва, літератури, науки. На краще змінився світогляд руського народу. Церкви та монастирі стали осередками культури. Через те, що Україна-Русь прийняла християнство з Візантії, в Київ приїхало багато грецьких священиків, письменних людей, які сприяли поширенню грамотності та знань про всесвіт та минулі цивілізації. Україна почала процвітати: були написані перші книги, відкриті школи, запроваджено грошову систему. З'явилася і українська емблема - тризубець, яка була княжою і державною емблемою.

Велику роль у підвищенні культурного рівня населення відіграли монастирі, де велося літописання, створювалися бібліотеки, школи, малювалися ікони тощо. В Київській Русі існувало до 30 монастирів: в Києві 17, в Галичі 5, у Чернігові 3, Переяславі 2, Володимирі Волинському та Тмутаракані по 1. Першим і найбільшим була Києво-Печерська Лавра, заснована у 1051 р. Назву "Печерський" монастир отримав від печер, де мешкали його перші поселенці. Засновниками монастиря вважаються ченці Антоній та Феодосій. Тут працювали Нестор-літописець, чернець-живописець Алімпій, чернець-лікар Агапіт та ін.

Запровадження християнства як державної релігії (988-989) відіграло величезну роль в консолідації феодальної держави. Християнство відображало ідеологію феодального ладу. Разом з позитивними якостями, релігія виправдовувала соціальну нерівність і гноблення людей. Церква, яка згодом стала великим землевласником, надавала велику ідеологічну підтримку державі, щоб стабілізувати становище правлячого класу.

Перехід до християнства був важливим і для підняття міжнародного престижу Kиївської Русі. Церква допомагала підвищувати рівень культури, літератури, мистецтва, літописання та архітектури. З поширенням християнства візантійська література почала потрапляти на Русь. Таким чином, запровадження християнства допомогло поширенню писемності на Русі, наблизило Київ до європейських держав.

Негативні риси православ'я. Разом з тим, прийняття християнства візантійського обряду мало і негативні риси: 1) відірваність від Заходу, 2) містицизм та 3) аскетизм.