17.Козацько-селянські повстання кін. Хуі – поч. Хуіі ст. Діяльність гетьмана п. Конашевича-Сагайдачного.

Наприкінці XVI – на початку XVII ст. українськими землями прокотилося дві хвилі активного протесту народних мас проти існуючих порядків: перша (1591 – 1596 рр.) була порівняно короткою у часі, друга (1625 – 1638 рр.) – тривалішою. Головною рушійною силою народних виступів було козацтво.

Основними причинами першої хвилі народного гніву були посилення кріпосницького та національного гніту; енергійна експансія шляхти на відносно вільні українські землі, колонізовані “угодниками” та запорожцями; зіткнення інтересів шляхетської та козацької верств; намагання офіційної влади Речі Посполитої взяти під контроль козацтво.

Одним із перших великих козацько-селянських повстань під керівництвом українського шляхтича і гетьмана реєстрових козаків Криштофа Косинського вибухнуло в 1591 р. Не встигло вщухнути останнє відлуння одного, як вибухнуло інше повстання. Очолив його Северин Наливайко . Козаки знову повстали проти ненависної шляхти, їх підтримали селяни. Друга хвиля повстань в Україні (1625 – 1638 рр.), яку очолювали народні ватажки М. Жмайло, Т. Федорович (Трясило), і. Сулима, П. Бут, Д. Гуня, Я. Остряниця та інші, також закінчилася невдачею.

Отже, дві хвилі козацько-селянських повстань, що прокотилися українськими землями наприкінці XVI – на початку XVII ст., закінчилися поразками. Основними причинами невдач були: стихійність, неорганізованість, недосконале озброєння повстанців, локальний характер дій. Однак, незважаючи на поразки, козацько-селянські повстання відіграли значну роль в історії українського народу, оскільки суттєво гальмували процеси ополячення та окатоличення, зменшували тиск феодального гніту, підвищували престиж та авторитет козацтва, сприяли накопиченню досвіду боротьби, служили прикладом для майбутніх поколінь борців за визволення Народу, прискорювали формування національної самосвідомості.

Початок Гетьмануваня П.Сагайдачного припав на 1605-1610рр. На гетьманство його обирали кілька разів.За часів свого тимчасового міжгетьманства він не витрачав впливу на все «волосне» козацтво.Коли ситуація в Україні ускладнювалася й загострювалася,козаки знову обирали П.Сагайдачного гетьманом.Готуючись до активної наступальної боротьби проти османської імперії,він домігся зростання кількісного складу запор.флотилій. Залишаючись нібито вірним королю,гетьман неухильно відстоював козацькі права. Так всупереч численним домовленостям із польським урядом,які забороняли козакам здійснювати походи проти Туречини,П.Сагайдачний. вдавався до нових актів.,що загострили відносини між Османською імперією. Така ситуація була на користь козацтву: за умов постійної загрози з боку Туреччини,інші вороги не наважувались знищити козацтво- свого союзника в боротьбі проти турків. -7 червня 1621р. В урочищі Суха Діброва на Черкащині відбулася сппільна реєстрового і нереєстрового козацтва,на якій розглядалися пропоції польського сейму про участь козацтва у війні проти Туреччини.Під керівництвом П.сагайдачного козаки відбили 9 штурмів,здійснили серію нічних актів,які,за винятком однієї,були успішними. Козацька тактика суттєво відрізнялася від польської.Більшість турецьких атак була спрямована проти козацького табору,а найголовнішим своїм завданням султан вважав знищення війська козаків.Перша гнучка перемога над турецькою армією,сдобута в суходолських боях,мала величезне міждународне значення. Вона спростиладумку про непереможність Туреччини і спричинила спалах визвольної боротьби підкорених турками народів. Битва під Хотином – козака допомогли розбити татар і татари уклали угоду між ними та Річчю Посполитою. 1622 р. Сагайдачний помирає.