- •4) Графічно-шрифтове оформлення тексту
- •Конец формы
- •5) Загальні вимоги до викладу тексту службового документа
- •6.Загальні знання про автоматичний переклад.
- •7. Засоби та види автоматичного перекладу.
- •8.Засоби єдності лінгвістичної композиції тексту.
- •9 Засоби зв’язку між компонентами надфразової єдності, або складного синтаксичного цілого.
- •10.Зв’язність як головна категорія тексту.
- •11. Зв'язок числівників з іменниками
- •12. Значення наукових досліджень мовознавців для формування сучасних уявлень про текст
- •13. Історичні витоки документної лінгвістики
- •14. Категорія дискретності (членування). Лексичні, граматичні, композиційні засоби зв’язку в тексті.
- •15. Категорія інформативності та засоби її реалізації у тексті
- •16. Категорія континууму та засоби її реалізації у тексті.
- •Категорія цілісності. Співвідношення понять «цілісність тексту» і «завершеність тексту».
- •18.Комп’ютерна лексикографія. Робота зі словниками.
- •19. Конектори і демаркатори як лексичні засоби єдності тексту.
- •21. Лексикографічний аспект метамови.
- •22. Лексична стратифікація тексту службового документа.
- •23. Математичні та комп’ютерні методи і прийоми аналізу тексту.
- •24. Міждисциплінарні зв’язки документної лінгвістики з іншими науками та галузями знань.
- •25. Написання закінчень родового відмінка однини іменників чоловічого роду іі відміни.
- •26. Написання і відмінювання власних особових назв.
- •27. Описовий метод та його прийоми у дослідженні тексту документа.
- •28. Основні етапи: сканування, сегментування тексту, безпосереднє розпізнавання.
- •29. Основні складники тексту.
- •30. Особливості вживання експліцитних та імпліцитних зв’язків у текстах документів. Види імпліцитних зв’язків
- •31. Особливості вираження модальності у текстах службових документів.
- •32. Особливості текстової комунікації.
- •33. Особливості інтерпретації тексту
- •34. Особливості писемного тексту. Його основні риси
- •35. Перевірка правопису.
- •36. Позначення голосних у російських та в інших слов’янських власних назвах. Позначення голосних у російських власних назвах
- •Позначення голосних в інших слов'янських власних назвах
- •37. Позначення цифрової інформації в документах.
- •38. Поняття недоінтерпретації та надінтерпретації тексту.
- •39. Поняття про термін та метамову.
- •40. Порядок розпізнавання текстових документів
- •41. Правила скорочень у текстах документів
- •42 Причини різноманіття дефініцій тексту в науці
- •43 Речення і висловлювання.
- •44. Речення як складова тексту документа.
- •45. Рід і особливості вживання назв осіб за професією, посадою, званням
- •Робота з таблицями у Word-документі.
- •Роль ретроспекції та проспекції у вираженні категорії континууму.
- •Смислові складники тексту та варіанти їх розміщення.
- •Співвідношення понять «текст» і «дискурс».
- •Способи творення та особливості використання документознавчої термінології.
- •51 Стилістична диференціація української лексики.
- •52. Структурний метод та його прийоми дослідження тексту документа
- •53. Структурні типи надфразових єдностей, або складних синтаксичних цілих
- •54. Сутність герменевтичного підходу в лінгвістичному дослідженні тексту
- •55 . Сучасні концепції тексту
- •56. Текст як надфразова єдність, або складне синтаксичне ціле
- •57. Текстове оформлення Word-документа. Створення форм та бланків.
- •58. Текстові редактори і текстові процесори
- •59. Текстоутворювальні ознаки тексту
- •60. Теоретичні основи документної лінгвістики
- •Уніфікація мовних засобів організації тексту службового документа
- •62. Форми та ступінь репрезентації адресанта та адресата у тексті службового документа
26. Написання і відмінювання власних особових назв.
Українські прізвища пишуться за тими самими норма¬ми правопису, що й слова, від яких їх утворено: Сивокінь (бо сивий кінь), Онищук (бо Онисько), Олійник (бо олія), Січкаренко (бо січка), Олексієнко (бо Олексій).
Апостроф у прізвищах пишеться за тими самими правилами, що й в інших словах: Крип'якевич, Дроб'язко, Солов'яненко, Карп'юк, Стеф'юк, М'яло, Мар'яненко, Лук'янчук; але: Довбяга, Ужвюк, Рябокляч.
М'який знак у прізвищах вживається за тими самими правилами, що й в інших словах: Семенець, Вихованець, Довгань, Рудь, Гуць, Шмигельський, Старицький, Водо- лазький; але: Бондар, Панченко (хоч Панько), Гринчииіин (хоч Гринько), Дяченко (бо дяк), Касяненко (бо Касян), Улянич (бо Уляна).
Літери подвоюються в прізвищах, якщо одна частина слова закінчується, а друга починається на ту саму літеру: Піддубний, Беззубенко, Винниченко, Тютюнник, Долин¬ний.
27. Описовий метод та його прийоми у дослідженні тексту документа.
Метод (від грец. mйthodes — шлях дослідження, пі¬знання) — система правил і прийомів підходу до вивчення явищ і закономірностей природи, суспільства і мислення; шлях, спосіб досягнення певних результатів у пізнанні та практиці, тобто спосіб організації теоретичного і практич¬ного освоєння дійсності.
Описовий метод — система дослідницьких прийомів, які використовуються для характеристики явищ мови на певному етапі її розвитку.
В описовому методі розрізняють такі послідовні етапи: виділення одиниць аналізу (слова і речення); їх членуван¬ня (вторинна сегментація: поділ речення на словосполу¬чення; словосполучення на словоформи тощо); класифіка¬ція та інтерпретація виділених одиниць. Описовий метод використовує прийоми зовнішньої та внутрішньої інтер¬претації .
Виділені одиниці стають предметом контекстного ана¬лізу, який використовується для семантичного досліджен¬ня (лексем, словоформ) та спрямований на аналіз частини через ціле. Досліджувана одиниця мови (надфразова єд¬ність) розглядається в контексті цілого тексту.
Серед прийомів зовнішньої інтерпретації використо¬вують логіко-психо логічної та міжрівневої інтерпретацій. Логіко-психологічні прийоми застосовують у дослідженні зв'язку змісту мовних одиниць і категорій з одиницями мислення (співвіднесеність речення і судження, глибинна семантична структура речення та ін.). Суть прийомів між¬рівневої інтерпретації полягає у тому, що одиниці одного рівня використовують як засіб лінгвістичного аналізу оди¬ниці іншого рівня. У такому випадку,властивості дослі¬джуваного явища розглядають з погляду суміжного рівня. Таким чином, відкриваються нові особливості явищ, які розглядаються, що допомагає встановити міжрівневі зв'яз¬ки. Найпоширеніший прийом морфологічного синтаксису полягає у тому, що синтаксичну структуру вивчають з погляду її морфологічного вираження (наприклад, голо¬вний член номінативного речення може бути виражений іменником, числівником, субстантивованим словом тощо).
Прийоми внутрішньої інтерпретації — це різні спосо¬би вивчення мовних явищ на основі їх системних парадиг¬матичних і синтагматичних зв'язків. Оскільки одиниці мови мають власну будову, то її вивчення передбачає влас¬ну, або внутрішню, інтерпретацію. Парадигматична мето¬дика включає опозиційний прийом (на основі порівняння і протиставлення мовних одиниць встановлюються їх від¬мінні ознаки, а на підставі спільності й відмінності вони об'єднуються у різні парадигматичні групи). Парадигма¬тична методика включає синтагматичну і спрямована на вивчення сполучуваності досліджуваних одиниць, їх кон¬тексту.
У лінгвістиці тексту провідним є контекстуально-ін- терпретаційний метод. Його сутність полягає у дослі¬дженні тексту в різних типах контекстів, на основі інтер¬претації дослідником текстових категорій і компонентів. Дослідники зараховують його до описового методу.
Контекстуально-інтерпретаційний метод, як правило застосовується для художніх текстів як реконструкція ав¬торського задуму, різних інформаційних масивів тексту Контекстуальний аналіз доповнює інтерпретаційний і слу¬жить для розкриття змісту тексту в дискурсі. Однак при¬нципи цього методу не впорядковані та не мають логічно структурованого комплексного опису, тому часто контекстуально - інтерпретаційний метод підмінюється лінгвістич¬ним аналізом тексту, який зводиться до коментування мовних труднощів, стилістичних прийомів, окремих Фраг¬ментів тексту.
