26. Написання і відмінювання власних особових назв.

Українські прізвища пишуться за тими самими норма¬ми правопису, що й слова, від яких їх утворено: Сивокінь (бо сивий кінь), Онищук (бо Онисько), Олійник (бо олія), Січкаренко (бо січка), Олексієнко (бо Олексій).

Апостроф у прізвищах пишеться за тими самими правилами, що й в інших словах: Крип'якевич, Дроб'язко, Солов'яненко, Карп'юк, Стеф'юк, М'яло, Мар'яненко, Лук'янчук; але: Довбяга, Ужвюк, Рябокляч.

М'який знак у прізвищах вживається за тими самими правилами, що й в інших словах: Семенець, Вихованець, Довгань, Рудь, Гуць, Шмигельський, Старицький, Водо- лазький; але: Бондар, Панченко (хоч Панько), Гринчииіин (хоч Гринько), Дяченко (бо дяк), Касяненко (бо Касян), Улянич (бо Уляна).

Літери подвоюються в прізвищах, якщо одна частина слова закінчується, а друга починається на ту саму літеру: Піддубний, Беззубенко, Винниченко, Тютюнник, Долин¬ний.

27. Описовий метод та його прийоми у дослідженні тексту документа.

Метод (від грец. mйthodes — шлях дослідження, пі¬знання) — система правил і прийомів підходу до вивчення явищ і закономірностей природи, суспільства і мислення; шлях, спосіб досягнення певних результатів у пізнанні та практиці, тобто спосіб організації теоретичного і практич¬ного освоєння дійсності.

Описовий метод — система дослідницьких прийомів, які використовуються для характеристики явищ мови на певному етапі її розвитку.

В описовому методі розрізняють такі послідовні етапи: виділення одиниць аналізу (слова і речення); їх членуван¬ня (вторинна сегментація: поділ речення на словосполу¬чення; словосполучення на словоформи тощо); класифіка¬ція та інтерпретація виділених одиниць. Описовий метод використовує прийоми зовнішньої та внутрішньої інтер¬претації .

Виділені одиниці стають предметом контекстного ана¬лізу, який використовується для семантичного досліджен¬ня (лексем, словоформ) та спрямований на аналіз частини через ціле. Досліджувана одиниця мови (надфразова єд¬ність) розглядається в контексті цілого тексту.

Серед прийомів зовнішньої інтерпретації використо¬вують логіко-психо логічної та міжрівневої інтерпретацій. Логіко-психологічні прийоми застосовують у дослідженні зв'язку змісту мовних одиниць і категорій з одиницями мислення (співвіднесеність речення і судження, глибинна семантична структура речення та ін.). Суть прийомів між¬рівневої інтерпретації полягає у тому, що одиниці одного рівня використовують як засіб лінгвістичного аналізу оди¬ниці іншого рівня. У такому випадку,властивості дослі¬джуваного явища розглядають з погляду суміжного рівня. Таким чином, відкриваються нові особливості явищ, які розглядаються, що допомагає встановити міжрівневі зв'яз¬ки. Найпоширеніший прийом морфологічного синтаксису полягає у тому, що синтаксичну структуру вивчають з погляду її морфологічного вираження (наприклад, голо¬вний член номінативного речення може бути виражений іменником, числівником, субстантивованим словом тощо).

Прийоми внутрішньої інтерпретації — це різні спосо¬би вивчення мовних явищ на основі їх системних парадиг¬матичних і синтагматичних зв'язків. Оскільки одиниці мови мають власну будову, то її вивчення передбачає влас¬ну, або внутрішню, інтерпретацію. Парадигматична мето¬дика включає опозиційний прийом (на основі порівняння і протиставлення мовних одиниць встановлюються їх від¬мінні ознаки, а на підставі спільності й відмінності вони об'єднуються у різні парадигматичні групи). Парадигма¬тична методика включає синтагматичну і спрямована на вивчення сполучуваності досліджуваних одиниць, їх кон¬тексту.

У лінгвістиці тексту провідним є контекстуально-ін- терпретаційний метод. Його сутність полягає у дослі¬дженні тексту в різних типах контекстів, на основі інтер¬претації дослідником текстових категорій і компонентів. Дослідники зараховують його до описового методу.

Контекстуально-інтерпретаційний метод, як правило застосовується для художніх текстів як реконструкція ав¬торського задуму, різних інформаційних масивів тексту Контекстуальний аналіз доповнює інтерпретаційний і слу¬жить для розкриття змісту тексту в дискурсі. Однак при¬нципи цього методу не впорядковані та не мають логічно структурованого комплексного опису, тому часто контекстуально - інтерпретаційний метод підмінюється лінгвістич¬ним аналізом тексту, який зводиться до коментування мовних труднощів, стилістичних прийомів, окремих Фраг¬ментів тексту.