48. Перші міста туристичні центри на території України. Особливості виникнення. (Херсонес)

Херсонес Таврійський був заснований 422—421 рр. до н. е. грецькими вихідцями з Гераклеї Понтійської як грецька колонія на північному узбережжі Чорного моря і за античної доби став важливим торговельним, ремісничим і політичним центром південно-західного узбережжя Криму. Херсонес розташований в південно-західній частині Криму, біля Карантинної бухти в межах сучасного міста Севастололя. Найдавніші археологічні знахідки в Херсонесі — уламки чорнофігурної кераміки — датуються VI століттям до н. е.

Уже через століття після заснування територія Херсонесу охоплювала весь півострів, що лежить між Карантинною і Пісочною бухтами (в перекладі з грецької «Херсонес» якраз і означає півострів).

Економічний і політичний розквіт Херсонесу Таврійського припадав на IV—II ст.до н. е. Він був демократичною державою, карбував власну монету. Основою його економіки було виноградарство, рибний промисел, ремесла і торгівля (збіжжям, а також худобою та рибою) з іншими грецькими містами, скіфами йтаврами.

У 1399 році темник Едигей захоплює і спалює місто. Після цього нищівного удару Херсонесу вже не судилося піднятися. Херсонес був насамперед торговим містом і загинув не лише внаслідок нападів та плюндрування, але й через зростаючу конкуренцію з генуезькими колоніями: Кафою, Чембало та іншими.

Ольвія (Óλβια — щаслива)  ( Сабія,пізніше Борисфен,ще пізніше Ольвія чи Ольвіополіс )— найважливіша грецька колонія в Нижньому Побужжі, в дельті Гіпаніса (Буга) та Борисфена (Дніпра), заснована вихідцями з Мілету в 647—646 р. до н. е.

Її політичним та економічним центром було однойменне місто, залишки якого розташовані на правому березі Бузького лиману біля с. ПарутиногоОчаківського району Миколаївської області.

В період свого розквіту у ІІІ ст. до н. е. площа міста складала близько 50 га.

Феодо́сія (крим. Kefe, рос. Феодосия, грец. Θεοδoσία, вірм. Թեոդոսիա - Теодосиа), також Теодосія^[2] — місто республіканського підпорядкування в південно-східній частині Криму, Україна, на березі Чорного моря.

Населення — 93 812 чоловік.

Місто є важливим осередком тютюнової промисловості (Феодосійська тютюнова фабрика, заснована 1861); заводи: "Море", механічний, арматурний, «Буддеталь», соків; панчішна, мебльова, офсетна фабрики, комбінат будівельних матеріалів, харчова промисловість.

Політехнікум, картинна галерея ім. І.Айвазовського (заснована 1880 ), історико-краєзнавчий музей.

Руїни ґенуезької фортеці (рештки мурів і башт).

Приморський кліматичний курорт; лікувальні засоби — клімат, морські купання, грязь оз. Аджиголь, мінеральне сульфатно-хлоридно-натрієве джерело «Феодосія» (Паша-Теме).

49. Мандрівники середньовіччя

Починаючиз VIII ст. на морях біля берегів Європи стали володарювати військові морські дружини давньоскандинавських племен — вікінгів. Плавали вікінги до самої Гренландії. У X ст. вони досягли берегів Північної Америки. З часом про цей морський шлях забули. У XIII ст. у пошуках нових країн і товарів у Китаї та Індії побував венеціанський купець Марко Поло. Шлях до Китаю він пройшов суходолом, а повернувся до Європи морем. Подорож суходолом була тривалою і небезпечною. Мандрівник подорожував країнами Сходу упродовж 25 років, 17 з яких прожив у Китаї. Біографи описують Марко Поло як енергійну, витривалу й мужню людину. Він мав хист спостерігача, його оповіді про мандри були цікавими і захоплюючими. Саме від Марко Поло в Європі вперше дізналися про паперові гроші, кам'яне вугілля, азійські прянощі, які на той час цінувалися на вагу золота. Написана за його оповідями «Книга про розмаїття світу...» — одне з першоджерел знань європейців про країни Азії. Твір мандрівника належить до тих здобутків Середньовіччя, які мають цінність дотепер. У «Книзі...» багато народних повір'їв, легенд і казок. Майже ЗО років свого життя провів у подорожах видатний арабський мандрівник XIV ст. Ібн Баттута. Він побував у країнах Близького Сходу, двічі відвідав священне місто мусульман Мекку. Мандрував також Персією (нині - Іран), Індією, був на островах Цейлон (нині — Шрі-Ланка) і Суматра, у Криму, перетнув пустелю Сахара. Повернувшись на батьківщину, Ібн Баттута розповів про свої подорожі писарю султана. У спогадах видатного мандрівника міститься багато цікавої й пізнавальної інформації про країни Сходу. Наприкінці XV ст. європейцям була відома лише частина земної кулі (Північна Африка, Європа, Азія). Тогочасні карти й глобуси — яскравий тому доказ. Навіть на першій моделі Землі — глобусі німецького географа Мартіна Бехаима, створеного в 1492 р., ще немає Америки.