- •1. Країни азії та африки на початку новітньої історії Вплив Першої світової війни на колонії та напівколонії
- •Версальсько-Вашингтонська система. Переділ колоній і сфер впливу
- •Характер і завдання національно-визвольного руху в міжвоєнний період
- •2.Японія Економічне і політичне становище Японії на початок новітньої історії
- •Боротьба між демократією і авторитаризмом у 20-х роках XX ст.
- •Військові путчі 30-х років XX ст. Встановлення мілітаристського режиму
- •Зовнішня політика
- •3. Китай Основні риси сусгіільно-економічного ладу Китаю. Напівколоніальний статус
- •«Рух 4 травня» 1919 р.
- •Створення єдиного антиімперіалістичного фронту між Гомінданом і кпк
- •Національна революція 1925-1927 рр.
- •«Нанкінське десятиріччя». Внутрішня і зовнішня політика Гоміндану
- •Перша громадянська війна (1927-1937)
- •4. Монголія Соціально-економічне і політичне становище Монголії на початок новітніх часів. Національно-демократична революція 1921 р.
- •«Некашталістичний розвиток» Монголії
- •5. Французький індокитай
- •6. РВрма
- •7. Індонезія
- •Індія — британська колонія
- •Вчення м.К. Ганді. Тактика ненасильницького опору колонізаторам
- •Піднесення національно-визвольного руху в 1919-1922 рр. Перша кампанія громадянської непокори
- •Друга кампанія громадянської непокори та її наслідки
- •9. Афганістан Економічне і політичне становище Афганістану на початку новітньої історії
- •Боротьба Афганістану за незалежність. Третя англо-афганська війна
- •Афганістан у 30-х роках XX ст.
- •Іран на початку новітніх часів
- •Боротьба за владу
- •11. Туреччина Крах Османської імперії
- •Націонадьно-патріотичний рух. Перші заходи кемалістського уряду
- •Реформи 20-30-х років XX ст.
- •12. Арабські країни Арабський світ у міжвоєнний період
- •Створення Саудівської Аравії
- •Палестина
- •13. Країни тропічної і південної африки
- •14. Нащонально-визвольний рух і крах колоніалізму
- •Вибір моделей розвитку
- •Міжнародні організації
- •15.Японія Післявоєнні реформи. Конституція 1947 р.
- •Соціально-економічний розвиток. «Японське економічне диво»
- •Суспільно-полцтйчйв життя
- •Зовнішня політика
- •16. Китайська народна республіка Становище Китаю після Другої світової війни
- •Друга громадянська війна (1946-1949). Створення кнр
- •Перехід керівництва кнр до будівництва «соціалізму з китайською специфікою». Соціально-економічні експерименти кінця 50-х - пояатксу 60-х років XX ст.
- •«•Культурна революція» (1966-1976)
- •«Політика реформ і зовнішньої відкритості»
- •Зовнішня політика кнр
- •17. Сянган (гонконг). Аоминь. Тайвань Сянган (Гонконг) - спеціальний адміністративний район кнр
- •Повернення Аоминя під суверенітет Китаю
- •Економічний і політичний розвиток Тайваню в 50-90-х роках
- •18, АвОнголія «Будівництво соціалізму» в Монголії
- •Ліберальні реформи 90-х років XX ст.
- •19. Корейська народно-демократична республіка. Республіка корея Поділ Кореї на дві держави
- •Корейська війна та її наслідки
- •Розвиток кндр «соціалістичним шляхом»
- •Проблема об'єднання Кореї. Міжкорейський діалог
- •20. Сінгапур Суспільно-політичний лад
- •21. В'єтнам, лаос, камбоджа Війна Опору в Індокитаї (1946-1954). Женевські угоди
- •В'єтнамо-американська війна
- •Створення срв. Ринкові реформи на сучасному етапі
- •Камбоджа
- •22. М'янма Завоювання незалежності. Політична нестабільність
- •«Бірманський соціалізм»
- •Переворот 1988 р. Внутрішня і зовнішня політика військового режиму
- •23. Індонезія Національно-визвольний рух. Проголошення республіки
- •Режим особистої влади президента Сукарно
- •Державний переворот 1965 р. Розвиток країни у другій половині 60-х — 90-х рр. XX ст.
- •Криза кінця 90-х років. Початок демократизації
- •24. Республіка індія Піднесення національно-визвольного руху. Створення Республіки Індія
- •«Курс Неру» (1950-1964)
- •Індія в 90-х роках XX ст.
- •29. Пакистан Виникнення і розбудова держави
- •26. Афганістан
- •Державний переворот 1973 р. Режим м. Дауда
- •Режим Народно- демократичної партії Афганістану
- •Режим моджахедів
- •Рух «Талібав». Режим талібів
- •Казахстан
- •Узбекистан
- •, Таджикистан
- •Туркменістан
- •Зовнішня політика центральноазіатських держав
- •Економічне й політичне Становище Ірану після Другої світової війни
- •«Біла революція* - серія реформ зверху
- •28. Туреччина Туреччина після Другої світової війни
- •Політика урядів а. Мендереса
- •Військові перевороти 60-80-х років XX ст.
- •Проведення ринкових реформ. Модернізація суспіл
- •Виникнення і розбудова держави
- •Держава і суспільство
- •Соціально-економічний розвиток
- •Зовнішня політика
- •31. Арабські країни: основні тенденції розвитку
- •Суспільно-політичні1 орієнтири
- •Економічні перетворення
- •Міжарабські відносини
- •Виникнення близькосхідної кризи. Палестинська війна (1948-1940)
- •Алгло-франко-ізраїльська агресія проти Єгипту (1956)
- •Створення Організації визволеная Палестини
- •Арабо-ізраїльські війви 1967, 1973, 1982 рр.
- •Палестинська проблема на сучасному етапі
- •33. Єгипет Боротьба за національну незалежність. Революція 1952 р.
- •Правління г.А. Насера (1954-1970)
- •Правління а. Садата (1970-1981)
- •Правління X. Мубарака (з 1981 р.)
- •Завершення боротьби сирійського народу за незалежність
- •Політична нестабільність кінця 40-50-х років. Об'єднання Сирії з Єгиптом
- •Прихід до влади баасистського режиму, його внутрішня і зовнішня політика
- •Кризові явища кінця 70-х — початку 80-х років XX ст. Політика реформ
- •Прихід пасв до влади. Соціально-економічш і політичні
- •Встановлення тоталітарного режиму с. Хусейна, його політика
- •Економічний і політичний розвиток Алжирської Народно-Демократичної Республіки в 60-80-х роках XX ст.
- •Суспільно-політична криза другої половини 80-х років XX ст. Активізація ісламських сил
- •Завоювання незалежності. Монархічний режим
- •Революція 1969 р. Реформи 1969-1977 рр.
- •Створення Соціалістичної Народної Лівійської Арабської Джамахирії, її внутрішня і зовнішня політика
- •38. Монархії аравійського півострова Державний лад. Ісламське суспільство
- •Економіка
- •Соціальна політика
- •39. Країни тропічної і південної африки
- •Політичні процеси
- •Економічний розвиток
- •Етнічні відносини
- •Ліквідація режиму апартеїду на Півдні Африки
- •40. Україна і країни азії та африки Основні напрямки співробітництва України з країнами Азії та Африки
- •Зв'язки Сумщини з афро-азіатськими країнами
- •Факти і цифри
- •Словник термінів
- •Джерела та література Публікації документів і матеріалів
- •Підручники, посібники
- •Довідники. Словники
- •Періодичні видання
- •Загальні прані
- •Монголія. Корея
- •Держави Південно-Східної Азії
- •Держави Середнього Сходу
- •Держави Тропічної і Південної Африки
- •Новітня історія країн Азії та Африки (1918 - кінець XX ст.)
26. Афганістан
Афганістан після Другої світової війни. Необхідність реформ
На початку 60-х років Афганістан належав до найвідсталіших і найбі'дяіших країн світу. Національний дохід на душу населення становив 162 дол. Країна не мала ні важкої промисловості, яі залізниць. Головними секторами господарства були натуральний і дрібнотоварний. Майже половина придатних для землеробс'ввй земель не оброблялась, тоді як третина селян не мала землі, 2,5 млн. населення (з 16 млн.) вели кочовий і напівкочовий спосіб життя. Стійкими залишались пережитки і традиції общинної'і родоплемінної організації. Половину населення складали неафганські народи (таджики, узбеки та ін.).
Афганістан був' конституційною монархією. За конституцією королю 'належіалйверховні повноваження в законодавчій, виконавчій, судовій'владі. 31983 р. на престолі знаходився Мухаммад Захір-шах. Центральний уряд не контролював усієї- території країни. Реальна^^лада на місцях належала етнічним 1 племінним вождям. Політйчйа ситуація відзначалась нестабільністю.
В різних суспільійил' прошарках виникали угруповання, опозиційні правлячс^^рЙжиму, куди входили дрібна'буржуазія, інтелігенція, студент^йо, офїце-ри, чиновники, духівййаітво. Вони виступали за гііи^бкУпЙ-' ретворення в різних сЙ»Йрах життя за кількома моделями.
В афганській армії підпільні" організації створили офіцери, що навчалися за кордоном і морлй порівняти рівень розвитку своєї — країни та інших держав, у тому Мухйммад Захір-шах числі сусідніх. Їх лідером став
153
принц Мохаммед Дауд, генерал, відомий політик. Вони виступали
за поступові буржуазні реформи.
В 1965 р. виникла Народно-демократична партія Афганістану, яка ставила своєю метою проведення національно-демо-кратичної революції, перехід на некапіталістичний шлях розвитку, побудову соціалізму за радянською схемою. В партії існували дві фракції: Хальк («Народ»), яку очолювали Н.М. Таракі і X. Амін, і Парчам («Прапор») під керівництвом Б. Кармаля. Між діячами цих угруповань точилась постійна боротьба за повний контроль над партією.
Започатковувався рух під лозунгами ісламу, за створення
шаріатської фундаменталістської держави. Найбільш вагомою серед організацій цього напрямку була «Мусульманська молодь» в Кабульському університеті, в якій розпочинали свою діяльність майбутні керівники моджахедів Б. Раббані і Г. Хекматіар.
Державний переворот 1973 р. Режим м. Дауда
17 липня 1973 р. група офіцерів на чолі з М. Даудомзахопила владу в країні. Була ліквідована монархія, Афганістан оголошувався республікою. Новий режим підтримали військові гарнізони і населення більшості великих міст. Король, який під час цих подій перебував за кордоном, через місяць відрікся від престолу. Вищим органом влади став Центральний комітет республіки, куди ввійшли офіцери - керівники та активні учасники перевороту. Новий режим оголосив курс на «істинну і розумну демократію», національний суверенітет і створення такого республіканського Ладу, який відповідав би духу ісламу. В зовнішній політиді головнями принципами оголошувались боротьба за мир, неприєднання, дружба з усіма народами. Уряд М. Дауда орієнтувааівя на радянську допомогу. Спочатку він співробітничав з ї1а.у»9дно-демократичною партією Афганістану, але незабаром мі^ ^№^ йочалися розходження. Намітились контакти з мусульмазайіькйми державами Близького і Середнього Сходу, особливо з Іраном, що викликало незадоволення радянськогокерівництва. Ісламісти були обурені тим, що режим М. Дауда не шукав у них підтримки, і організували проти нього кілька змов, які закінчилась невдачею. М. Дауд не зміг повністю контролювати, армію. НДПА вела там активну пропаганду і змогла створити опору для себе.