94. Критерії формування змісту навчання.

Таким чином, при побудові змісту навчання необхідно передбачити всі основні види діяльності, необхідні для розв'язання завдань, передбачених метою навчання. При цьому на перший план виступають предметна і соціальна компетентність майбутнього спеціаліста, його здібності, здатність до здійснення Цілісноі професійної діяльності, комплекс якостей особистості. Слід також зазначити, що навчальний матеріал не просто "моделюе" професійну реальність, а й створюе предметні умови для формування необхідних якостей особистості спеціаліста, для досягнення цілей навчання та виховання. Отже, завдання полягае в тому, щоб у формах організації спільноі діяльності суб'ектів пізнання розгорнути в модельно­му вигляді зміст навчання, "зобразити" професійну діяльність в мак­симально можливій повноті і тим самим адекватно засвоїти, а точніше, присвоїти професійну діяльність. Знания при цьому засвоюються не заради самого засвоення або успішного складання екзаменів, а мають цілком визначену смислову функцію, що зумовлюе комплекс пізнавальних та професійних мотивів студентів.

95. Форми реалізації змісту навчання.

Форма організації навчання – це засоби організації педагогічного процесу. Із зміною суспільства змінювалась і форма навчання.

1. Індивідуальне – найстаріша форма (характерна Стародавній Греції).

2. Індивідуально-групова – характерна для середньовічної школи.

3. Класно-урочна – Я.Штурм, Я.А.Коменський: 1) учні приблизно однакового розвитку (віку) та рівня освітньої підготовки об’єднані практично на весь період навчання в клас-групу постійного складу; 2) клас навчається по єдиному навчальному плану і єдиним навчальним програмам; 3)основна форма організації учбового процесу – урок по конкретному учбовому предмету, встроєний в розклад занять. Тривалість уроку регламентується уставом освітніх закладів з урахуванням гігієнічних норм; 4) урок планує, організовує і веде вчитель.

4. Мангеймська система – Й.А.Зіккінгер (1858 – 1930рр.) Німеччина. Мангеймська система – диференціація навчальним шляхом поділу учнів на основі психометричних обстежень: середні класи (50 – 60%); класи малоздібних (20 – 30%);

Особливості: малоздібні (не закінчують школи – 4 роки); розумово відсталі (додаткова програма – 4 роки); обдаровані – 6 років (далі не вчаться в середній школі); середні – 8 років.

5. Белл-Ланкастерська система – Белл, Ланка стер, ХVІІІ ст., поч.. ХІХ ст.

Белл-Ланкастреська система – вчитель не проводить заняття зі всім класом, він дає інструкцію старшим як вчити молодших, організовує навчання за допомогою старших. На Україні це відбувається в мало комплектних школах.

6. Дальтон-план – Елен Паркхерат (поч.. 20 ст.)

Дальтон-план – виключаються класи, завдання дається кожному учневі: 1) завдання на 1 день з певного предмету; 2) завдання диференційовані та індивідуальні; 3) вчитель нічого не розказує , а лише консультує; 4) в кінці дня – оцінка кожному учневі.

7. Метод проектів – Дьюї, У.Кілпатрік (1871 – 1965)

Головна ідея – вчити тільки тому, що треба в житті. Вимога цієї форми – дати гарну професію, яку можна застосувати в житті. Для уроку характерно: встановлений час; постійний склад учнів; однаковий рік і освітній рівень; фіксований розклад; урок вирішує 3 основні задачі: освітня, розвиваюча, виховна.

8. Бригадно – лабораторна система (1920 – 1925 рр. СРСР).

9. План Трампа - Трампа, 1956 – 1961 рр.

Суть: розподіл по групах учнів: великі групи (100 – 150 учнів) – 40% часу (лекції, конференції, диспути); малі групи (10 15 учнів) – 40%; самостійна робота – 20%.