19. Синергетична парадигма: прийоми та засоби пізнання.

Синергетика – система знань про механізм самоорганізації, утворення та руйнування структур, перехід від хаосу та порядку і навпаки.

Винекнення нових структур з позицій синергетики повязується з такими умовами:

1.Відкритість 2. Нелінійність 3.Нерівноважність.

Взаємопереходи:

Предметом синергетичного аналізу є механізм самоорганізація, утворення та руйнування структур, переходу від хаосу до порядку і навпаки.

Виникнення нових явищ (структур в системі) пов’язане з існуванням таких умов як відкритість, не лінійність, нерівноважність.

Взаємопереходи:

1. організація – дезорганізація;

2. рівноважність – нерівноважність;

3. необхідність – випадковість;

4. стабільність – динаміка.

Основні засоби синергетичного піходу:

1. порядок;

2. хаос;

3. невизначеність;

4. нелінійність;

5. біфуркація (той момент системи, з якого починається перетворення системи);

6. футуація (фактори впливу на систему).

Синергетичний підхід в теорії права містить чотири основні елементи, які складають базу структурної зв'язку: (Шишкін В. В. Синергетичний підхід в теорії права.)

а) правило відкритого середовища;

б) принцип нелінійного розвитку;

в) прийом малих впливів;

г) спосіб хаосу (хаотичного моделювання).

Правовий синергізм - це критерій співвідношення нормативних установок у правовій структурі, що відображає матеріальні і духовні потреби суспільства, який визначається ступенем відхилення від загальноприйнятих стандартів соціального співжиття і характеризується як високий, середній, низький.

20. Діяльнісний підхід.

Основна засада- завдяки діяльності суб’єктів суспільного життя,суспільство існує як цілісне явище.Діяльність- форма відношення людини до дійсності, в ході якої відбувається не лише її адаптація, але і зміна середовища. В співвідношення діяльність-поведінка- це активність суб’єкта, спрямована на адаптацію у середовищі. Структура діяльності:мета, суб’єкт, об’єкт, дії суб’єкта, засоби і результати.

Соціальна діяльність- діяльність,яка спрямована на отримання соціально-значимих результатів.

Юридична діяльність- досягнення юридично-значимих результатів(правотворча,правозастосовна,право тлумачна діяльність).

Правотворча- юридично значима діяльність, спрямована на прийняття, зміну припинення, доповнення правових норм. Субєкт – спеціольно уповноважений суб’єкт. Об’єкт - відносини,які будуть врегульовані правом. Результат - джерело права. Дії активні дії суб’єкта, які складаються зі стадії: 1проект акта, 2прийняття акта 3 оприлюднення.

Правозастосовна діяльність – конкретизація нормативно-правових приписів до конкретної життєвої ситуації і втілюється в індивідуальних актах. Субєкт – спец. Уповноважений суб’єкт. Об’єкт – компетенція, спеціальний предмет. Результат 6 акт застосування . Дії : процедури 1) встановлення фактів, 2 кваліфікація , 3 прийняття індивідуального правового акту

Діяльнісний підхід - це методологічний принцип, осно­вою якого е категорія предметної діяльності людини (групи людей, соціуму в цілому). Діяльність - форма активності, що характеризує здатність людини чи пов'язаних з нею систем бути причиною змін у бутті. Діяльність людини може розглядатися в загальному значенні цього слова - як дина­мічна система взаємодії людини із зовнішнім середовищем, а також у вузькому, конкретному - як специфічна профе­сійна, наукова, навчальна тощо форма активності людини, у якій вона досягає свідомо поставлених цілей, що формуються внаслідок виникнення певних потреб.

У процесі діяльності людина виступає як суб’єкт діяль­ності, а її дії спрямовані на зміни її діяльності у про­цесі діяльності. Будь-яка діяльність здійснюється завдяки множині взаємопов’язаних дій - одиниць діяльності, що не розкладаються на простіші, внаслідок якої досягається кон­кретна мета діяльності. Мета діяльності зумовлена певною потребою, задоволення якої потребує певних дій. 3авдання діяльності - це потреба, яка виникає за певних умов і може бути реалізована завдяки визначеній структурі діяльності, до якої належать:

• предмет діяльності - елементи навколишнього се­редовища, які має суб’єкт до початку своєї діяльності і які підлягають трансформації в продукт діяльності;

• засіб діяльності - об’єкт, що опосередковує вплив суб’єкта на предмет діяльності (те, що звичайно називають "знаряддям праці"), і стимули, що використовуються у пев­ному виді діяльності;

• процедури діяльності - технологія (спосіб, метод) одержання бажаного продукту;

• умови діяльності - характеристика оточення суб’єкта в процесі діяльності, соціальні умови, просторові та часові чинники тощо.

• продукт діяльності - те, що е результатом трансформації предмета в процесі діяльності.

Означені системоутворювальні компоненти характерні для будь-якої діяльності - як фізичної, так й інтелектуальної, і свідчать про її структуру.