4.3. Загальний порядок нормування власних оборотних активів підприємств

Розмір власних оборотних активів, що необхідні підприємству для за­безпечення нормальної діяльності, встановлюється нормуванням.

Нормування - це процес обчислення тої частини оборотних активів (запасів та затрат), яка потрібна підприємству для забезпечення нормаль­ного, безперервного процесу виробництва, реалізації продукції та розраху­нків.

Основним завданням нормування є розробка на кожному підприємст­ві економічно обґрунтованих норм та нормативів власних оборотних акти­вів, що забезпечують прискорення обігу та найбільш ефективне викорис­тання матеріальних і фінансових ресурсів.

При розрахунку нормативу власних оборотних активів необхідно ви­ходити з виробничого напрямку підприємства, планів виробництва та реа­лізації продукції, її собівартості, норм витрат і запасів товарно-матеріальних цінностей, що передбачені у планах виробництва та матеріа­льно-технічного постачання, умов розрахунків із заготівельниками та по­стачальниками, а також забезпечення прискорення обігу активів.

Нормування оборотних активів включає розробку та встановлення на кожному підприємстві спеціальних норм за окремими видами матеріаль­них цінностей, затрат виробництва і таке інше та розрахунок нормативу власних оборотних активів у грошовому виразі на кінець року, кварталу.

Норма - це відносна або мінімальна величина оборотних активів, що обчислена у встановленому порядку за кожним їх видом, яка необхідна для розрахунку нормативу. За окремими видами оборотних активів вона розраховується в абсолютних величинах (гривнях, копійках), за іншими - у відносних величинах (днях, відсотках).

Норми оборотних активів за їх видами повинні розроблятися на кож­ному підприємстві спеціальною комісією, що очолена керівником, у відпо­відності до «Типового порядку визначення норм запасів товарно-матеріальних цінностей», затвердженого Міністерством фінансів і Мініс­терством економіки України 31.05.93 р.

Розроблені норми діють протягом декількох років і переглядаються при зміні технології виробництва, номенклатури продукції, що випуска­ється, умов матеріально-технічного постачання та ін.

Норматив - це мінімальний розмір власних оборотних активів у грошовому виразі, необхідний підприємству для забезпечення нормально­го, безперервного процесу виробництва, реалізації продукції та розрахун­ків. Нормативи власних оборотних активів повинні враховувати потреби підприємства в активах не тільки для основної діяльності, але й для капітального ремонту будинків, споруд, що виконується господарським спосо­бом, а також для допоміжних підприємств та інших служб підприємств, які не знаходяться на самостійному балансі.

Норми та нормативи обчислюються складанням спеціальних розраху­нків за кожним видом оборотних активів, що нормуються. Визначаються нормативи на кінець планового року за окремими видами оборотних акти­вів множенням норми на обсяг (одноденну витрату) нормованих цінностей або затрат виробництва, що приймаються в розрахунок. Дані, що необхідні для розрахунку норм та нормативів за окремими елементами нормованих оборотних активів, беруть з відповідних видів бухгалтерської звітності (балансів та ін.) і таблиць виробничо-фінансового плану.

Особливістю в обчисленні нормативів оборотних активів є те, що за окремими їх видами (незавершеному виробництві) нормативи встановлю­ються в обсязі повної потреби підприємства в них, а за іншими (сирови­ною та основними матеріалами, пальним, запасними частинами, тарою, допоміжними та іншими матеріалами) - у розмірі мінімальної потреби. Це пов'язано з тим, що витрати незавершеного виробництва не відшкодову­ються виручкою від реалізації продукції запланованого року, а включа­ються до собівартості продукції наступних періодів, тому на них підпри­ємствами виділяються активи у повному обсязі. Запаси ж сировини, осно­вних матеріалів, пального та інших товарно-матеріальних цінностей спо­живаються та відшкодовуються систематично, тому на них підприємства­ми виділяються активи в обсязі мінімальних запасів, що забезпечують без­перервний процес виробництва.

Нормування оборотних активів може здійснюватися трьома методами: методом прямого рахунку, аналітичним методом та методом коефіцієнтів.

Метод прямого рахунку полягає в тому, що спочатку визначаються у відповідності до діючого порядку норми та нормативи за окремими елеме­нтами оборотних активів, а потім, додаванням їх сум, визначається сукуп­ний норматив.

При аналітичному методі не проводиться розрахунок нормативу за окремими елементами оборотних активів, а сукупний норматив на запла­нований рік обчислюється відповідно до діючого нормативу в поточному році, скоригованого на зміну обсягу виробництва (обсягу товарної продук­ції) і розміру прискорення обігу оборотних активів у запланованому році.

При коефіцієнтному методі розрахунок нормативу власних оборотних активів на запланований рік здійснюється згідно з нормативом, що діяв у попередньому році, та розміру змін відповідних запасів і затрат у заплано­ваному році.

Використання того чи іншого методу розрахунку нормативу власних оборотних активів залежить від часу функціонування та рівня економіки підприємств. При створенні підприємств, а також в умовах їх функціону­вання найбільш доцільно для розрахунку нормативів власних оборотних активів застосовувати метод прямого рахунку.