2.4. Податковий механізм і його елементи

Податкова політика реалізується через податковий механізм.

Податковий механізм — це сукупність способів і правил податкових стосунків, за допомогою яких забезпечуються досягнення цілей податкової політики.

Внутрішній зміст податкової політики формується відповідно до сутності податків, паритету двох функцій: фіскальною і регулюючою, що передбачають|припускають| рівновагу між загальнодержавними, корпоративними і особистими|особовими| інтересами.

Елементи податкового механізму — планування, регулювання, контроль.

Податкове планування — економічно обґрунтована система прогнозів податкових вступів з врахуванням реальних економічних умов. Залежно від періоду розрізняють планерування:

• оперативне;

• поточне;

• довгострокове;

• стратегічне.

Основне завдання|задача| податкового планування — забезпечити якісні і кількісні показники програм соціально-економічного розвитку країни на базі податкових законів, що діють. На державному рівні роль податкового планування визначає аналіз надходження податків, тенденцій і чинників|факторів| зростання|зросту| бази оподаткування і на цій основі — розрахунок обсягів податкових надходжень до бюджетів.

Податкове регулювання — система економічних заходів оперативного втручання в хід відтворювальних процесів.

Принципи податкового регулювання:

• економічна обґрунтованість;

• фінансова доцільність;

• збалансованість інтересів.

Основні завдання|задачі| податкового регулювання — створити загальний|спільний| податковий клімат для внутрішньої і зовнішньої діяльності організацій, забезпечити преференційні податкові умови для стимулювання пріоритетних галузевих і регіональних напрямів|направлень| руху капіталу.

Податкове регулювання здійснюється різними способами і методами:

• способи — пільги і санкції;

• методи — інвестиційний податковий кредит, відстрочення|відстрочка|, розстрочка, трансферти і ін.

Важливий|поважний| засіб|кошт| здійснення політики держави в області регулювання доходів — податкова ставка. Вона визначає відсоток|процент| податкової бази або її частини|частки|, грошова оцінка якої є величиною податку. Змінюючи|зраджувати| її, уряд може, не змінюючи|зраджувати| всього масиву податкового законодавства, а лише коректуючи встановлені|установлені| верстати, проводити податкове регулювання.

Суттєвий ефект податкової політики досягається за рахунок диференціації податкових ставок для деяких категорій платників податків в окремих регіонах, окремих галузей і організацій. Ставка податку забезпечує відносну мобільність фінансового законодавства, дозволяє уряду швидко і ефективно змінити|позмінювати| пріоритети в політиці регулювання доходів. Роль податкової ставки для здійснення державної політики полягає в можливості|спроможності| використання різних ставок податків: пропорційних|пропорціональних|, прогресивних і регресивних. Особливе значення мають прогресивні і регресивні ставки, за допомогою яких регулюється не лише|не тільки| рівень доходів різних категорій платників податків, але і формування доходів бюджетів різних рівнів.

Завдяки податковим ставкам централізована єдина податкова система має достатню гнучкість, що забезпечується щорічним уточненням ставок податків і приведенням податкової політики у відповідність реальній економічній кон'юнктурі.

Разом з|поряд з| податковою ставкою ефективним засобом|коштом| реалізації податкової політики служать податкові пільги. Це пов'язано з тим, що фізичним і юридичним особам, встановленим|установленим| вимогам, що відповідають, може бути надане повне|цілковите| або часткове звільнення|визволення| від оподаткування.

Податкові пільги, вживані в світовій практиці оподаткування, важко систематизувати, оскільки вони можуть бути встановлені|установлені| в будь-яких випадках, коли є зацікавленість держави в розвитку підприємницької діяльності і воно готове стимулювати або, навпаки, не стимулювати певні галузі економіки, регіони, види підприємницької діяльності.

Надаючи платникам податків ті або інші податкові пільги, держава перш за все|передусім| активізує дію податкового регулювальника|регулятора| на економічні процеси. Форми і способи надання пільг в будь-якій державі постійно розвиваються. До найбільш типових форм податкових пільг відносяться, зокрема:

• повне|цілковите| або часткове звільнення|визволення| прибутку, доходу або іншого об'єкту від оподаткування;

• віднесення збитків на доходи майбутніх періодів;

• вживання|застосування| зменшеної податкової ставки;

• звільнення|визволення| від податку (повне|цілковите| або часткове) певного виду діяльності або доходу від такої діяльності;

• звільнення|визволення| від податку окремих соціальних груп;

• відстрочення|відстрочка| або розстрочка податкових платежів.

Найчастіше об'єктом податкового стимулювання стає інвестиційна діяльність. У багатьох державах повністю або частково звільняється|визволяє| від оподаткуванні прибуток, що направляється|скеровує| на ці цілі.

До важливого|поважного| елементу податкового механізму відносяться податкові санкції. Вони, з одного боку, служать в руках держави інструментом, за допомогою якого забезпечується безумовне виконання платником податків податкових зобов'язань, з іншого боку, націлюють платника податків на використання ефективніших форм господарювання. Податкові санкції є непрямою формою використання податкового механізму, вони безпосередньо не впливають на ефективність господарювання. Крім того, їх дієвість визначається ефективністю роботи контролюючих органів.

Принципові підходи до регулювання податкових правовідносин|правостосунків| в багатьох країнах визначаються основним податковим законом — Податковим кодексом.

Кінцева мета податкового регулювання — урівноважити інтереси трьох суб'єктів: держави, господарюючих суб'єктів і громадян.

Податковий контроль — комплекс заходів щодо аналізу причин відхилень від запланованої величини податкових вступів|надходжень| в цілях ухвалення рішень про проведення заходів в області оподаткування, що коректують, направлених|спрямованих| на наближення фактичного виконання до запланованого. Податковий контроль – система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Контролюючими органами є:

- органи державної податкової служби – щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів;

- митні органи - щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони.

Органи Служби безпеки України, внутрішніх справ, податкової міліції, прокуратури та їх службові (посадові) особи не можуть брати безпосередньої участі у проведенні перевірок, що здійснюються контролюючими органами, та проводити перевірки суб'єктів підприємницької діяльності з питань оподаткування.

Податковий контроль здійснюється шляхом:

- ведення обліку платників податків;

- інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби;

- перевірок та звірок, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

До системи органів державної податкової служби належать:

- Державна податкова адміністрація України,

- спеціалізовані державні податкові інспекції, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі,

- державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах.

У складі органів державної податкової служби знаходяться відповідні спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями (далі - податкова міліція).