- •Програма навчального курсу «Історія української культури»
- •І. Концепція програми
- •Іі. Зміст програми
- •Тема 1. Етнокультурні архетипи та періодизація розвитку української культури.
- •Тема 2. Витоки української культури: культура праслов’ян та її історичні трансформації.
- •Тема 3. Специфіка української культури доби Середньовіччя: Київська Русь та Галицько-Волинське князівство в контексті християнізації слов’янських земель.
- •Тема 4. Картина світу і культурні здобутки України доби Перед- відродження. Козаччина. Феномен українського бароко.
- •Семінарське заняття:
- •Тема 5. Пробудження національної самосвідомості у період української «класики».
- •Терміни та поняття:
- •Теми доповідей та рефератів:
- •Питання для самостійного опрацювання:
- •Література:
- •Тема 6. Розвиток української культури в контексті періоду «кризи культури» кінця хіх – початку хх ст.: суспільні тенденції та світоглядні аспекти.
- •Тема 7. Українська культура хх – початку ххі ст.. Як суспільно-історичний та духовний феномен.
- •Ііі. Індивідуальні завдання та контрольні заходи для проведення модульного контролю
- •Творчі завдання
- •Творчі завдання
- •2. Тести
Тема 5. Пробудження національної самосвідомості у період української «класики».
Зміст теми. Культурно-історичні чинники формування національної самосвідомості: російсько-турецькі війни, скасування козацької автономії, ліквідація Запорізької січі, повстання декабристів. Вихід у світ травестійно-пародійної поеми «Енеїда» І. Котляревського як культурна подія, її наслідки (утвердження в культурному процесі живої народної розмовної мови та інституціалізація української класичної літератури).
Українська література ХІХ ст.. як світоглядна система і художній шедевр. Тарас Шевченко як культурологічна персоналія: роль творчості Кобзаря у формуванні національної картини світу. Універсалії та архетипи української культури у національних образах поезії Шевченка («Сліпа», «Тополя», «Причинна», «Катерина», «Перебендя», «Гайдамаки» тощо). Літературні процеси в Україні після Шевченка: Марко Вовчок, Л. Глібов, С. Руданський, А. Свидницький, Ю.Федькович. Національна символіка те етнічні цінності (боротьба за волю, родові стосунки, фольклоризм світобачення, сім’я і кохання, прикордонний стан інтелігенції, протест проти відчуження та експлуатації) у класичній прозі Панаса Мирного, І. Нечуя-Левицького, І. Франка, Б. Грінченка, М. Коцюбинського.
Домінанти мистецького життя України періоду формування національної свідомості. Розвиток романтичного та реалістичного живопису: Т. Шевченко та демократичні традиції його школи, реалістичні та патріотичні мотиви у живописі (Л. Жемчужников, І. Соколов, К. Трутовський, С. Васильківський). Театр корифеїв як явище національної культури, виникнення перших драматичних та оперних театрів ,музеїв живопису. Українська класична музика: перша українська опера «Запорожець за Дунаєм» С.С. Гулака-Артемовського як підґрунтя розвитку національного оперного мистецтва. Творчість М.В. Лисенка як унікальний феномен національної культури.
Загальні духовні звершення доби: підготовка ідейного ґрунту для суспільно-політичних та світоглядних новацій на злам століть.
План лекційного заняття:
Етнографічно-мовознавчі підвалини культурного відродження в Україні кінця XVIII – кінця XIX ст.
Т. Шевченко – національний міфотворець.
Культурно-світоглядні тенденції: народництво та академізм (при університетських центрах), романтизм та просвітництво.
Інтелігенція й націоналістичні рухи.
Терміни та поняття:
Український романтизм, імперський світогляд, національно-культурне самовизначення, мистецька еклектика, класицизм, просвітництво, громадівський рух, Кирило-Мефодіївське товариство, українська інтелігенція, національно орієнтоване мистецтво, національна література.
Семінарське заняття:
Ліквідація Запорізької Січі – втрата поетики міфу. Раціоналізація національних шукань.
Ґенеза українського романтизму: від І. Котляревського до Т. Шевченка. Українське культурне самовизначення.
Становлення класичної української літератури. Письменство як прототип національної інтелігенції.
Просвітництво та національна самоідентифікація в західноукраїнських землях.
Революційно-націоналістичне спрямування української політичної думки кінця XIX століття (М. Драгоманов, І. Франко, С. Подолинський, Ю. Бачинський).
