4.2.3. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх (розділ хv кк)

Неповнолітній, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, може бути звільнений від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосування покарання. У цьому випадку суд застосовує до неповнолітнього примусові заходи виховного характеру. У разі ухилення неповнолітнього від примусових заходів виховного характеру, ці заходи скасовуються і він притягується до кримінальної відповідальності.

До неповнолітнього застосовуються наступні основні види покарання:

1) штраф;

2) громадські роботи;

3) виправні роботи;

4) арешт;

5) позбавлення волі на певний строк.

До неповнолітнього можуть бути застосовані додаткові покарання у виді штрафу та позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю.

Штраф застосовується лише до неповнолітніх, які мають самостійний доход, власні кошти або майно. Розмір штрафу встановлюється в залежності від тяжкості злочину з урахуванням майнового стану неповнолітнього в межах до 500 встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Виправні роботи можуть бути призначені неповнолітньому у віці від 16 до 18 років за місцем роботи на строк від 2 місяців до 1 року з відрахуваннями в доход держави із заробітку від 5% до 10%.

Арешт полягає у триманні неповнолітнього, який на момент постановлення вироку досяг 16 років, в умовах ізоляції в спеціально пристосованих установах на строк від 15 до 45 доби.

Покарання у виді позбавлення волі особам, які не досягли до вчинення злочину 18 років, не може бути призначене на строк більше 10 років, а за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини – на строк до 15 років.

Покарання у виді позбавлення волі призначаються неповнолітнім:

1) за вчинений повторно злочин невеликої тяжкості – на строк не більше 2 років;

2) за злочин середньої тяжкості – на строк не більше 4 років;

3) за тяжкий злочин тяжкості – на строк не більше 7 років;

4) за особливо тяжкий злочин тяжкості – на строк не більше 10 років;

5) за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини тяжкості, – на строк до 15 років.

До неповнолітнього, який вчинив злочин невеликої тяжкості, можуть бути застосовані наступні примусові заходи виховного характеру:

1) застереження;

2) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;

3) передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, або під нагляд педагогічного чи трудового колективу за їх згодою, а також окремих осіб на їхнє прохання;

4) покладання на неповнолітнього, який досяг 15-літнього віку і має майно, кошти чи заробіток, обов'язку відшкодувати заподіяних майнових збитків;

5) направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк не більше 3 років.

У разі відхилення неповнолітнього від примусових заходів виховного характеру, ці заходи скасовуються, і до неповнолітнього застосовується покарання, визначене вироком суду.