Мистецтво театру.

Театр – (грецьке theatron - місце, призначене для видовища, згодом саме видовище) - вид мистецтва, що відображає дійсність у художніх сценічних засобах і образах.

Театр - мистецтво синтетичне, поєднує драматургію, творчість актора ( французьке akteur - виконавець ролі ), режисера ( французький – керуючий), музику, живопис, архітектуру, танці, спів. Сценічна гра є імітацією форм життя, а не їх прямим відтворенням.

Театральне мистецтво – самобутня ділянка культури кожного народу. Виникнення театру пов’язане з народною творчістю, трудовими та релігійними обрядами, іграми.

Розвиток театру:

1. Первісні обряди: маска, татуїровка, імітація голосу, поведінки звірів, танець.

2. Античність: театральні видовища, дійства.

3. Формування професійних театрів.

Витоки українського театру сягають давніх народних землеробських свят і обрядів. Обрядові дії (хорове виконання, ігри, танці) ґрунтувались на комплексі ідей магічного характеру. Слово, рух, мелодія, драматична дія, пантоміміка становили органічну цілісність. Ранні види театрального мистецтва слугували

джерелом для створення вертепу, шкільного театру на Україні. Були першими сходинками від кріпацького театру до утворення театру М.Кропивницького, І. Карпенка-Карого, І. Квітки-Основ’яненка, М. Старицького, Л. Курбаса, М. Куліша, І. Микитенка, І. Кочерги. Для того, щоб відтворити життя людини в сценічному плані, теат свої дії прямує двома шляхами :

- ілюзія - ілюзований театр;

- театралізована модель дійсності.

Ілюзований театр досяг вершини у художньому напрямі реалізму, де форми життя майже зберігаються з формами сценічної дії. Класичним прикладом була творчість Московського Художнього Театру МХАТ під керівництвом: В.І. Немировича - Данченко, К.С, Станіславського (метод моделювання реального життя в театрі ). Умовність сценічного мистецтва, його ігрова природа не приховується, а навпаки - підкреслюється. Така форма театру існувала давно, була первинною під час переростання релігійного обряду в мистецтво театру. Бертольд Брехт - висунув теорію епічного театру. Його п’єси "Кавказьке крейдяне коло", "Добра людина з Сезуана".

Основні терміни та поняття

Вертеп – старовинний ляльковий театр в Україні. Зародився у XVII ст.В. являє собою поєднання релігійної різдвяної драми, світської гри та елементів фольклору.

Театр абсурду – один з виявів модернізму в театральному мистецтві.Т. а. пердставляє світ як абсурд, відображає песимізм, невілює особистість, створює передчуття загибелі. У виставах Т. а. немає сюжетів; слово і сценічна дія фрагментарні, вчинки і сценічна мова персонажів алогічні. Виник Т. а. у 50-х рр. XX ст.у Франції.

Театральна музика – вокальна й інструментальна музика до театральних спектаклів. Завдання т. м. – підсилити емоційно-художній вплив спектаклю на глядачів.

Театрознавство – наука про театр, галузь мистецтвознавства.

Архітектура.

Архітектура - (гр. – зодчий, будівник).

Архітектура має важливе місце в мистецтві, як складова основа всіх видів мистецтва, зокрема живопису, скульптури, декоритивно-прикладної творчості.

Архітектура - мистецтво творення (проектування і будівництва) будівель і споруд, які задовільняють і відповідають потребам людини. М.Ломоносов, виділяючи особливості архітектури, писав, що архітектурне мистецтво є зручне для помешкання, прекрасне для зору, а в часі стійке надійне, тверде.

Завдяки архітектурі виникає складова частина природи-матеріальне середовище, яке створене працею людини, в якому проходить життя людини. Для архітектури важлива ансамблевість, тобто, щоб будова вписувалась в естетичний (природний) та міський пейзаж. Архітектура об'єднує в комплексі інженерну, художню, будівничу справу.

Архітектура - це велика камінна симфонія, могутнє створіння людини, народу, во ім'я духовно-культурного, морального розквіту, для покращення життя людини.

За призначенням архітектура поділяється на основні типи: житлову, суспільно-громадську, культову: (культові будівлі – собори, церкви, монастирі; культурно-освітні споруди – бібліотеки, музеї, навчальні корпуси; видовищні – театри, кінотеатри, цирк, концертні зали; адміністративні).

Складовою архітектури є садово-паркове мистецтво (оформлення парків, скверів, бульварів).

Сукупність функціональних, конструктивних та художніх рис архітектури становить архітектурний стиль, зумовлений соціальним ладом суспільним та естетичними ідеалами, рівнем будівельної техніки. Конструкції, форма і простір, пропорції і ритм, світло і колір утворюють єдність характерних ознак розвитку архітектури – стиль. Стиль архітектури – це зовнішня форма, художній образ уявлень і відтворень певної епохи у архітектурі.