Леся українка

Українська поетеса, мислитель, громадський діяч. Проблема людини – одна з основних філософських проблем творчості Лесі Українки. Вона намагається у своїх творах відповісти на питання:

1. У чому сенс людського житті;

2. Яка цінність життя;

3. У чому драма людських відносин.

Свої теми Л.Українка розробляла через призму українського світу.

Поетеса засуджувала песимістично – безнадійливі настрої, катерично не згоджувалась із життєвою позицією людей без міри покірливих і терплячих.

Проблема людини в її творчості окреслюється як потреба вибору одного з декількох можливих варіантів дій. У душі людини змагаються 2 почуття:

вільна істота;

рабське існування.

Людина, на думку Л.України, тоді живе справжнім життям, коли прислухається до голосу свого серця, залишається вірною собі. Ця позиція продовжує природну для української громадської думки “філософію серця” (коли серце підкоряється розуму, але теж впливає на людину, нам шкода чогось, соромно, серце “щемить” тощо).

У своїх художніх і публіцистичних творах боролася за знищення експлуататорсь-кого ладу і встановлення справжнього народовладдя, піддавала критиці спіритуалізм і містицизм. Була полум’яним борцем за дружбу народів. Не визнавала надприродних сил, критикувала пасивне ставлення до дійсності.

Михайло петрович драгоманов (1841-1895)

Український історик, літературознавець, соціолог, філософ. Його філософські погляди можна назвати раціоналістичними, але сам називав себе позитивістом, хоча в розумінні природи стояв на матеріалістичних засадах. Суспільні погляди Драгоманова будувались на визнанні головною одиницею суспільства людської особи. Тому критерієм прогресу суспільства є покращення життя людини.

Історія України ха­рактеризується прагненнями народу до республіканських і демократичних інституцій. Але позаяк народу цьому завда­вали удар за ударом, то він щоразу опинявся під волода­рюванням чужоземних монархій і аристократій. Те, що цьо­му народові не вдалося реалізувати свій ідеал, було спри­чинено географічним становищем країни, яка була, по-пер­ше, розташована на шляху, по якому проходили кочові народи Азії, і, по-друге, водночас вона викликала жадобу великих держав Східної Європи. Ось така основна причина всіх політичних бід України. Найбільший літературний скарб України - в її усній на­родній поезії. Вона, ця поезія, складається з переказів, пі­сень, повістей, прислів'їв, збережених у пам'яті селян. У цьому відношенні український народ не поступається жодному на­родові Європи; його лірична поезія - одна з найчудовіших, як щодо широти її тематики, так і щодо кількості творів. Епічна поезія України і передовсім її історична поезія може зустріти суперників тільки в сербській, іспанській та новогрецькій лі­тературах.

Михайло грушевський

Український вчений – історик, громадський діяч.

До основних історіософських проблем належать:

1. співвідношення інтересів різних соціальних груп українського суспільства;

2. взаємодія інтересів держави і народу;

3. якості видатної особи;

4. місце і роль її в історичному процесі та вплив на хід історичних подій;

5. проблема національного самовизначення (“повна самостійність і незалежність є логічним завершенням потреб національного розвитку”).

Творча спадщина М.Грушевського цікава з точки зору філософії історії. Основним об’єктом його пізнання є історія українського народу.