- •Курс лекцій
- •Технології виробництва машин та устаткування
- •Тема 14 Ливарне виробництво
- •1. Загальні відомості про ливарне виробництво
- •2. Способи виготовлення відливок
- •Виготовлення виливків у разових формах
- •Виготовлення виливків відцентровим литтям
- •3. Контроль якості виливків
- •Виготовлення виливків у кокілях
- •Виготовлення виливків під тиском
- •Виготовлення виливків за виплавними моделями
- •Тема 15 Обробка металів тиском
- •1. Суть обробки металів тиском
- •2. Основні види обробки металів тиском
- •3. Технологічні процеси виготовлення заготівок
- •Виготовлення заготівок пресуванням
- •Волочіння
- •Кування
- •Технологічний процес штампування
- •Тема 16 Процес зварювання
- •1. Характеристика зварювання та види зварних з'єднань
- •2. Термічні способи зварювання
- •3. Термомеханічні способи зварювання
- •4. Механічні способи зварювання
- •5. Паяння металів
- •Тема 17 Технології обробки металів
- •1. Технологія процесу різання металів
- •2. Способи механічної обробки різанням
- •3. Хімічні та електричні способи обробки різанням
- •4. Термічна обробка металевих виробів
- •5. Технологічний процес складання машин
- •Тема 18 Технології хімічних виробництв
- •1. Структура хімічної промисловості України
- •2. Хіміко-технологічні процеси (хтп)
- •3. Виробництво основних видів хімічної продукції
- •Особливості технологій виробництва азотних добрив
- •4. Нафтопереробна промисловість
- •Тема 19 Деревообробна промисловість
- •1. Лісопромисловий комплекс України
- •2. Лісозаготівля та лісопильне виробництво
- •3. Переробка деревини
- •Тема 20 Технології будівельних матеріалів та виробів
- •1. Будівельні матеріали із кераміки
- •2. Виробництво скла та скловиробів
- •3. Виготовлення гіпсу, вапна, цементу
- •4. Виготовлення цегли, каменю, бетонних та залізобетонних виробів
- •Тема 21 Технології галузей легкої промисловості
- •1. Структура легкої промисловості України
- •3. Швейна промисловість
- •4. Виробництво шкіри та виробів з неї
- •Тема 22 Біотехнології
- •1. Схема біотехнологічного виробництва
- •Основні сфери застосування біотехнології
- •Тема 23 Технології перероблення сільськогосподарської продукції та харчової промисловості
- •1. Виробництво хлібобулочних виробів
- •2. Виробництво цукру
- •3. Виробництво м’яса, молока, м’ясо-молочних продуктів
- •4. Виробництво етилового спирту
- •Тема 24 Транспорт і зв’язок
- •1. Види транспорту та транспортних перевезень
- •3. Основні види зв’язку
- •Тема 25 Основи технологій виробництва компонентів електронного устаткування
- •1. Поняття про електронну та мікроелектроніку
- •2. Інтегральні мікросхеми (імс)
- •3. Напівпровідникові матеріали для виготовлення імс
Тема 23 Технології перероблення сільськогосподарської продукції та харчової промисловості
1. Виробництво хлібобулочних виробів
2. Виробництво цукру
3. Виробництво м’яса, молока, м’ясо-молочних продуктів
4. Виробництво етилового спирту.
1. Виробництво хлібобулочних виробів
Сировина хлібопекарського виробництва
Хлібобулочні вироби поряд з іншими продуктами з зерна традиційно складають основу харчування в нашій країні.
Ще в часи мезоліту (10 – 15 тис. років тому) людина почала обробляти злаки, які були прабатьками нинішніх зернових. 5 – 6 тис. років тому єгиптяни знали секрет зброжування тіста. Це мистецтво від них перейшло до греків. Далі мистецтво хлібопечення опанували у Древньому Римі.
Основною сировиною для виробництва хліба є пшеничне або житнє борошно. Як добавки можуть застосовуватися кукурудзяна, ячмінна та інші види круп. Крім того, при готуванні хліба використовують воду, дріжджі, сіль, цукор, жири.
У хлібопеченні застосовують пресовані, сушені і рідкі дріжджі, а також дріжджове молоко. У рецептуру хлібобулочних виробів, за винятком дієтичних безсольових сортів, входить кухонна сіль у кількості від 1 до 2,5 % до маси борошна. Вона поліпшує смак виробів, істотно впливає на фізичні властивості тіста, зміцнює його клейковину.
У хлібопеченні застосовують цукровий пісок і цукрову пудру. Цукровий пісок додають у тісто при виготовленні булочних і здобних виробів у кількості 2,5 – 30 % до маси борошна, цукрову пудру використовують для обробки поверхні здобних виробів.
Жири підвищують харчову цінність і смак хліба, поліпшують його якість, сприяють кращому зберіганню продукту, сповільнюють черствіння. Жир вносять у тісто в кількості від 20 до 30 %. Для готування більшості виробів використовують маргарин, для деяких видів здобних виробів — тваринну олію, для гірчичного хліба і гірчичних бубликів – рослинну (гірчичну) олію. Рослинні олії застосовуються також при обробленні тіста для змащення форм.
Технологічна схема виробництва хлібобулочних виробів
Готування хліба спрощено можна представити трьома основними операціями: готування тіста, оброблення і випічка. Узагальнена функціональна схема хлібопекарського виробництва показана на рис. 23.1.
Рисунок 23.1 – Узагальнена технологічна схема виробництва хлібобулочних виробів
2. Виробництво цукру
Цукор-пісок і цукор-рафінад практично повністю складаються із цукрози, С12Н22О11 (більше 99,75 % та 99,90 % відповідно). Вміст останньої високий у цукровій тростині, цукровому буряку, соках, кавунах, динях.
Цукор, як продукт харчування, в давнину був невідомим, а основними підсолоджуючими речовинами були природні продукти – мед і фініки. Однією з перших культурних рослин в Індії була цукрова тростина, завезена з Нової Гвінеї понад 7000 років тому. У Стародавній Індії не тільки культивували цукрову тростину, а й відбілювали виділений з неї продукт – «мед тростини». В Китаї та Єгипті тростинний цукор називали «кам'яним медом» та «індійською сіллю». На санскриті він називався «саркара» чи «саккара», звідки і перейшов у європейські мови.
В VII ст. тростинний цукор потрапив у Північну Африку, а в 996 р. – у Венецію. В XIII – XIV ст. культура цукрової тростини із Індії через Аравію та Єгипет досягла Сицилії, а в XV ст. – Гвінеї та інших країн Африки. В 1506 р. Колумб завіз тростину в Сан-Домінго, звідки вона потрапила на Кубу, в Мексику та Бразилію, пізніше – в Південну Флориду та Луїзіану. На початок XVII ст. виробництво тростини стало одним із наймасштабніших.
У 1747 р. А. Маркграф повідомив про наявність цукру у буряках, що не викликало належного інтересу через масштабний імпорт тростинного цукру. Лише блокада останнього Наполеоном змусила звернути увагу на буряки як сировину для виробництва цукру.
Над створенням технології виробництва цукру із буряків одночасно працювали Я.С. Єсипов у Росії та Ф. К. Ахард у Німеччині, які запропонували принципово різні способи очищення бурякового соку: вапном та сірчаною кислотою відповідно.
Побудований у 1718 р. перший в Росії цукрозавод працював на привізному тростинному цукрі-сирці.
Перший бурякоцукровий завод пущено в Німеччині у березні 1801 р. В Росії цукрозавод Я. С. Єсипова пустили у 1802 р.
В 1913 р. в Росії, в основному на території України, діяло 242 заводи, що виробили 1,363 млн. т цукру, в тому числі 0,846 млн. т цукру-рафінаду, що становило 16,5 % світового виробництва цукру із буряків і відповідало другому місцю у світі після Німеччини.
За останні 150 років добове споживання цукру різко зросло і нині становить: в країнах СНД – 70 – 100 г., в Англії – 130 г.
У виробництві цукру використовуються підсолоджувачі:
стевіозид (КС 300) отримують із рослин стевії (Південна Америка), яку з 1986 р. вирощують і в Україні;
сахарин (КС500) – найстаріший із підсолоджувачів, відкрито в 1879 р. як похідну сполуку від сульфоамінобензойної кислоти;
цикламати (КС30) відкриті у 1937 р. як похідні аміносульфонової кислоти;
ацесульфам К (КС200) відкрито у 1967 р. Використовується у виробництві більш ніж 4000 продуктів і напоїв;
сукралоза (КС600) відкрита у 1976 р.;
неогесперідин ДС (КС1900) відкрито у 1979 р. у шкірках цитрусових плодів;
тауматин (КС 2500) відкрито у 1981 р. у плодах катемфе (Західна Африка).
Головною сировиною для виробництва цукру є цукрова тростина та цукровий буряк у країнах із жарким та помірним кліматом відповідно. Незважаючи на трохи нижчий середній вміст цукру у тростині (12 – 15 %), порівняно з буряком (15 – 25 %) із 1 га площі тростини, завдяки вищій її врожайності, можна порівняно з буряком отримати майже вдвічі більше цукру.
Сировиною для промислового виробництва цукру в Україні є цукровий буряк. Це дворічна засухостійка рослина, яка в перший рік дає коренеплоди масою 200 – 500 г.
Технологічна схема виробництва цукру із буряків
Бурякоцукрові заводи працюють сезонно за безперервно-потоковою схемою з високим рівнем автоматизації основних процесів.
Основними стадіями бурякового цукровиробництва є очищення буряків, подрібнення на стружку, виділення дифузійного соку, очищення дифузійного соку, згущення соку до сиропу, кристалізація, виділення кристалів цукру, висушування цукру, пакування.
На всіх цукрозаводах діє типова технологічна схема виробництва цукру-піску із буряків (рис. 23.2).
Рисунок 23.2 – Технологічна схема виробництва цукру із буряків
