2.3. Види економічних криз

Після Кейнса західна економічна думка не тільки визнала циклічність суспільного відтворення і поглибила дослідження форм, структур і причин циклів, але і посилено і небезуспішно шукає шляхів і методів нейтралізації негативних наслідків впливу циклічності на соціально-економічний розвиток суспільства. Відбулося зближення позицій у поглядах прихильників різних підходів до циклічності.

По-перше, циклічність визнається як багатомірне явище, ряд її форм носить загальносвітовий характер. Більше того, у своєрідних формах циклічність існувала й в умовах директивно-планової економіки. По-друге, циклічність у цілому, в тому числі і її найбільш руйнівна фаза — економічна криза визнається не тільки і не стільки с суспільне "зло", а швидше як своєрідна форма забезпечення поступального розвитку економіки в умовах ринкових відносин. Колишня економічної активності оцінюються в якості однієї з умов поновлення і росту. По-третє, характерна риса — рух відбувається і по колу, а по спіралі. Тому циклічність визнається формою прогресивного розвитку суспільства. По-четверте, необхідно поглиблювати 5'єктивні знання про цикли, їхні причини і знаходити ефективні методи і засоби для згладжування їхніх негативних наслідків.

Однак є й інша точка зору: цикли і кризи — результат особливо-гей внутрішнього розвитку кожної країни.

Кризи бувають регулярні {циклічні) чи періодичні, котрі повторюються з визначеною закономірністю, і нерегулярні. Регулярні кризи надвиробництва дають початок новому циклу, у ході якого економіка послідовно проходить чотири фази, і підготовляє базу для наступної кризи. Вони характеризуються тим, що охоплюють усі сфери економіки, досягаючи великої глибини і тривалості. До нерегулярних «економічних криз відносять проміжні, часткові, галузеві і структурні. Проміжна криза не дає початку новому циклу, а перериває на визначений час плин фази чи підйому пожвавлення. Він менш глибокий і менш тривалий у порівнянні з періодичним і, як правило, носять локальний характер. Подібні кризи мали місце в капіталістичних країнах у 1924 і 1927 pp. А в 1953—1954 і 1960—1961 pp. такі ризи охопили тільки США і Канаду.

Часткова криза відрізняється від проміжної тим, що вона охоплює не всю економіку, а яку-небудь сферу суспільного відтворення. Характерним прикладом є банківська криза в Німеччині 1932 р.

Галузева криза охоплює одну з галузей народного господарства. Приводом для цього можуть послужити різноманітні причини. У [.ньому числі: диспропорції в розвитку галузі, структурна перебудова, надвиробництво. Такі кризи бувають національними і міжнародний. До останньої відноситься криза світового судноплавства в 958-1-962 pp. і криза в текстильній промисловості у 1977 р.

Структурна криза є порушенням закону пропорційного розвитку суспільного виробництва. Це виявляється в серйозних диспропорціях між галузями, з одного боку, і випуском найважливіших видів продукції в натуральному вираженні, необхідних для збалансованого розвитку, з іншої. У 70-і роки економіку Заходу паралізували енергетична, сировинна і продовольча кризи.

Перед настанням чергової періодичної кризи виробництво досягає найбільш високого рівня, за яким уже ховається надвиробництво.