3. Історія педагогіки як навчальний предмет

Навчальний курс “Історія педагогіки” – є нормативною дисципліною, викладається для студентів бакалаврату спеціальності “Соціальна педагогіка” на І курсі протягом одного семестру (І семестр) в обсязі 72 години, з них: лекцій 16 годин, семінарських 12 годин, самостійна робота – 44 години; форма підсумкового контролю – залік.

Мета навчального курсу “Історія педагогіки” – на підставі історичних джерел, численних прикладах, фактах з життя всіх народів довести, що в меті та завданнях школи, в педагогічних теоріях і системах завжди віддзеркалювався розвиток суспільства, зміни у відношеннях між людьми; сприяти формуванню історичної свідомості та самосвідомості студентів як основи особистісної рефлексії й усвідомлення себе в тріаді “минуле-теперішне-майбутнє”.

Завдання дисципліни:

• пробудити інтерес до педагогічного минулого;

• розширити педагогічний світогляд;

• простежити основні етапи розвитку родини, сімейного виховання, навчально-виховних закладів різних рівнів на терені України з найдавніших часів до сьогодення;

• сприяти засвоєнню генезису педагогічних категорій;

• виробити критичне ставлення до педагогічної спадщини;

• залучити студентів до творчого дослідництва;

• формувати вміння творчо використовувати здобуті знання та досвід попередніх поколінь, уміння прогнозувати розвиток освіти, педагогічної думки.

Вивчення історії педагогіки відбувається на лекціях, семінарських заняттях, у процесі індивідуальної роботи зі студентами в аудиторний час (консультації) та самостійної роботи студентів (вивчення основної та додаткової літератури, першоджерел, підготовка доповідей, рефератів). На лекціях висвітлюються основні, найбільш загальні питання курсу, що забезпечують цілісність розуміння основних закономірностей розвитку педагогічної культури; обов'язковий мінімум знань, якими повинен оволодіти студент; закладають наукові та методологічні основи для подальшої організації навчальної праці студентів. Семінари сприяють більш глибокому та всебічному вивченню основних ідей лекційного курсу, осмисленню педагогічних ідей, теорій, систем, напрямів в історії педагогіки, формуванню аналітичних умінь на основі порівняльних характеристик різноманітних педагогічних теорій і концепцій. Консультаційна робота допомагає студентам краще оволодіти невичерпним методологічним, пізнавальним і виховним потенціалом зазначеного курсу. Самостійна робота спрямована на те, щоб викликати у студентів прагнення до поглибленого вивчення окремих педагогічних проблем у їх історичному розвиткові, бажання займатися науково-дослідницькою роботою.

Місце у структурно-логічній схемі спеціальності. Навчальна дисципліна “Історія педагогіки” є складовою частиною навчального плану професійної підготовки бакалаврів з соціальної педагогіки, має особливе значення у психолого-педагогічній підготовці студентів-соціальних педагогів, оскільки сьогоднішні проблеми навчально-виховного процесу неможливо вирішувати не знаючи витоків і першоджерел зародження, становлення та розвитку теорії та практики виховання й навчання дітей і молоді.

Зв’язок з іншими дисциплінами. Викладання курсу передбачає:

• використання ідей, теоретичних положень і висновків філософії, соціології, психології, шкільної гігієни, анатомії та фізіології, генетики, естетиці, етиці;

• методів дослідження, які застосовують в філософії, соціології, психології, математиці, кібернетиці, естетиці, етиці.

Принципи відбору змісту і структурування навчального курсу

• хронологічний принцип (дозволяє розглядати факти, явища, події у хронологічній послідовності);

• принцип історизму (дозволяє розглядати факти, явища, події в широкому контексті конкретного історичного періоду);

• принцип ретроспективізму (дозволяє розглядати прогностичну значущість історико-педагогічної спадщини для вирішення сучасних проблем педагогічної теорії та практики);

• принцип цілісності (дозволяє орієнтуватися на наскрізний розгляд історико-педагогічних проблем у єдності із загальними тенденціями розвитку світової культури і людської цивілізації);

• принцип об’єктивності (дозволяє розглядати педагогічні явища з відображенням їх істинності);

• принцип варіативності (дозволяє вносити певні авторські корекції у презентації курсу у відповідності з власною концептуальною моделлю);

• принцип рівневої диференціації (дозволяє засвоювати зміст курсу на кількох рівнях, що визначаються активністю і самостійністю студентів при виконанні індивідуальних завдань, контрольних робіт).

Основні поняття навчального курсу: авторська концепція, державна та приватна освіта, гуманістична та авторитарна педагогіка, народна педагогіка, педагогічна парадигма, педагогічна система, педагогічна теорія, педагогічна концепція, педагогічні погляди, педагогічні інновації, педагогічні реформи, педагогічні традиції, еволюція виховання, сімейне виховання.