8. Список використаних джерел

Список використаних джерел необхідно систематизувати і розмістити після заключної частини тексту роботи. До списку літератури зараховуються всі використані джерела, на які зроблені посилання в тексті.

Джерела можна розміщувати в списку одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний для користування), в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку.

Відомості про книги (монографії, підручники, довідники та ін.) мають містити: прізвище та ініціали автора (авторів), заголовок книги, місце видання, назву видавництва, рік видання, загальну кількість сторінок. Відомості про статтю з періодичного видання повинні містити: прізвище та ініціали автора (авторів), заголовок статті, назву видання (журналу), сторінки, на яких розміщена стаття. Заголовок статті наводиться мовою оригіналу.

Не допускається включати до списку рукописні матеріали, конспекти лекцій та інші видання, які не призначені для відкритого друку.

Бібліографічні записи в Списку використаної літератури повинні мати порядкову нумерацію. У тексті роботи варто давати в дужках посилання на номери списку. Літературні джерела оформлюються за правилами бібліографії (із вказівкою назви, автора, видавництва, року видання, кількості сторінок)

Список використаних джерел має записуватися наступним способом: кожен бібліографічний запис треба починати з нового рядка. Перший рядок назви джерела пишеться з абзацу, а другий і наступні рядки - від лівого поля без абзацу, наприклад:

Коренівський Д. Г. Управлінський облік и аудит. / Коренівський Д. Г. – К. : Ін-т економіки, 2006. – 111 с. – (Економіка та її застосування) (Праці / Ін-т економіки НАН України ; т. 59).

Якщо вказується загальна кількість сторінок, то пишуться арабські цифри на позначення номера сторінки; слово «сторінка» скорочено, з маленької літери. Наприклад: 350 с.

Якщо вказуються конкретні сторінки, то спочатку пишеться слово «сторінка» скорочено з великої літери (С); крапка; арабськими цифрами номери сторінок. Наприклад: С. 35-48; С. 15.

Приклад бібліографічного опису джерел, що заносяться до списку, наводиться у додатку А.

9. Додатки

Додатки слід оформлювати як останню структурну частину роботи та розташовувати їх в порядку появи посилань на них у тексті роботи.

Перед приведенням додатків слід розташувати окремий аркуш, посередині якого друкується назва цієї частини, тобто «ДОДАТКИ».

В змісті роботи посилання робиться тільки на цей аркуш, а не на кожну сторінку додатку.

Кожний додаток треба починати з нової сторінки.

Додаток повинен мати заголовок, надрукований посередині, у верхній частині аркуша слово «Додаток___» і велика літера, що позначає номер додатка та його назва.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, Додаток А, Додаток Б і т.д.

Через інтервал після порядкового номеру додатку на наступному рядку слід писати його назву («Конвенція між Україною та Канадою про запобігання подвійного оподаткування та…») і якщо його обсяг сягає більше однієї сторінки, то на кожній наступній сторінці слід зазначати «Продовж. дод. А».

Додатки повинні мати спільну з рештою роботи наскрізну нумерацію сторінок.

Якщо додатки містять данні та інформацію інших джерел, у цьому разі слід наводити посилання у квадратних дужках з зазначенням відповідного номера у списку джерел та сторінки, як у випадку з оформленням посилань та цитат у основній частині тексту, а також ілюстраціях та таблицях.

За необхідності текст додатків може поділятися на розділи, підрозділи, пункти і підпункти, які слід нумерувати в межах кожного додатку відповідно до вимог наведених вище. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатку (літеру) і крапку, наприклад, А.2 – другий розділ додатку А; Г.3.1 – підрозділ 3.1 додатку Г; Д.4.1.2 – пункт 4.1.2 додатку Д; Ж. 1.3.3.4 – підпункт 1.3.3.4 додатку Ж.

Ілюстрації, таблиці, формули та рівняння, що є у тексті додатку, слід нумерувати в межах кожного додатку, наприклад, «Рис. Г.3.» – третій рисунок додатку Г; «Таблиця А.2» – друга таблиця додатку А; формула «(А.1)» – перша формула додатку А.

Якщо в додатку одна ілюстрація, одна таблиця, одна формула, одне рівняння, їх не нумерують, а назву пишуть без слів «Таблиця», «Рис.» тощо.

В посиланнях у тексті додатку на ілюстрації, таблиці, формули, рівняння рекомендується писати: «...на рис. А.2...», «...на рис. дод. А...» – якщо рисунок єдиний у додатку А; «...в таблиці Б.3...», або «...в табл. Б.3...»; «...за формулою (В.1)...», «...у рівнянні (Г.2)...».

Примітки на виноски в тексті додатку оформлюють і нумерують відповідно до вимог наведених вище.

Джерела, що цитують тільки у додатках, повинні розглядатися незалежно від тих, які цитують в основній частині роботи, і повинні бути внесені до переліку використаних джерел.

Якщо у роботі як додаток використовується документ, що має самостійне значення і оформлюється згідно з вимогами до документу даного виду, його копію вміщують у роботі без змін в оригіналі. Перед копією документу вміщують аркуш, на якому посередині друкують слово «Додаток___» і його назву (за наявності), праворуч у верхньому куті аркуша проставляють порядковий номер сторінки. Сторінки копії документу нумерують, продовжуючи наскрізну нумерацію сторінок роботи.

Обкладинка роботи має бути твердою та робота – прошитою.

Титульний аркуш має бути оформлений згідно зразку, що наведений у додатку Б.