2. Визначення чисельності персоналу

Визначення загальної чисельності персоналу залежить від специфі­ки підприємства, особливостей його функціонування, належності до певної галузі економіки. Ці розрахунки будуть різними для підприємств масового і серійного виробництва та підприємств одиничного й дослі­дного виробництва. Крім того, на підприємстві, яке докорінно диверсифікує свою діяльність, такі розрахунки будуть складнішими, ніж на підприємстві, що тільки розширює обсяги виробництва. Підприємству, на якому виробництво має ритмічний характер протягом усього року, не відомі проблеми виробництва сезонного характеру, у тому числі і ті, що стосуються розрахунків чисельності персоналу.

При визначенні чисельності працівників необхідно враховувати чинники зовнішнього середовища:

• ринкову кон'юнктуру, пов'язану з тим або іншим видом діяль­ності;

• циклічність розвитку економіки, передбачення можливого за­гальноекономічного спаду;

• регіональні особливості ринку праці (переміщення виробни­чих потужностей у регіони з дешевшою робочою силою);

• державні (урядові) програми та замовлення;

• юридичні аспекти (закони, угоди з профспілками);

— можливості використання тимчасового наймання працівників для надомної праці.

Ознайомимося з системою основних розрахунків на прикладі про­мислового підприємства. Загальна чисельність промислово-виробни­чого персоналу визначається в основному трьома методами.

1. Метод коригування базової чисельності:

, (7.10)

Де Ч_зат — загальна чисельність промислово-виробничого персоналу;

Ч_б — чисельність промислово-виробничого персоналу за базо­вий період;

і — коефіцієнт зміни обсягів виробництва розрахункового періоду

відносно базового;

Ч — сумарні зміни чисельності за по факторним розрахунком можливої зміни продуктивності праці.

2. Метод розрахунків на основі повної трудомісткості виготов­лення продукції. Такий метод є точнішим і виражається формулою

, (7.11)

- повна трудомісткість виробничої програми розрахунко­вого періоду (охоплює

технологічну трудомісткість, трудомісткість обслуговування та управління виробництвом);

T_р.п. — розрахунковий ефективний фонд робочого часу одного працівника;

К_в.н — коефіцієнт виконання нормативів.

3. Метод підсумовування. Такий метод на сьогодні найпоширені­ший. Його формула така:

Чзаг = Чн+Чн.н+Чдоп+Чслуж, (7.12)

де Чн — чисельність працівників, зайнятих на роботах, які нормуються;

Чн.н — чисельність працівників, зайнятих на роботах, які не норму­ються;

Ч_доп — чисельність працівників (переважно допоміжних), для яких неможливо встановити норми обслуговування та розрахувати тру­домісткість;

Ч_служ — чисельність службовців, ІТП, управлінського персоналу. Чисельність працівників, зайнятих на роботах, які нормуються, визначається так:

, (7.13)

де ti — планова трудомісткість одиниці г-го виду виробу;

mi— кількість виробів г-го виду;

n — кількість видів виготовлених виробів.

Здебільшого так визначається чисельність основних виробничих робітників.

Чисельність обслуговуючого персоналу (контроль технологічно­го процесу; управління апаратами та їх обслуговування), праця яко­го не нормується, обчислюється за формулою

(7.14)

де mo — кількість об'єктів (агрегатів), що обслуговуються;

n_зм — кількість змін роботи на добу;

Кя.о — коефіцієнт переведення явочної чисельності в облікову, розраховується за фактичними даними:

(7.15)

де f — відсоток невиходів робітників на роботу за розрахунковий період;

Н_о6 — норма обслуговування на одного працівника (кількість аг­регатів чи устаткування).

Чисельність допоміжних працівників, до яких належать в основ­ному охорона, прибиральники, працівники з техніки безпеки та ін., розраховується так:

(7.16)

де n_рм — чисельність робочих місць.

Чисельність службовців, інженерно-технічного персоналу та ке­рівників можна визначити трьома методами:

1. Розраховується за кожною функцією методом прямого норму­вання, якщо дані щодо трудомісткості є вірогідними.

2. Використовується кореляційна залежність:

(717)

де а₀, а1...а_п — кількісний вплив різноманітних факторів на форму­вання чисельності персоналу;

х1, х₂....хn — чисельність персоналу з урахуванням впливу різно­манітних факторів.

3. Для формування чисельності працівників цієї категорії користуються типовим штатним розписом, який розробляється міністерствами відповідних галузей.