2. Економічна парадигма пройшла еволюційний шлях розвитку від поглядів а. Сміта і д. Рікардо до сучасного етапу стану економічної науки.

Становлення і використання різноманіття соціально-економічної теорії в той же час визначає необхідність виділення провідного начала в її системі для пояснення «стрижня» об'єкта аналізу, що змінюється в сьогоднішніх умовах — інституціональної теорії. Це викликане тим, що економічна теорія в своїх колишніх постулатах перестала бути самодостатньою.

Об'єктивна необхідність методологічного плюралізму пояснюється наступними обставинами: відправною точкою для нього є категорія різноманіття (наявність різних станів певної системи, тобто різноманіття об'єктів); ускладненням кількісних зв'язків, що змінюються і залежностями.

Зростаюче різноманіття економічних теорій, що пояснюють соціально-економічне життя - це об'єктивна необхідність сучасного світу.

Головними чинниками нової економічної парадигми є виробництво інформації і знання, а головним суб'єктом — вільний творчий індивід.

Начальною категорією для методологічного плюралізму є категорія різноманіття (число різних станів певної системи, тобто різноманіття об'єкта). Цим пояснюється підвищений інтерес до інституціоналізму що пояснює економічну поведінку людини з її навичками, звичками, традиціями та ін.

Адекватно змінюється і методологія дослідження, що спирається на плюралізм економічних теорій, тобто, методологічний плюралізм стає новою парадигмою у економічній науці. Сучасна методологія дослідження економічної науки вибудовується на основі наступних принципів: (Мейлінс Е.)

— відбувається зміна моністичного пояснення соціально-економічного розвитку на користь плюралістичного (наприклад, зростає значення позаекономічних факторів розвитку); послаблюються позиції поділу економічних відносин на первинні і вторинні, домінування базису над надбудовою - можливі інші варіанти;

— висхідним об'єктом економічного аналізу у розвитку варто вважати людину (у мікроекономіці) або суспільство (у макроекономіці) так як повне уявлення щодо економіки повинно формуватися на їх взаємодії як цілому;

— недоцільно встановлювати певні жорсткі кордони поміж сфер суспільного життя і замикати у "залізний" каркас саму економіку. Світ цілісний і неподільний і на сьогодні значущість "єдиної" методології настільки зросла, що відслідковуємо новітні зрушення саме на стику наук (наприклад, економії і філософії; недалеким є час формування економічної філософії, тощо); сам економічний простір плюралістичний. Незважаючи на формування глобальної економічної системи, окремі її елементи розвиваються на основі власних закономірностей, тим самим впливаючи на увесь процес у цілому;

— плюралізм притаманний і "економічному часу". Різні соціально-економічні процеси протікають у своєму власному часі, розвиваються темпами, притаманними тільки їм; різним є і суб'єктивне сприйняття простору і часу у різних зонах і у різні епохи;

— неправомірним є віднесення економіки, а значить і економічної теорії або до нормативної, або до позитивної. У ній присутні елементи аналізу і синтезу, співвідношення яких в різних дослідженнях неоднакове. Необхідно, щоб нормативне, "програмне" начало базувалося на глибокому позитивному аналізі дійсності. Разом з тим важливо, щоб результати аналізу були об'єктивними і піддавалися перевірці;

— можливим є і повернення до "монізму", але це вже буде нова його якість, новий продукт суспільно-економічної еволюції; економічна наука повинна ґрунтуватися на багатоманітності вимірювань плюралістичних економічних явищ, процесів. Кількісна оцінка повинна будуватися на цілісній, внутрішньо взаємопов'язаній системі соціально-економічних заходів.

7. Практичне значення методології плюралізму зводиться до таких постулатів, як, наприклад (все неможливо відмітити):

— більш демократичний підхід до розуміння основних суб'єктів в економічному аналізі (людина в мікроекономіці, сукупність людей в макроекономіці),

Тільки загалом, — в єдності можна отримати повну картину їх взаємодії, тим більше, що виявився новий зріз — мезоекономіка (регіони, ТНК та ін.);

— глобалізм, що охопив і економічне «поле» характеризується поки тим, що окремі його частини розвиваються у багатстві своїх специфічних закономірностей, надаючи вплив і навіть видозмінюючи спільні межі. А, отже, — неможливо сліпо копіювати і накладати моделі розвитку на економіку, що трансформується;

— що стосується навчальної діяльності, то тут можна відмітити такі моменти. Не можна відносити економічну науку або до нормативного (програмного) начала, або до позитивного. Нормативний аналіз повинен базуватися на об'єктивному аналізі діяльності. Так само потрібно зазначити, що, як ніколи раніше, в галузі вивчення економічної теорії основний акцент потрібно робити на формуванні економічного мислення, а не на формалізації її, а, отже,— на вимозі знати предмет «від і до».

3. Через продукування нових знань, інтегрування їх в освіту й економічну практику творитиметься нова якість цієї практики - економіка знань. Усе це відкриває простір для парадигми нової економічної політики, суттю якої є формування економіки знань у глобальному масштабі, виключаючи: