Тема 10. Механізм зовнішньоекономічної політики

10.1. Зовнішньоекономічна діяльність та її структура

На планеті існує близько 200 держав, відокремлених між собою приблизно 250 сухопутними кордонами. У світі в обігу налічується понад 300-та найменувань національних грошей. Держави, що існують на планеті, перебувають на різних щаблях суспільного розвитку. Деякі з них функціонують в умовах до ринкових формацій, поєднуючи елементи первісного, рабовласницького та феодального способів виробництва. Ринковий спосіб виробництва також частково поширений у цих країнах, але він ще не став визначальним. За загальноприйнятою класифікацією більшість людства світу проживає у слаборозвинутих країнах (майже 140 країн). За економічним потенціалом роль лідерів відіграють розвинуті країни: США, Японія, Німеччина, Великобританія, Франція, Італія, Канада. Вони створюють близько 50% світового ВВП.

Оскільки, у світовому господарстві існує величезне розмаїття країн за рівнем їх економічного розвитку, виникає необхідність їхньої інтеграції і співпраці.

Світове господарство – це сукупність національних господарств та економічних взаємозв’язків між ними, або сукупність виробничих відносин, які функціонують на національному та міжнародному рівнях. За сучасних умов світове господарство більше набуває ознак цілісності. Цей процес об’єктивно зумовлений дією таких факторів.

По-перше, прагнення народів світу вижити за умов надмірного нарощування ядерних потенціалів і загрози людству можливої ядерної війни, політикою мирного співіснування.

По-друге, розгортанням НТР. Сьогодні жодна з країн світу, не може самостійно використовувати всі досягнення сучасної науки і техніки, тому вони повинні об’єднувати свої зусилля у цій сфері. Це значно сприятиме встановленню між ними тісних економічних і науково-технічних зв’язків, і відповідно, веде до формування стійких структур у світовому господарстві.

По-третє, істотним фактором розвитку світового господарства виступають інтернаціоналізація господарського життя, міжнародний поділ праці. За сучасних умов країни світового співтовариства можуть ефективно розвивати виробничі процеси на

рівні світових стандартів, випускати високоякісну продукцію,

використовуючи процеси спеціалізації та кооперування виробництва на міжнародному рівні. Завдяки цьому можна значно знизити собівартість продукції, підвищити її якість, надійність, зекономити паливно-енергетичні, сировинні ресурси, підвищити продуктивність праці, раціонально використовувати робочу силу. Все це також сприяє налагодженню постійних економічних зв’язків між країнами-партнерами у міжнародній сфері.

По-четверте, необхідністю об’єднання зусиль країн при розв’язанні глобальних проблем (екологічних, продовольчих), зростаючою потребою у взаємній допомозі в екстремальних ситуаціях (землетрусах, ядерних аваріях тощо), доцільністю поєднання господарських зусиль країн-партнерів для спільного освоєння багатства світового океану та космосу, у збереженні як уже напрацьованих людством знань, ідей, так і переробці і використанні все більш складних інформаційних систем, створення міжнародного інформаційного банку даних, якими могла користуватися відповідно до своїх потреб кожна країна світового співтовариства.

Ці фактори сприяють формуванню цілісного організму світового господарства, поступовому утворенню органічного цілісного економічного явища, яке є істотною ознакою його системності. Характерною ознакою такого господарства є інтегрованість, тобто процес зближення між його структурними елементами. Цей процес відбувається у функціонуванні прямих зв’язків між підприємствами, об’єднаннями, у поглиблені процесів спеціалізації та кооперування виробництва, створенні міжнародних господарських організацій, товариств, спільних підприємств.

Національні господарства взаємодіючи між собою у різних сферах здійснюють зовнішньоекономічну діяльність.

Зовнішньоекономічна діяльність – це розвиток економічних відносин між країнами, що здійснюють зовнішню торгівлю; міграцію капіталів та робочої сили; міжнародні науково-технічні та виробничі зв’язки; спільне освоєння повітряного та космічного простору, Світового океану; охорону навколишнього середовища; виконання програм; угод тощо.