7] Запитання для роздумів, самоперевірки, повторення

1. У чому виявляються особливості соціологічного вивчення людини?

2. Як взаємодіють біопсихологічні та соціальні детермінанти процесу формування особистості ?

3. Як співвідноситься індивідуальне і соціальне в людині?

4. Як відбувається соціалізація особистості?

5. Що таке соціальна адаптація та інтеріоризація як складові процесу соціалізації?

6. Що відбувається в результаті інтеріоризації?

7. Як взаємозв'язані соціальний статус і соціальні ролі особистості?

8. Як емпірично визначити соціальну позицію індивіда?

9. Якими є причини рольового конфлікту особистості?

10. Якими є основні елементи соціальної структури особистості?

11. Що є джерелом активності особистості?

12. Якою є роль ціннісних орієнтацій у діяльності особистості?

13. Щотаке спрямованість особистості?

14. Що таке культура особистості?

15. Що обмежує свободу людини?

16. Як називається поведінка, що відхиляється від прийнятих у суспільстві ціннісно-нормативних стандартів?

17. Якими є різновиди девіантної поведінки?

18. У чому різниця між базисним та реальним типом особистості?

19. З якою метою здійснюється соціально-психологічна діагностика властивостей особистості?

20. У чому полягають особливості тестування як методу соціально-психологічної діагностики?

21. Які вимоги висуває сучасне суспільство до структури властивостей особистості?

22. У чому особливості взаємодії людини з глобалізованим суспільством?

Тема 6 економічна соціологія

В умовах проведення економічних реформ вивчення економічної соціології становить нагальну потребу для спеціаліста будь-якого профілю Як спеціальна галузь соціології вона грунтується на інтеграції соціологічного ії економічного підходів, що габезпечує визначення соціально! спрямованості і розвитку економіки, взаємовплив еконо­мічних і соціальних відносин, дозволяє

вишукати шляхи ефективного управління людським ускладнення економічного життя, виробити оптимальні економічною і соціальними сферами.

_ш

ш

фактором в умовах взаємовідносини між

ГЦ План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:

1. Виникнення і розвиток економічної соціології, її суть і зміст.

2. Соціологія економічної і соціальної сфер.

3. Основні наукові напрями економічної соціології.

4. Місце економічної культури в економічній соціології.

5. Взаємозв'язок економічної соціології з іншими науками.

6.1. Виникнення і розвиток економічної соціології, її суть і

зміст

Економічна соціологія являє собою міждисциплінарний науковий напрям, який інтегрує соціологію і економіку, вивчає дії економічних законів, закономірності розвитку економічних і соціальних відносин, життєдіяльність людей.

Увага ! "**^ччч^

економічної соціології як наукового напряму відбулось У^""""^^^»- США в середині 60-х років XX от. ^-^""^"^

Виникнення економічної соціології зумовлене соціальною потребою створення спеціального знання соціальних явищ і процесів, нагромадження спеціальних

■

наукових ідей, концепцій, фактів і факторів, а також вироблення нових методів соціологічних досліджень. Основою її появи стали потреби у пошуку шляхів ефективного управління людським фактором в умовах науково-технічного прогресу, розширення масштабів виробництва, ускладнення економічних зв'язків і загострення соціальних суперечностей.

Важливим фактором становлення економічної соціології став процес соціологізації економічної науки, який охопив мотивацію економічної поведінки, співвідношення свободи і регламентованості в економіці, відносини людини і держави, бізнес та менеджмент, соціальні інститути—політику, власність, сім 'ю та ін., а також підвищив їх роль в економічному житті. Передумовами визначення цього напряму стали дослідження М.Вебера і Т.Веблена, які розробили теорію соціальних інститутів та їх ролей у регулюванні економіки.

Особливу роль у становленні економічної соціології відіїрав розвиток емпіричних соціологічних досліджень, зокрема дослідження промислової соціології, теорії соціальної стратифікації і мобільності, соціології організації тощо. На становлення економічної соціології особливий вплив мали дослідження упрааління людським фактором, які грунтувались на людських відносинах.

Економічну соціологію також пов'язують із струкгурно-функціональним напрямом соціології, який розробили Г.Парсонс, Н.Смелзер, КДевіста ін. Цей напрям охоплював також такі елементи, як бізнес, ринок, адміністрація, конкуренція, інфляція тощо. Дослідження цього напряму грунтувались на соціологічних методах і підходах, на соціологічному аналізі зв'язків економіки і суспільства.

І& Отже, виникнення еконшічної соціології було підготовлене багатьма концепціями соціологічних теорій, зокрема теорій соціальної дії, обміну, ролей, а також конкретними соціологічними дослідженнями. Засновники економічної соціології визначили емпіричні об'єкти і предмети конкретних досліджень. До емпіричних об'єктів належать соціальні аспекти економічних інститутів: Фринок, Фгроші, ^підприємства, Фвласність.атакож Асоціальні аспекти різних еконоліїчних систем, соціальних груп, політичних інститутів, як учасників економічного життя суспільства та ін. Предметом дослідження є міжгрупові відносини, поведінка, конфлікти у ринковій економіці, соціальні функції і процеси.

Економічну соціологію спочатку розглядали як науку про взаємозв'язки економічної та неекономічної сфер суспільного життя. До економічної сфері відно­сили ^виробництво, ^розподіл, ^>облік і ^споживання, а до неекономічної — ^політику, ^культуру, ^етпос і ^стратифікацію.

Дослідження економічної соціології спрямовувалися на: Аповедінку споживачів товарів; Асоціальні ролі у дефіцитній економіїр;

Аповедінку і стимулювання діяльності господарських керівників; Аставлення до економічних рефюрм;

• вплив соціальних та культурних факторів на розвиток економіки;

• систему цінностей людей.

Важливе місце займали дослідження на стику економіки і соціології, зокрема трудової мобільності - плинності, міграції, міжгалузевих переміщень, ставлення молоді до праці і до професії, соціальних проблем міста і села, бюджету часу тощо.

Виникнення економічної соціології пов'язують із зростанням ролі людського фактора у розвитку суспільства, як колективного суб'єкта суспільного життя, що має соціальну, демографічну, економічну і політичну структуру та функції, що забезпечують розвиток суспільства.

Предметом економічної соціології с:

закономірності взаємодії економічної і соціальної сфери суспільного життя;

► соціальний механізм взаємозв язку економічного і соціального розвитку;

► соціально-економічпі відносини;

► розвиток економіки як соціального процесу тощо.

На розвиток економічної соціології суттєво вплинув науково-технічний прогрес, який виявляється у широкому спектрі тенденцій, зокрема у зростанні технічної озброєності і спеціалізації суспільної праці, що зумовлює зміну ролі людини у системі "природа— суспільство". Підвищення технічної озброєності праці дозволило людині приводити у дію все більшу масу технічних засобів, енергетичних потужностей, сировини і матеріалів. Набуває більшого значення інтенсифікація виробництва, економне витрачання матеріальних ресурсів, вдосконалення технології тощо. Управління людським фактором також вимагає змін. Його вдосконалення пов'язане з поліпшенням контролю і особливо самоконтролю, який би грунтувався на професійній совісті, трудовій і особистій гідності. Кращих успіхів досягають гі спільності, які мають розвинуте почуття власної гідності, честі і самоповаги, соціальні якості працівників. Вони змінюються під впливом різних факторів: 'політичних, 'економічних, 'культурних і 'пегехологічних.

Важливим фактором соціально-економічного розвитку суспільства є зростання рівня освіти і культури. Сучасна молодь вступає у трудове життя з вищим рівнем загальної і професійної підготовки. Освічені, культурні і кваліфіковані працівники значно активніші у праці і житті. Зростання культури й інформативності, розширення потреб та інтересів посилили прагнення працівників до більшої самостійності, підвищили цінність творчих елементів праці.

Водночас виникли різні особисті стратегії поведінки у праці і одержанні доходів. Одні прагнуть одержувати максимально високі доходи будь-яким чином. Інші задовольняються одержанням фіктивних доходів при мінімальних затратах праці. Більшість працівників обирає стратегію цінностей, критеріями яких є доход та вільний від роботи час. Історичний досвід свідчить, що поведінка людини значною мірою визначається суспільними відносинами, а її регулювання здійснюється соціальною політикою і господарським механізмом.

Економічна соціологія досліджує закономірності економічного життя (економічні відносини та процеси) суспільства. Розвиток економіки при цьому описується як соціальний процес.

Т. Зааіавська, Р. Ривкіна

Економічна соціологія вивчає широке коло питань соціальної політики, яка стосується діяльності органів влади, спрямованої на регулювання стану, відносин і взаємодії основних елементів соціальної структури суспільства — класів, націй, верств і груп. Завдання цієї політики полягає у забезпеченні узгодження інтересів індивідів і спільностей з інтересами суспільства. Конкретні цілі соціальної політики грунтуються на потребах і умовах та спрямовуються на здійснення соціального захисту людей і соціальної справедливості в усіх сферах суспільного життя.

Соціальна політика тісно пов'язана з господарським механізмом, який включає сукупність важелів, зорієнтованих на форми відносин, самостійність підприємств, приватну власність, інтереси і мотивації людей.

теоретично-пізнавальна - дослідження соціально-економічних закономірностей економічного життя

прогнозуюча - визначення тенденцій розвитку соціально-економічного життя

управлінська - забезпечення системи управління економічною сферою у відповідності з розвитком соціальної сфери суспільного життя

соціальна - забезпечення економічної соціалізації працівників

6.2. Соціологія економічної і соціальної сфер

Характерна особливість економічної соціології полягає в тому, що вона грунтується на взаємозв'язках і взаємодіях соціальної та економічної сфер.

Увага!

Економічна соціологія розглядає соціальну сферу як доцільне

оточення, середовище, у якому формуються соціальні відносини між

сукупностями людей та індивідами.

Соціальна сфера впливає суттєво на функціонування і розвиток економіки, тобто на соціально-економічні процеси. Під соціальними процесами розуміють зміни у соціальних об'єктах, які відбуваються під впливом людського фактора.

Економічна сфера - цілісна підсистема суспільства, яка відповідає за виробшщтво, розподіл, обмін і споживання матеріальних благ та послуг, необхідних для життєдіяльності людей. Вона взаємодіє з політикою, культурою, освітою,

побутовими послугами та іншими елементами системи.

Між економічною і соціальною сферами існують тісні взаємовідносини. Насамперед, має місце вплив економічних відносин на соціальну структуру суспільства і на активність соціальних груп, а також вплив соціальних відносин на соціально-економічні процеси. Особливу роль у цих взаємовідносинах відіграє людський фактор, який є активною силою розвитку економіки і надання їй соціального характеру. Він впливає на розвиток економіки через соціальний механізм. Структура останнього має таку форму:

Розкриття наведених блоків соціального механізму свідчить, що функціональні імпульси зумовлюються соціальними відносинами, тобто із соціальної сфери трансформуються в економічну, а економічні відносини впливають на соціальні умови діяльності і поведінку соціальних спільностей. Соціальний механізм зв'язує всі елементи системи в єдине ціле, стає предметом дослідження, який лежить на стику економіки і суспільства.

Економічна соціологія формулює соціальний механізм, який фунтуєгься на організаційних формах і методах ідейно-політичного, культурно-творчого, морального і соціально-психологічного впливу на соціальні процеси, цінності, установки та орієнтації, на формування світогляду, активності і свідомості. Соціальний механізм об'єднує механізм економіки, соціального управління, демографічного розвитку, організації та стимулювання праці, формування міграційних процесів, впровадження досягнень науки у практику' та ін.

Під соціальним механізмом управління економікою розуміють стійку систему економічної поведінки і взаємодії різних іру п, регулювання дій соціальних чинників і забезпечення внутрішньої єдності функціонування складних соціально-економічних об'єктів, угодження розвитку економічної і соціальної сфер. ,

Соціальний механізм управління і розвитку економіки реалізується як на рівні країни в цілому, так і на рівнях регіону, області, міста, району, а також на відповідному рівні організаційної структури виробництва - відомства, об'єднання, підприємства, фірми тощо.

Отже, має місце множинна окремих соціальних механізмів, що діють на різних рівнях територіальних та організаційних структур економіки.

Вчення соціальних механізмів управління і розвитку економіки має на меті не лише фіксацію його нормального функціонування, а й виявлення дисфункцій, суперечностей та складнощів у розвитку економіки.

Аналіз причин дисфункцій соціального механізму має висвітлити специ­фічне становище окремих соціальних груп, що є суб'єктами механізму, а також умови, від яких воно залежить; виявити специфічні інтереси та потре­би суб'єктів, ступінь їх задоволення суспільством.

І.Орлова