Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
грін.doc
Скачиваний:
30
Добавлен:
05.05.2019
Размер:
3 Мб
Скачать
☆

3. Договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності.

Договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності - це договір, за яким одна сторо­на (творець - письменник, художник тощо) зобов'язується ство­рити об'єкт права інтелектуальної власності відповідно до вимог другої сторони (замовника) та в установлений строк (ч. 1 ст. 1112 ЦК). Правова характеристика договору: консенсуальний, двосторон­ній, оплатий чи безоплатний.

Оскільки йдеться про створення об'єкта інтелектуальної власно­сті, то творець за загальним правилом зобов'язаний виконати замов­лення особисто.

Цей договір не зовсім вписується в систему роз­поряджання майновими правами інтелектуальної власності, оскільки спочатку необхідно створити результат творчої діяльності, У зв'язку з цим інколи постає питання, чи не буде це розпорядженням майновими правами на ще не створений об'єкт інтелектуальної власності.

Важливо проводити розмежування між розпорядженням уже наяв­ними суб'єктивними правами і встановленням механізму розподілу прав на створені в майбутньому об'єкти. У договорі про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності-не йдеться про відчуження майнових прав. Тому сам по собі факт укладення такого договору зовсім не свідчить про виникнення май­нових прав у замовника чи творця у момент його укладення. Сторони лише узгоджують механізм розподілу прав на об'єкти, що будуть створені при виконанні договору.

Отже, положення актів цивільного законодавство в силу їх диспозитивності надають право сторонам самостійно встановлювати правила, за якими у наступному будуть розподілені майнові права на новостворені об'єкти. Однак якщо сторони договору не скористали­ся цим правом, то застосовується загальне правило: майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений за замовленням, нале­жать творцеві цього об'єкта та замовникові спільно, якщо інше не встановлено договором (ч. 2 ст. 430 ЦК). Винятком з цього положення є розподіл прав на твір образотворчого мистецтва. У цьому випадку оригінал твору, створеного за замовленням, переходить у власність замовника, а майнові права інтелектуальної власності на цей твір залишаються за його автором, якщо інше не встановлено догово­ром (ч. З ст. 1112 ЦК). Такий підхід обумовлено тим, що стосовно твору образотворчого мистецтва сам нематеріальний об'єкт інтелек­туальної власності нерозривно пов'язаний з матеріальним носієм.

Можна зробити однозначний висновок: сторонам доцільно в договорі обумовлювати механізм роз­поділу прав на створений за замовленням об'єкт інтелектуальної власності. Адже більш доречним є чітке розмежування прав кількох осіб на один об'єкт. До того ж законодавче передбачено, що договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності повинен визначати способи та умови використання цього об'єкта за­мовником (ч. 2 ст. 1112 ЦК).

Умови договору про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності, що обмежують право твор­ця цього об'єкта на створення інших об'єктів, є нікчемними (ч, 4 ст. 1112 ЦК).